На виборах міського голови міста корабелів 33-річний активіст-айтішник переміг 34-річного "регіонала", мобілізувавши навіть тих, хто ніколи не голосував.
– Жодного разу в житті не голосував. І завтра не піду. Нема сенсу, – золотистий Lanos їде проспектом Леніна. Таксист звертає увагу на білборди з закликом прийти на вибори: в Миколаєві завершується "день тиші". На білбордах немає прізвищ, але за шрифтами можна впізнати обидві партії – "Опозиційний блок" і "Самопоміч". У другий тур від цих політичних сил вийшли Ігор Дятлов і Олександр Сенкевич.
Перший – одне з молодих облич Партії регіонів. 34-річний Дятлов був головою Миколаївської обласної ради. Склав повноваження у лютому 2014 року після втечі Януковича. Тоді під крики "Ганьба!", "На коліна!" на центральній площі міста майбутній кандидат у мери Миколаєва заявив про "капітуляцію" місцевих "регіоналів". У першому турі на виборах міського голови 2015 року він здобув найбільше – 36%.
Про 33-річного активіста Олександра Сенкевича в Миколаєві заговорили під час Майдану. У першому турі бізнесмен-айтішник, балотуючись від "Самопомочі", випередив діючого мера Юрія Гранатурова ("Наш край") і посів друге місце з результатом 21%.
Таксист показує sms-повідомлення, що надійшло з невідомого номера: "Завтра выборы. Твой голос – будущее Николаева. Не допусти криминал".
– Звідки вітер дме – зрозуміло: всі знають, хто в Миколаєві "кримінал". От тільки я не вірю, що щось зміниться, навіть якщо Сенкевич переможе. Хоча за "регіоналів", звісно, була повна жопа. Цікаво, хто базу мобільних зливає?
У торговельно-розважальному центрі на головному проспекті міста людно: вибори виборами, а вечір суботи є вечір суботи. Явка тут висока: всі столики зайняті. Біля більярдного столу обговорюють завтрашнє голосування:
– Були чутки, що на дільницях повістки роздаватимуть. Хотіли залякати, щоб молодь не йшла на вибори, – каже 24-річна Марія.
Аби заохотити миколаївців голосувати, чимало закладів обіцяють знижки та призи. За селфі з виборчої дільниці з відповідним хештеґом можна отримати безкоштовну каву й десерт, а відомий у Миколаєві інтернет-провайдер розігруватиме телевізійні приставки.
– Треба йти – у фейсбуку пишуть, що можна виграти квадрокоптер, сміється 26-річний В’ячеслав. Він симпатизує Сенкевичу, особливо хвалить його ініціативу озеленення Миколаєва, до якої може долучитися кожен, і встановлення GPS-навігаторів у маршрутках.
– Його проблема хіба що в тому, що балотується від "Самопомочі". В місті вистачає таких, що вважають Сенкевича "бандерівцем", – каже хлопець.
 |
| Кандидат у мери Ігор Дятлов робить селфі з сином на дільниці. Фото: nikvesti.com |
"Нащо йти? Що від мене залежить?"
– А проголосувати можна лише за місцем прописки, чи я зможу з паспортом прийти на будь-яку дільницю?
– Тільки там, де прописаний, – відповідаю 23-річному Сашкові, який ще жодного разу не голосував.
– Обов’язково сьогодні поїду. Не хочу, щоб ті самі крадії стали в Миколаєві за кермо, – помовчавши, уточнює: – Це я про Дятлова.
Подвір’я школи №42 заповнене автомобілями. На лобовому склі чорного кросовера залишки наклейки "…кевич. Выбираю будущее". Це одна з околиць Ленінського району Миколаєва. Тут роками голосували за "регіоналів". Торік на парламентських виборах більшість голосів отримав "Опозиційний блок", а мажоритарником від округу став Артем Ільюк – колишній "регіонал", теперішній керівник обласної організації партії "Відродження", який голосував за закони 16 січня.
У комісії на одній із дільниць у школі скаржаться: голосувати йдуть переважно старші люди. Сподіваються, що явка зросте впродовж дня. Всі в доброму гуморі – настрій задає п’яненька жінка.
– Я буду вам показувати концерт! Дайте мені гармонь! Хочу заспівати!
– Гармоні нема, лишився тільки баян, – жартує член комісії.
– Підходить! На баяні я теж можу, – радіє жінка.
– Поставте, будь ласка, підпис, – просять її члени комісії. – Ось ваш бюлетень.
– Е-е, ні. Спочатку дайте мені п’ятірочку – похмелитися.
Вона йде до кабінки. Звідти чути її голос: "За Дятлова не буду голосувати! Цей мудак уже був при владі. О! За Сенкевича!". Бюлетень до скриньки пані вкидає, вигукуючи: "Слава Україні! Боже, бережи нам її!".
На цій дільниці зареєстровано 2268 виборців, із них дванадцятеро чекають на скриньку вдома. Біля будинку з облупленим кам’яним парканом з автомобіля виходять троє членів комісії і міліціонер.
– Краще ви її кличте, – підштовхує колегу до входу чоловік зі скринькою. – Ця бабця минулого разу мене послала.
За кілька хвилин хвіртку відчиняє літня жінка у квітчастому халаті й окулярах із товстими лінзами:
– Нєт слов для вираженій. Нєт слов, бл*ять! – не церемониться стара.
– Людмило Миколаївно, ми прийшли, щоб ви проголосували…
– Мені вже приносили якийсь папірець. Що вам ще треба?
– Так то ж було запрошення! А тепер ми вам бюлетень принесли. Голосувати будете?
– Для чого? Щоб вони собі там кишені набивали? Та ну!
За наступною адресою двері відчиняє жінка середнього віку:
– Проходьте. Бабуся на вас чекає.
У помешканні гостро пахне ліками. На порозі з’являється жінка зі сніжно-білим волоссям. Їй 91 рік.
– Анастасіє Василівно, ми до вас голосувати прийшли.
– Дякую, – тремтить старечий голос. Вона повільно пересувається на милицях. Вмощується на дерев’яній лаві, просить подати їй окуляри й лупу.
– Лупу?
– Так, – усміхається онука. – Вона в нас газети з лупою читає. Дуже прогресивна бабуся. Ми з самого ранку вже сходили, проголосували. З багатьма знайомими сперечались. Кажуть: нащо йти? Що від мене залежить? А я дивуюся: єдиний день, коли від тебе хоч щось залежить, а ти не хочеш іти!
Бабця тим часом опускає бюлетень до скриньки, примовляючи: "Щоб у нас був хороший мер…".
Щойно члени комісії виходять із двору, запитую в Анастасії Василівни, чого очікує від виборів. Жінка повільно хреститься:
– Я за Сенкевича голосувала. Бо що Дятлов? Він уже був при владі. Він із багатіїв. А Сенкевича з братом мама виховувала. Сама. Такі знають, де добре, а де зле.
Ще кілька адрес у багатоквартирному будинку. На дзвінок у двері ніхто не реагує. Члени комісії стукають до сусідів:
– Не знаєте, чи є хтось вдома?
– Та там ніхто роками не відчиняє! Чому нас до цього списку не включили? Моя мама вже шість років лежить! На першому турі в нас були. А тепер я питала, чи треба знов медичну довідку приносити, і сказали, що ні. Ми чекаємо, а ніхто не йде! – обурюється жінка з дитиною на руках.
– Вас немає в цьому списку.
– А мама готується від самого ранку. Чекає! Знаєте, що для людини в 84 роки можливість голосувати?! Я вже на дільницю дзвонила. Мені ясно, чого маму виключили зі списків, – мало не плаче жінка. – Знали, що вона не за Дятлова, ось і не дали проголосувати!
За годину на дільниці літній дядько сваритиметься з головою комісії:
– Викресліть із моєї квартири мертву людину! То вже який раз! Якщо це повториться на наступних виборах, подам на вас до суду!
– Ой подавайте, тільки не кричіть, – кривиться жінка. Перед тим, як вийти з дільниці, чоловік вигукує:
– Сенкевич переможе все одно! А ви всі програєте.
 |
| Кандидат у мери Олександр Сенкевич зі своєю родиною під час голосування. Фото: nikvesti.com |
"Перший" і "Другий"
О 19:42 на дільниці у сорок другій школі в кількох скриньках бюлетені ледь укривають дно.
– Явка все одно низька, – констатує член комісії. – Ну, а чого чекати? Такий район. Одні пенсіонери. Молодь пасивна.
О восьмій двері зачиняють на замок. Голова комісії всміхається, зітхає і переходить на українську: "Переходимо до найцікавішого". Починають рахувати голоси.
– Перший, – сортує бюлетені голова. – Другий.
– Інтрига є, – сміються члени комісії.
– Другий, перший, другий, другий, Дят… ой, перший, другий… "Два дебіла", – за інерцією озвучує голова напис на зіпсованому бюлетені.
– Ну, що, за обох зараховуємо? – зриває хвилю реготу чоловік із сивиною.
– А корвалол членам комісії не видають? – схвильовано сміється жінка, якій випало рахувати голоси за Сенкевича.
– Від щастя чи від горя? – відповідає її колега по комісії, яка рахує за Дятлова.
– Від азарту, – кидає хтось із комісії. Голова витягає бюлетень із позначками за обох кандидатів.
– Визнаємо зіпсованим?
– Можемо зарахувати за Гранатурова, – не вгамовується сивочолий. Чинний міський голова Юрій Гранатуров не дотягнув у першому турі до того, щоб позмагатися з Дятловим.
Стоси обох кандидатів приблизно однакові. Починають із Дятлова; результат – 344 бюлетені. Члени комісії мовчки обмінюються поглядами. Якщо відняти від загальної кількості бюлетенів, неважко зрозуміти, що перемагає Сенкевич. Комісія продовжує підрахунок і переконується, що "перший" відстає щонайменше на півсотні голосів.
Оголошують невеличку перерву. Юрій – член комісії від Сенкевича – помітно радіє через результати на дільниці. Спеціально для комісії він привіз кава-машину з власного закладу, тож під час перерви частує всіх еспресо.
– Сенкевич переможе. Він отримав голоси всіх, хто в першому турі голосував за Гранатурова, і решту, що не пройшли.
– Але ж Гранатуров, як і Дятлов, теж із Партії регіонів?
– Колишні "регіонали" тепер конфліктують, – пояснює мені Юрій. – "Наш край" злий на "Опозиційний блок" за те, що ті матимуть більшість у міській раді. За них голосують різні люди. Голос за Сенкевича для багатьох є голосом проти Дятлова.
Спостерігач від Сенкевича, отримавши свіжі дані зі штабу, озвучує результати попереднього підрахунку. За реакцією легко зрозуміти, хто якого кандидата представляє.
Подалі від усіх, у кутку, сидять дві літні жінки. Від кави сухо відмовляються. Одна – спостерігачка від "Опозиційного блоку", інша має посвідчення "Вашої газети", яку в Миколаєві роздають безкоштовно, і яку пов’язують із Дятловим. Уже годину вони пошепки, але емоційно говорять по телефону. До них підбігає літня жінка з комісії:
– Чуєте, вже кажуть, що Сенкевич випереджає Дятлова на вісім, а той на десять тисяч голосів!
– Ой, це х*рня якась! – витріщається на неї спостерігачка. – Не може в Миколаєві такого бути. Ну ніяк не може.
Ще вночі прес-служба Ігоря Дятлова розповсюдить привітання Сенкевичу з перемогою. Наступного дня міський виборчком повідомить, що за Олександра Сенкевича віддали голоси понад 50% виборців. Виявляється, і таке може бути в Миколаєві.
