Чи позбудеться українське телебачення російських серіалів

Уже кілька місяців Україна фактично перебуває в стані неоголошеної війни з Росією, а українські телеканали продовжують транслювати російські серіали, які героїзують сусідських військових.

Багато хто в соціальних мережах закликає припинити трансляцію російського продукту, але телеканали не поспішають відмовлятися від цього "мила". 

INSIDER спробував з'ясувати, чому українські телеканали показують так багато російських серіалів і чи можуть від них відмовитися.

Пропаганда - стоп

"Відмова від пропагандистського російського контенту на українських телеканалах у період військової агресії – це абсолютно європейські кроки", - так вважає заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Лариса Мудрак.

Про це вона заявила під час круглого столу, присвяченого інформаційній безпеці та російському продукту на ТБ.  

У рамках круглого столу саме мали намір обговорювати відмову від серіалів із керівниками провідних українських телеканалів, однак на зустріч прийшов лише гендиректор "1+1" Олександр Ткаченко. 

Він оголосив, що канал відмовляється від серіалів, які було знято за останні роки і які розповідають про сучасну російську зброю та героїзують її військових. 

За словами Ткаченка, частка вилученого з сітки мовлення "плюсів" російського контенту становить близько 10-12%, що не є критичним для всієї компанії, але погано позначається на рейтингах "2+2".

"Так виходить, що "2+2" - це канал, орієнтований на чоловічу аудиторію і, правду кажучи, для "2+2" це серйозний удар, тому що цей продукт становив основу їхньої сітки мовлення. Йдеться про мільйони доларів", - каже гендиректор "плюсів".

Водночас колишній член Нацради з питань телебачення та радіомовлення Тетяна Мокріді вважає, що, зважаючи на ситуацію, телеканали мають принести в жертву свої економічні інтереси.

"В Україні - війна, а наше телебачення з ранку до ночі крутить серіали про геройство російських "ментів" і російських спецслужб, фільми про Другу світову, де обов'язково зрадник буде у вишиванці та говоритиме українською. Виходить, що на брехню російських "дімкисельових" ми відповідаємо популяризацією російського продукту", - обурюється Мокріді. 

"Я знаю, багато хто мені нагадає, що ці продукти закуплено ще до військових дій, анонсовано і заплановано до ефіру. Так, але війна вносить свої корективи. Переконана, що такий продукт необхідно зняти з ефіру. А то виходить, як у прислів’ї: "Кому война, а кому мати рідна", - наголошує Мокріді. 

Колишній генеральний продюсер "Нового каналу" Оксана Панасівська вважає, що забороняти іноземний продукт не варто, тому що будь-яка заборона викликає певний спротив.  Водночас вона визнає: інколи треба розуміти, що крім того, що ти бізнесмен, є війна і потрібно приймати рішення. 

На думку Панасівської, державі та медійникам треба шукати спільний вихід, зокрема через заміну російського продукту вітчизняним.

"Мені здається, що потрібно знайти якусь золоту середину, бо якщо постраждає бізнес, то загальмується розвиток каналів у принципі. Тому треба від чогось відмовитися, але терміново починати власне виробництво. Є сценаристи, режисери, продюсери. Все є", - каже колишній гендиректор "Нового". 

За її словами, в українських телевізійників завжди був страх, що ми не зробимо рейтингового продукту.

"З іншого боку, контрпропагандистська фішка: не зрозуміло було, що нам прославляти. Робити серіали про українських силовиків, ментів, десантуру - теж було смішно, бо в нас завжди ставлення було до них якесь нице. Можна було тільки робити сіткоми, було щось таке про ДАІшників. Зараз усе дійшло до того, що треба чимось нарешті пишатися і знімати такі серіали. Не прославляння "урапатріотичне" дурнувате, а дійсно показувати кухню, як усе відбувається всередині", - вважає Панасівська. 

Чи можна замінити російські серіали британськими

Ініціатива "плюсів" про відмову від російських серіалів не дуже сподобалася їхнім колегам з інших каналів. Багато хто навіть сприйняв її просто як піар. 

"Їм легко говорити, бо в них закуплено для прайм-тайму турецькі серіали, які знаходять відгук в української аудиторії. Але для менших телеканалів швидка відмова від російських серіалів буде дуже болючою", - каже редактор, який працює на одному з телеканалів Віктора Пінчука. 

Як розповів INSIDER продюсер одного з великих телеканалів, найбільші проблеми в разі відмови від російського продукту будуть у ICTV.

"Хай Ткаченко розповідає про "2+2", але ICTV ще більше орієнтований на чоловіків. При цьому весь ефір був заповнений серіальним продуктом, пов’язаним із військовою тематикою, детективами. Різка зміна ракурсу – це втрата власного глядача та контрактів, які, як правило, підписують мінімум за півроку", - каже він. 

Як кажуть співрозмовники на каналах, підписано вже всі контракти щодо мовлення на наступний сезон, який стартує у вересні. Під час періоду закупівель представники каналів вибирають не готовий продукт, а тільки його ідею, концепт. Відповідно, якщо контракт підписано зараз, то готовий серіал довжиною близько 50-ти серій канал отримає через рік, 12-серійник – через півроку.

На території України існують власні потужні продакшн-студії, які видають топовий продукт для російського ринку – це StarMedia, Film.ua та інші. 

"Неможливо виробити серіал лише для власного ринку. Виробництво одного епізоду довгого "мила" в хорошій якості – $50 000-100 000 для прайму загальнонаціонального телеканалу. Відповідно, вітчизняні виробники орієнтовані на російського покупця та його умови", - розповів INSIDER  один із керівників телеканалу.

Продукт, який показують ICTV, "Інтер" та "1+1", частково виробляють українські компанії на замовлення російських "Первого канала" та "Россия-24". Зазвичай продакшни продають не окремі серіали, а всю лінійку, тобто на 3-4 роки вперед.

Російський ринок покриває 100% затрат на виробництво і дає 5-50% прибутку залежно від рейтингу серіалу, пояснює співрозмовник. Паралельно виробник робить пропозицію і українському ринку, і російському. 

"Якщо канал "1+1" може викласти за епізод праймового серіалу $40-60 тисяч, а у виробництві він коштує $100 тисяч, то росіяни готові пропонувати $100 тисяч. Відповідно, компанія покриває російськими грошима витрати на виробництво, а основний прибуток отримує за рахунок українських телеканалів", - каже співрозмовник видання.

"Для російського продукту існує таке поняття як "держпідтримка". Іноді держава покриває 50% бюджету серіалу. Якщо ви бачите в титрах напис "за підтримки Міністерства культури Російської Федерації", то там однозначно зашиті "правильні" меседжі, а саме: "великая Россия, непоколебимая уверенность в том, что мы были, есть и будем великими, и спасибо Кремлю за это", - наголошує він.

Здавалося б, чому не замінити російські серіали продуктом з інших країн? Але телевізійники переконують, що не все так просто.

Той самий Ткаченко не вважає можливою швидку заміну російських серіалів на іноземні, хоча "1+1" і робив такі експерименти (покази британських "Шерлока" та "Гри престолів").

Незважаючи на те, що британські серіали дешевші від російських, їхня аудиторія формується роками. 

"Тут немає однозначної відповіді: раз - і замінили на британський. Це складний тривалий процес. Глядачі роками дивилися російські серіали", - каже Ткаченко.

"Наші телеканали бояться брати такий продукт, остерігаються, що він не буде популярним, тоді як російські серіали розходяться через близьку ментальність, проблеми і т.д.", - каже один із редакторів "Нового".

Покази іноземних серіалів зі світовим визнанням, на кшталт "Карткового дому", не виправдовують себе в умовах українського ринку. Їх купляють за низьку ціну, близько $2 000-3 000 за епізод, ставлять пізно ввечері, і вони дають максимум 5% рейтингу праймового серіалу, пояснюють медійники. 

Річ у зовсім іншому підході до аудиторії - це серіали для думаючих людей, обмеженого кола осіб, тих, хто спеціально прийде і заради цього серіалу ввімкне телевізор. 

Вони ніколи не даватимуть таких рейтингів, як російське "мило" за $20 000 в прайм.

Влад Красінський