Українці на Олімпіаді: на що сподіватися

Сьогодні в російському Сочі стартують ХХІІ зимові Олімпійські ігри. Наша збірна – одна з найменш чисельних за всю історію українського спорту, її представлятимуть 42 спортсмени у дев'яти видах спорту.

Менше було лише на перших для України Іграх у норвезькому Ліллехаммері 1994 року. Попри це, тоді Олімпіада стала однією з найвдаліших – вона принесла нам дві медалі, в тому числі єдине українське "золото" – з фігурного катання.

INSIDER розібрався, хто зі спортсменів є нашою нинішньою надією і в яких умовах проходила їхня підготовка до Олімпіади. 

Герої

Прогнози на Олімпіаду-2014 дуже невтішні – навіть одна медаль стане сенсацією.

Попри це, ми маємо свої надії, найбільша з них – збірна з біатлону. Вона найчисельніша й найуспішніша з усіх груп спортсменів. На підтримку команди до Олімпіади навіть видали спеціальні марки з портретами біатлоністів.

Біатлоністи є й найвідомішими для загалу серед наших спортсменів: якщо хтось і не знає, який вид спорту представляють, наприклад, Олена Підгрушна чи Андрій Дериземля, то всі точно чули і знають, що це "знамениті спортсмени".

Андрій Дериземля. Біатлон. Фото УНІАН

Олена Підгрушна. Біатлон. Фото УНІАН

Цьогоріч на Олімпіаді звучатиме ще одне прізвище – Артем Прима. Для 26-річного біатлоніста це буде перша Олімпіада, а раніше у збірній України тривалий час виступав його брат Роман.

Артем Прима. Біатлон. Фото biathlon-ua.org

Артем готується до змагань в Австрії, Італії і в турецькому Ерзурумі, адже без закордонних тренувань про Ігри можна забути – покладатися на український сніг надто ризиковано. Тому вдома Артем Прима не був уже чотири місяці, за цей час навіть пропустив народження сина.

Віднедавна подає надії і команда фрістайлерів. У їхньому складі – Надія Діденко, для якої ці Ігри стануть уже третіми.

Надія Діденко. Фрістайл

Серед "зірок" на снігах Сочі можна буде побачити лижницю Валентину Шевченко - єдину українську спортсменку, яка вже 20 років не вибуває з "червоної групи", тобто тридцятки найкращих лижників світу.

Вона цілком відновилася після Олімпіади у Ванкувері, яку від початку до кінця дистанції пройшла з поламаним ребром. Цього разу, на своїй п’ятій Олімпіаді, вона буде не лише змагатися, а й стане прапороносцем.

Валентина Шевченко. Лижні гонки. Фото НОК України

Також цього року Україна може вболівати за наших атлетів у лижному двоборстві, санних змаганнях, гірськолижному спорті, фрістайлі, сноубордингу, шорт-треку і фігурному катанні. До речі, представникам двох останніх видів спорту не довелося виїжджати з України, тренування відбувалися на нашому льоду.

Натомість без уваги залишилися бобслей, хокей, ковзанярський спорт, стрибки з трампліна, що цьогоріч не будуть представлені нашими атлетами взагалі, не кажучи про керлінг і скелетон, де українців не було споконвіку.

Загалом усі учасники змагань бачили номінації і тверезо оцінюють свої шанси. І все одно їдуть – боротися.

Так, гірськолижниця Богдана Мацьоцька з Косова Івано-Франківської області не розраховує на медаль, її завдання – увійти в тридцятку. Вона представлятиме Україну в трьох дисциплінах: слалом, слалом-гігант і супергігант, останній з яких навіть найкращі гірськолижники світу називають спусками "для роботів із залізними ногами".

Богдана Мацьоцька. Гірськолижний спорт. Фото volykandriy.blogspot.com

А ще 18 років тому Богдана була просто глядачем Олімпіади. У захваті від австрійської гірськолижниці вона якось необачно сказала батькові, що хоче бути "як вона". Батько загорівся ентузіазмом, залишив спортивні секції, які вів у звичайній косівській школі, і присвятив себе тренуванню доньки.

Крізь терни до Олімпіади

За всі роки незалежності українські спортсмени вибороли на зимових Іграх усього п’ять медалей: три з біатлону і дві з фігурного катання. І це не дивно, адже першість за перемогами завжди тримали більш сніжні й холодні країни.

Нашим же атлетам доводиться шукати сніг, лід та й узагалі хоч якісь умови для підготовки по всьому світу, і найчастіше – за свій кошт. Наприклад, грошей, виділених Федерацією для гірськолижників (і лише напередодні Олімпіади, хоч тренуватися треба всі чотири роки), вистачає на одні тренувальні збори тривалістю місяць.

Навіть у рідний Буковель спортсмени потрапляють нечасто: в той час, коли в Карпатах випадає сніг, в усьому світі починається сезон змагань. А до того треба десь готуватися: в Австрії, Чилі чи Новій Зеландії, де гір і снігу більше.

Богдана Мацьоцька розповідає, що зазвичай обирає бюджетніший варіант тренування в Альпах і лише цього року до Олімпіади дозволила собі Чилі.

Богдана Мацьоцька. Фото volykandriy.blogspot.com

Нещодавно Федерація виділила гроші на збір тривалістю місяць, але без особистого тренера - Олега Мацьоцького, для якого поїздка обійшлася у 60 тис. грн. Саме таку суму доведеться заплатити й спортсменові, якщо він хоче тренуватися не лише напередодні Олімпіади.

Зазвичай спортсмен, якому пощастило потрапити до складу збірної України, заробляє на місяць 2000 грн. Складно здогадатися, навіщо там залишатися. Але Богдана пояснює: "Я з Косова. Це невеличке тихе містечко. Чи могла би я тут реалізуватись як особистість? Сумніваюсь. Так, гірськолижний спорт – це наче робота вантажника, але з можливістю подорожувати".

Між насиченим графіком змагань у Європі Богдана встигла долучитися до революції – приїжджала в Київ і залишалася на кілька днів заради Майдану. Богдана визнає: думки про бойкотування Олімпіади в Сочі з’являлися. Проте на кону – 18 років тренувань "потом і кров’ю", пошуки фінансування, гори, швидкість і врешті-решт цілий світ.

Держава також обіцяє винагородити олімпійців після змагань. Окрім грошових нагород від Мінспорту ($125 тис. за "золото", $80 тис. за "срібло" і $55 тис. за "бронзу"), усім, хто привезе медаль, голова Адміністрації президента Андрій Клюєв пообіцяв квартири.

Ці гроші й подарунки дуже знадобилися би спортсменам раніше - для підготовки до Олімпіади. Можливо, тоді їхні шанси на перемогу зросли би.