Не ненавидьте мене, браття українці, але, як на мене, самого Майдану Україні не вистачить. Треба, як кажуть, переорганізовуватись і повернутися з кращими лідерами.
Відстоювати свободу - це гідно, але історія показує, що її так просто відстояти неможливо.
Я розумію, що Майдан - карнавал свободи, спільності й ентузіазму, але… Дала би Європа 20 мільярдів доларів, як це зробив Путін? Навряд чи. Я також сумніваюся, чи повинна вона взагалі це робити.
Подивіться на Польщу. Якби це питання вирішували прості громадяни, то чи дала би Польща свою частину, тобто приблизно 2 мільярди, на “євроінтеграцію України“? Не певен.
Соратники колишнього глави польського уряду, лідера партії “Закон і справедливість“ пана Ярослава Качинського кажуть, що він на Майдані “помилково“ кричав “Слава Україні!“. І хоча особисто я думаю, що без кінця повертатися до складної історії наших націй – втрата часу – але, наприклад, багатьом полякам історія все ще не дозволяє бачити європолітика в особі лідера української партії “Свобода“ Олега Тягнибока.
Хоче Європа Україну до себе? Так, звісно.
Тоді, кажуть деякі мої українські друзі, давайте усім шенгенські візи і все буде гаразд. Їм не дуже подобається, коли я особисто відповідаю, що цього не буде. Візи для всіх тільки допоможуть “путінізувати“ Україну, зміцнювати тиск на демократизацію і реформи.
Так, я знаю і пам’ятаю, як неприємно відстоювати в чергах по візи. Знаю, що робили деякі працівники у грецьких і інших посольствах, чи консульствах. Усе одно, як на мене, річ не у вільних поїздках до Парижа. Подивіться, скільки подорожують олігархи, і чи йде це на благо Україні?
Твердий і неприємний факт такий – Україна як самостійна держава вирішила не підписувати Угоди про асоціацію з Європейським союзом. Цього болючого факту не змінить моє чи ваше ставлення до конкретних персоналій української політики. Треба кращих вибирати. Будуть вибори. Зорганізуйтесь. У тому сенсі новостворений рух “Майдан“ є дуже оптимістичною новиною.
Перемоги завтра не буде. Меседж журналіста Мустафи Найєма на Facebook від 21 листопада про акцію протесту на Майдані - сьогодні вже частина історії, але цей меседж також показує відносну припадковість того, що відбулося.
Я повертаюся до греків. Усе життя працюю на радіо, а тепер отримую більшість інформації з інтернету. Більшість моїх FB/Twitter друзів - українські, російські, англійські та польські журналісти. Є серед них також греки. Отже, на думку українців, Європа має робити більше для України, але, з іншого боку, багатьом із “моїх” греків не дуже подобається українська євроінтеграція. У них чимало причин не любити ЄС, a 20 мільярдів доларів вони б залюбки взяли собі.
Ці відчуття перекладаються на дуже неприємні коментарі деяких грецьких журналістів про Майдан. Один із моїх грецьких колег у відповідь на події в Києві oпублікував навіть старі російські “компромати“ на дружину колишнього президента України Віктора Ющенка.
Треба дуже сильно ненавидіти ЄС, щоби придумати ідею фашистів (на кшталт грецького "Золотого світанку") на Євромайдані. Але все ж таки, Греція, де президента Російської Федерації Володимира Путіна ставлять вище, ніж канцлера Німеччини Анґелу Меркель, - це також Європа, до якої вам так сильно хочеться... Варто замислитися...
Мені дуже подобається цей український політичний вуличний театр – усі ці майдани, прапори, намети, концерти, козаки на конях, “твіти“, “фейси“ і “море мобілок“. Усе це чудово, барвисто і суперово виглядає на телебаченні. Та чи політичного театру вистачить для змін у країні?
Як усім відомо, в куточку лондонського Гайд-парку теж можна кричати що завгодно, тільки не проти королеви. Боюся, Майдан може перетворитися на такий собі український Гайд-парк. Чи не залишиться Майдан атракціоном, Гайд-парком “Taйожного союзу”?
