Наприкінці жовтня у Києві стався скандал: місцева єврейська громада заявила про знайдені у центральній синагозі пристрої для прослуховування, а також про стеження за її діяльністю. У проведенні негласних слідчих дій звинуватили Національне антикорупційне бюро України, хоча там всі закиди спростували.
Хто й навіщо насправді слідкував та прослуховував синагогу Бродського, досі незрозуміло. Але завдяки архівним документам ми точно знаємо: підвищена цікавість “силовиків” до юдейських молитовних будинків — явище зовсім не нове.
Більшу частину післявоєнної історії СРСР євреї вважалися однією з найменш лояльних до влади груп населення. Цьому сприяли, зокрема, поширені серед них емігрантські настрої та симпатії до Ізраїлю (недружнього до Радянського Союзу). Сіонізм, єврейська націоналістична ідеологія, проголошувалася в СРСР не меншим злом, ніж “український буржуазний націоналізм”.
Перша потужна хвиля боротьби з сіонізмом в СРСР припала на 1956-1957 роки — часи Суецької війни, в якій Ізраїль за підтримки Британії та Франції протистояв Єгипту.
У вересні 1957 року керівництво КГБ Радянської України розіслало всім начальникам обласних управлінь вказівки щодо роботи з синагогами. В документі зазначено, що наближається період юдейських релігійних свят, і в синагогах та “міненах” (правильна назви — міньяни, це збори юдеїв для молитви, як правило, вдома у когось із членів громади) перебуватиме велика кількість вірян. На думку чекістів, ці збори “клерикально-націоналістичний елемент” міг використати “у своїх ворожих намірах”.
 |
| Фото надано Едуардом Андрющенком |
Аби “єврейські буржуазні націоналісти” не влаштовували в синагогах ніяких антирадянських акцій, чекістам було наказано прискіпливіше дивитися за синагогами та міньянами. Насамперед — активніше задіювати агентів у єврейських громадах, які доповідали про поведінку духовенства.
Місяць потому обласні управління “контори” отримали ще одне розпорядження, пов’язане з життям єврейських громад. У Москві тоді почала працювати духовна школа (єшива) “Кол-Яков”, що готувала майбутніх рабинів. І у спецслужбі вирішили відрядити на навчання свого досвідченого та перевіреного агента. Отримавши необхідну освіту, той мав стати рабином в одній з українських синагог.
 |
| Фото надано Едуардом Андрющенком |
Звичайно, із власним агентом у ролі рабина контролювати життя єврейської громади було набагато легше. З областей до Києва мали надійти довідки-характеристики на кандидатів на подібну роботу. На жаль, інших документів про цю операцію знайти поки не вдалося, і ми не знаємо достеменно, хто з українських рабинів насправді був агентом КГБ.
В зоні підвищеної уваги чекістів єврейські громади та синагоги перебували принаймні до початку Перебудови.
The Insider та історик Едуард Андрющенко продовжують серію публікацій, створених на основі документів КГБ. Ці документи зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ та були розсекречені в рамках законів про декомунізацію.
