Добровольці закінчуються

- І що у вас у Бородянці – почали мобілізувати?

- А я не знаю. Я ховаюся.

Чоловік років тридцяти, який "ховається", стоїть метрів за п’ятдесят від військкомату, дорогу до якого мені показав. Приглушено сказавши те, що сказав, він одразу з підозрою дивиться на мене і, здається, вже про це жалкує. Швидко йде геть.

Військкомат у Бородянці, як і потім у Макарові, обкладений мішками з піском.

- То, что тебя интересует, - секретное, – інтригує мене худий "товариш майор" у дворі військкомату. – А что не секретное, давно известно.

Я й сам не знаю, що таке "секретне" мене цікавить. "Не секретне" справді відомо: так звана "четверта хвиля" мобілізації почалася 20 січня. "Четверта хвиля", своєю чергою, повинна складатись із трьох етапів. Загалом необхідно мобілізувати та призвати 104 тисячі людей, у тому числі за перші три місяці – 50 тисяч.

Худорлявий майор спершу пробує відігнати мене від військкомату:

- Ну и что тебе еще рассказать? Ну напиши, что во дворе Бородянского военкомата за уклонение показательно расстреляли шесть человек, – жартує він.

Галочно-палочна система

Зрештою, майор таки проводить мене до військового комісара - підполковника Антона Шаповала. Тема ухилення від призову буде однією з основних і в розмові з ним.

- Чесно скажу, галочно-палочна система мене не цікавить. Я переживаю, бо мені треба пацанів "там" кимось замінити.

Антон Шаповал – бойовий офіцер: заступник комбата 12-го батальйону тероборони. Порівняти "четверту хвилю" мобілізації з попередніми він не може, тому що військовим комісаром у Бородянці його зробили недавно. Він тут після поранення. Потрапив під мінометний обстріл у Луганську.

- Не в Луганській області, – хмикає Шаповал, коли я перепитую. – А в самому Луганську. Ми звідти відійшли згідно з мінськими домовленостями. І сепари зайняли наші позиції, за які ми проливали кров.

На відміну від давніх військкомів, із якими я спілкуватимусь в інших районах, Шаповал, схоже, сприймає все дуже особисто.

- Деякі голови сільрад викидують повістки, а не вручають. А коли я про це дізнався, вона мені каже: "Якщо його заберуть – я ж потім буду відповідати". Вона не розуміє, що її дії підпадають під статтю про сприяння сепаратистам!

Зрив мобілізації

І в Бородянці, і потім у Фастові мені розповідатимуть про постійні наради з начальством – однією з основних тем є "зрив мобілізації".

- У сенсі "зрив"? Штучний зрив?

- Так, штучний зрив, – каже Антон Шаповал.

Антон Шаповал

- А хто цим займається?

- Ну, а хто? І спецслужби Росії, і громадські організації, які вони фінансують. Фінансування ж іде на належному рівні.

Пізніше у Фастові військовий комісар Сергій Міщенко скаже:

- В інтернеті ж уже поширюються матеріали, як "відкосити".

Наскільки я зрозумів, на згаданих нарадах будь-яка спроба "відкосити" сприймається, як інспірована Росією. Цю тему порушуватимуть знову і знову.

Ну, які олігархи?

Комісар Антон Шаповал бере близько до серця будь-яку критику. Кілька днів тому в Бородянському районі були похорони Олександра Босого, який загинув на війні чи, як її називають у таких випадках, в АТО.

- І мама Олександра Босого, нашого героя, мені каже ридаючи: "Ви воюєте за олігархів!" Я розумію почуття матері, – сумно каже Антон Шаповал. – Ну, але... які олігархи? Так можна було б сказати, якби ми вели операції на території Росії, якби це була примха кількох людей. Але ж ми захищаємо свою територію. Тут загроза всім.

І Шаповал говорить про "Бородянку, глибокий тил", де всі повинні згуртуватися, про те, що небезпеку має зрозуміти "все населення", про "патріотизм".

На запитання про добровольців Шаповал відповідає:

- Треба дивитися правді в очі - добровольці закінчуються.

Є план

Тезу "добровольці закінчуються" заперечує військовий комісар Макарівського району, підполковник Роман Смольянінов. Він абстрактно каже:

- Добровольці є завжди.

У Фастові підполковник Сергій Міщенко навіть, на секунду піднявши погляд, назве цифру - 15% добровльців.

У Макарові, поки я чекав на військкома Смольянінова, в комісаріат приходили декілька представників сільрад по повістки. Комісар Смольянінов каже, що в нього випадків "саботажу" не було:

- Інша річ, що люди, які категорично не хочуть потрапити під мобілізацію, – переховуються чи виїжджають.

Для Смольянінова, схоже, "четверта хвиля" мобілізації проходить спокійніше за попередні. Якщо минулі рази йому терміново доводилося шукати "стільки-то людей в такий-то підрозділ за тиждень", то тепер він заздалегідь має повний план: кого, скільки та в які частини треба.

Роман Смольянінов

Про те, що робота з мобілізації почалася, свідчать і розпитування місцевих:

- Раньше у нас було два кабінета флюорографії, а тепер один. Я ходив на роботу устраюватись – так у кабінеті була очєрєдь, і всі по повєстках.

Або інший:

- У сусідньому селі п’ятдесят повісток прийшло.

Придатні та непридатні

Поки що це повістки лише на медкомісію.

- Повістки надсилають ще з неділі [18 січня], – каже у Фастові черговий добросовісній жінці, яка прийшла у військкомат, бо "хтось стукав у двері, а син боїться відкривати".

- Мені треба до самого главного начальника, – каже вона.

Збиваючись і з хвилюванням, переводячи погляд то на чергового, то на мене, жінка пояснює ситуацію, але я так і не зрозумів.

Жінку проводять до військкома. За нею стоять у черзі двоє людей, по яких навіть я бачу, що медкомісію вони не пройдуть.

- Человек вышел из больницы, – смикаючись, пояснює мені чорнявий, показуючи на іншого. – Мы пришли объясниться. А то сейчас гребут все подряд, и годное, и негодное.

Коли чорнявий, бурмочучи собі під ніс і смикаючись, виводить за руку свого родича, я дуже сподіваюся, що зброю в руки жодному з цієї пари ніколи не дадуть. Хіба що вони добрі актори.

Підполковник Сергій Міщенко спочатку сприймає мене з недовірою, а диктофон вимагає заховати. Він довго крутить у руках паспорт і посвідчення. Поряд із ним сидить волонтер, депутат Фастівської райради й полковник запасу Василь Юр’єв. Юр’єв вимагає сказати, хто засновник INSIDER, а потім, зазираючи в очі, проникливо питає:

- Скажи чесно: ноги з Росії ростуть?

Під час розмови обоє відтанули, й комісар розповів, що "негодное" все-таки не "гребуть".

Один із десяти

- Із десяти людей, яким я надсилаю повістку на медкомісію, призиваю одного, – хмикає підполковник Міщенко і загинає пальці: – Троє не проживають, троє хворі, двоє не прибувають.

Він тут-таки бачить на пальцях, що цифри не сходяться, й виправляє себе:

- Ні, десь так: троє не проживають, четверо виявляються хворими, двоє не прибувають. Залишається один із десяти. Дуже сумна статистика.

Усупереч моєму стереотипу, Міщенко каже: більше людей призвав не з сіл, а з міста Фастова:

- У селі людей і так мало, а хто залишився – потрібні там. Ну як я призву єдиного хорошого тракториста з села?

При цьому, наскільки я зрозумів, більша проблема навіть не з рядовим складом, а з офіцерами:

- Грубо кажучи, в районі півтори тисячі офіцерів запасу, а мобілізувати нема кого.

Міщенко пояснює, що більшість "офіцерів" просто закінчили військові кафедри цивільних ВНЗ, при цьому часто жодного разу в житті ні з чого не стріляли, не кажучи про якийсь досвід:

- Ну і чим він буде командувати?

При мені Міщенкові телефонує офіцер запасу, доброволець, але комісар на моє запитання каже:

- Він фінансист. Куди я його мобілізую?

Він чекає на нову систему підготовки офіцерів запасу, коли ті проходитимуть справжню перепідготовку впродовж 26 днів, а потім бойове злагодження 16 днів. Каже, це буде скоро.

Подивимось, які плани в Путіна

Міщенко, як і перед тим Шаповал у Бородянці, розповідає про протидію "зриву мобілізації російськими спецслужбами" та "підвищення рівня патріотизму" громадськості.

- Треба, щоб наші депутати й генерали по телевізору поменше патякали, – знизивши голос, каже комісар.

А то ж самі депутати й генерали по телевізору, говорячи про недосконалість адміністративного і кримінального законодавства, видають населенню страшні секрети того, як найлегше відкосити від мобілізації.

Вулиця в Бородянці

Утім Міщенко заявляє, що таки призве, скільки треба, в цю хвилю мобілізації:

- А далі... Далі будемо дивитися, які плани в Путіна.

Як військові, так і цивільні, з якими я говорив, сприймають нинішній конфлікт передусім як конфлікт із Путіним, лише один раз від Шаповала я побіжно чув згадку про "сепарів".

Те саме і з цивільними. Наприклад, хлопець із Башева, якого я підвозив, каже:

- Кому приходять повєстки, ті йдуть. А шо робити? Як ніхто не піде – русскі скоро будуть під Києвом. Треба йти.

Після паузи він додав:

– Хотя, канєшно, з такою нашою властю не дуже хочеться.