Мова не про патріотизм

Наразі тривають святкові вихідні дні і майже святкові будні. Будьмо відвертими, швидше за все ви їх проводите вдома за переглядом серіалів.

Як і я.

Майже всі ці серіали відзняті американськими компаніями. І майже всі ці серіали ми переглядаємо в російському перекладі.

Як тут собі на Галичині жартуємо: ми не любили москалів ще до того, як це стало мейнстрімом. Тобто ще до військової агресії Росії я думав:

Чому я переглядаю фільм іноземною мовою, в перекладі іншої іноземної мови?

Якщо немає української версії, то чом би не переглядати таке кіно в оригіналі - англійською?

Вивчаючи її у школі як другу мову, мій рівень був трішки вищим класичної ху-із-он-д’юті-тудеївщини. Відповідно, завантаживши серіал англійською із субтитрами, що п’ять хвилин я зупиняв перегляд, шукаючи переклад незнайомого слова у вкладці Google Translator. З кожним наступним переглядом кількість таких зупинок зменшувалася.

У бажані вивчати іноземну мову є одна вагома складність - сісти і почати. Постійно бракуватиме часу піти на заняття, а самостійне вивчення вимагає як і сили волі, так і справді ефективних підручників. Тобто вивчати іноземну мову, на мою думку, хутко можливо лише з дуже потужною мотивацією.

Але без англійської мови сьогодні жити в сучасному суспільстві доволі складно. Або без російської, просто у вужчому "коридорі".

Зізнайтеся, коли ви востаннє гуглили щось українською?

Не секрет, що інформацію в інтернеті значно легше знайти російською. І говорити тут про патріотизм буде популізмом - пострадянське суспільство використовує російську як мову взаємокомунікації.

Імперська мова залишила своє коріння в кожній із колись окупованих республік і логічно, що нею написано найбільше і ми її розуміємо. Проте дивним чином прогугливши своє питання англійською, можна знайти ще більше інформації… Якщо російську знають сотні мільйонів, то англійську - мільярди.

Ще раз. Мова не про патріотизм. Мова про практичність. Знати принагідно ту ж російську мову - дуже практична річ. Світ стає глобальним, і всі громадяни невеликих країн повинні володіти мовою великої ком’юніті. І зараз це саме історичний вибір: знати на пару з українською ще й російську, залишаючись елементом російського середовища, або знати також англійську, отримавши змогу порозумітися з цілим світом і споживати інформаційні продукти США. Будьмо відвертими - сьогодні вони найцікавіші.

Відповідно, чому б не створювати собі поступово англомовне середовище?

Наприклад, почавши з простого - фільмів.

Зуб даю, що "Кримінальне чтиво" у перекладі та в оригіналі - це найбільше небо і земля, бачене мною. Інтонації Джона Траволти надзмістовно доповнюють і без того потужні сцени.

Голос Марлона Брандо в "Хрещеному батькові" заворожує цілісністю і харизматичністю образу еліти італо-американського мафіозі. Саме голос і ще погляд є найпривабливішими в людині. І ось переклад повністю вбиває інтонації, підібрані авторами стрічки.

І тут згадуєш про великий екран.

Не секрет, що світовий досвід - це показ іноземних фільмів мовою оригіналу, з локальними субтитрами. В українських кінотеатрах добрих років десять усі стрічки перекладає невелика кількість осіб, у силу чого різноманітні фільми ми дивимося з героями, які розмовляють одними й тими ж голосами уже ціле десятиліття.

Мова про середовище. Якщо український уряд дозволяє собі брати іноземців на деякі керівні посади, то що заважає українцеві використовувати іноземне як частину інформаційного потоку?

У тому й нюанс євроінтеграції - ми повинні поступатися частиною своєрідності задля порозуміння зі широкою спільнотою.

Це може викликати українофільське обурення, але ж ми не поступатимемося українською своєрідністю. Ми, дай Боже, змінимо російськомовний клімат на англомовний. Українською може бути локальна культура, але торговці чи імпортери продуктів культури давно уже змушені обирати - RU чи EU.

Час від часу культурна спільнота вибухає обуренням, що якесь із міжнародних видань виходить на український ринок друкованих журналів російською, або що міжнародна компанія використовує російську для спілкування з українцями за принципом "і так паймут". Борючись за національну ідентичність, вони програють практичному підходу бізнесменів. Один український банк якось був оприлюднив статистику використання мов у своїх банкоматах і номером один там була саме російська...

Веду до того, що підсвідоме обурення російськими інформаційними продуктами, відраза до інформаційної політики Кремля є хорошим поштовхом вивчити мову міжнародної спільноти - англійську. І мова не про тих, кому 20 років. Такий поштовх швидше стосуватиметься осіб +30, які вважають, що вчитися їм уже пізно і взагалі вчені довели, що з роками набагато складніше освоювати інші мови.

А рецепт же простий: середовище. Інформаційне оточення.

Революційний освітній проект Coursera пропонує англійською з субтитрами курси далеко не на підліткові теми, а власне дозволяє підвищувати власну кваліфікацію.

BBC, CNN, NYT цікаво та якісно подають так звану Міжнародну панораму.

The Simpsons, як би це смішно не було, це чи не найкращий спосіб вивчення живої англійської, плюс актори, які озвучують героїв говорять з дуже чіткою дикцією.

Подібний спосіб вивчення діє. Його результати доволі непомітні. Особливо відразу. Та в один момент помічаєш, що розумієш про що говорять ті два іноземці за сусіднім столиком. Розумієш цю пісню на радіо. І можеш відвідувати англомовні сайти без верхньої панелі перекладача Google.

У такий ненав’язливий спосіб українці можуть легко зіскочити з сучасної російської інформаційної подачі та культури і вивчити англійську.