Майбутні вибори можуть змінити партійний склад Верховної Ради на 60-80%. Про це свідчать останні соціологічні опитування. Зокрема, за даними КМІС, представництво в парламенті гарантовано збереже "Батьківщина" (6%), а також УДАР, але в ролі сателіта "Блоку Петра Порошенка" (37%), під прапорами якого на вибори йде команда Віталія Кличка. Водночас ризикують не потрапити до Ради Партія регіонів (4%), Компартія (4,6%) і "Свобода" (4,4%). Їх, радше за все, замінять "радикали" Олега Ляшка (13%), "Громадянська позиція" (9,6%), "Сильна Україна" (7,8%) та "Народний фронт" (6,4%) на чолі з Арсенієм Яценюком.
INSIDER поцікавився в керівника Фонду "Демократичні ініціативи" та відомого соціолога Ірини Бекешкіної, наскільки міцними є рейтингові позиції нових політичних проектів, на що орієнтуватиметься в цій кампанії більшість громадян та як будуть голосувати виборці Донбасу.
- Чи здатен хтось зараз похитнути позиції "Блоку Петра Порошенка" в боротьбі за лідерство в парламентській кампанії?
- Це малоймовірно. Зі зміною назви партії "Солідарність" на "Блок Петра Порошенка" ця політична сила отримала чітку прив’язку до імені президента. А його дії зараз підтримує значна частина населення. Крім того, в активі Петра Порошенка зберігається позитивний баланс довіри/недовіри, тобто голові держави більше довіряє громадян, аніж не довіряє. Також, радше за все, партія Порошенка йде на вибори одним списком з УДАРом. І це помітно її підсилить.
Єдине, що може зіпсувати цю електоральну ідилію, – це ситуація в зоні АТО. Якщо на цьому напрямку в президента стануться сейозні провали, то участь його політичної сили у виборчій кампанії теж може стати провальною. Але моделювати динаміку електоральних уподобань у цьому контексті зараз дуже складно. До дня голосування залишається півтора місяця, багато що на Донбасі може змінитися.
Наразі ж поточний електоральний розклад сприятливий саме для пропрезидентської сили. Адже поділ суспільства, який відбувся ще до президентських виборів, на тих, хто, умовно кажучи, за війну і за мир, зберігається. Більшість людей, як і раніше, за мир, а Порошенко вдало діє на цьому полі.
- Відомо, що президент Петро Порошенко вів, а, можливо, й досі проводить переговори з керівником уряду Арсенієм Яценюком про спільну участь у парламентських перегонах. Але чи є в цьому електоральний сенс?
- Якщо говорити про можливий сумарний результат навіть таких дуже близьких за ідеологією проектів, як "Солідарність" (а тепер уже "Блок Петра Порошенка) та УДАР, то він був би дещо вищий, якби партії йшли на вибори окремо. Завжди знаходяться прихильники з боку обох партій, яким не до вподоби таке єднання.
Це може бути лише кілька відсотків, але і вони в підсумку впливають на результат. Союз відмінних за риторикою проектів несе ще більші ризики. Але, з іншого боку, об’єднання близьких політичних сил усуває взаємне поборювання, неминуче під час виборчої кампанії, і яке може взаємно знищувати рейтинги. Крім того, не забуваймо, що зараз політичні сили відчувають дефіцит із фінансами.
До того ж, об’єднання різних політичних сил на виборах – справа дуже складна, що передбачає вирішення багатьох "делікатних" питань, передусім - майбутній розподіл посад. І навряд Яценюк піде на об’єднання, якщо не буде впевнений на 100%, що збереже посаду і після виборів, якщо потрапить у парламент зі списком Порошенка. Крім того, Яценюк зараз має непогані шанси на відродження своєї власної політичної сили, що перетворить його на повноцінного самостійного гравця.
Звичайно, питання фінансування для нього теж дуже актуальне. Але нестачу грошей можна компенсувати тією ж посадою прем’єра, яка гарантує йому увагу ЗМІ протягом усієї передвиборної кампанії.
- Наскільки серйозною загрозою є новий проект колишніх керівників "Батьківщини" для цієї політичної сили?
- Скажімо так: це залежить від того, які плани щодо партії Юлії Тимошенко має той самий Арсеній Яценюк, а також Олександр Турчинов і команда президента. Якщо вони вирішать "потопити" "Батьківщину", то спільними зусиллями зможуть це зробити.
Хоча не варто списувати з рахунків і саму Юлію Тимошенко. Ми наразі не знаємо, якою буде її виборча кампанія, не знаємо, як виглядатиме її список кандидатів і чи будуть там відомі та популярні в Україні люди. Проте вже зараз можна констатувати, що "Батьківщині" реально загрожує небезпека повторити негативний досвід усіх політичних проектів, які будувалися навколо одного лідера.
- А на чому базується рейтинг 6-7% партії Яценюка-Турчинова?
- Є декілька чинників. По-перше, Арсеній Яценюк зберіг частину своїх виборців іще з часів "Фронту змін". Нагадаю, що цей проект зайняв 4-те місце на президентських виборах 2010 року, набравши майже 7%, та 3-тє місце з 8% на місцевих виборах того ж року.
По-друге, є громадяни, які позитивно оцінюють діяльність Арсенія Яценюка на посаді голови уряду.
По-третє, частина виборців "Батьківщини" підтримала прем’єра, а також голову Верховної Ради Олександра Турчинова, які покинули рідну партію, оскільки довіряє цим політичним лідерам. Але слід зазначити, що посада прем’єра, яку займає Яценюк, має ключове значення. Якщо б не він, то навряд чи Арсеній Петрович мав би такий рейтинг.
- Якщо Яценюк буде вести більш агресивну риторику і займе у владній команді роль "яструба", чи може він претендувати на якийсь відсоток прихильників Ляшка?
- Що стосується перспектив переманювання Яценюком голосів "радикалів", то тут можна говорити лише про невеликий процент, оскільки електоральна аудиторія в цих двох політиків різна. Так, за даними наших серпневих опитувань, майже половина виборців Олега Ляшка – це сільські мешканці. У Яценюка основу складають міські мешканці.
Крім того, виборець Ляшка – це людина, яка "клює" на популізм. А голова уряду наразі не зловживав цим інструментом. Тому "Народний фронт" швидше переманить частину виборців у "Батьківщини". Але так чи інакше, все залежатиме від передвиборної риторики керівництва "Батьківщини" та "Народного фронту".
- Ваші колеги-соціологи неодноразово стверджували, що рейтинг Радикальної партії Олега Ляшка є "дутим" і може обвалитися. Це дійсно так?
- А що означає "дутий"? Він є таким, яким є, хоча, як на мене, цей рейтинг доволі нестабільний, але це закономірно для проектів, які роблять ставку на популізм. Цілком імовірно, що до виборів "радикали" позбудуться кількох відсотків на користь інших політичних сил.
З іншого боку, не слід забувати, що Ляшко не є при владі й не відповідає за її дії. Тому якихось суттєвих факторів, які могли би різко спровокувати зниження його рейтингу, я наразі не бачу.
Так, він зараз є найбільшим популістом на вітчизняному політичному олімпі, але Ляшко лише пропонує продукт, на який є попит у суспільстві. Не думаю, що здатен похитнути рейтинг "радикалів" і, наприклад, можливий викид нових компрометуючих матеріалів про Олега Ляшка. Наш виборець до такого вже давно звик і часто просто не реагує на черговий чорний піар.
- А чому в українському суспільстві такий великий попит на популізм, і завдяки чому саме Олег Ляшко зумів заробити на цьому високий рейтинг?
- Попит на популізм в Україні існував завжди. Давайте згадаймо хоча б обіцянки Юлії Тимошенко про те, що вона за два роки поверне нам усі втрачені заощадження Ощадбанку СРСР. Люди в це повірили. Просто раніше віра в популізм не зосереджувалася на одній фігурі, оскільки такі політики були і справа, і зліва, і в центрі.
А зараз Ляшко є найталановитішим популістом, його риторика близька немалій частині населення і, до того ж, він не лінивий. Зокрема, Ляшко багато їздить по країні, а безпосередній контакт із виборцями завжди дає свій ефект.
- Відомо, що між Партією регіонів та її рештками, зокрема "Сильною Україною", Партією розвитку, а також комуністами тривають переговори про спільну участь у парламентській кампанії. Такий союз, якщо він буде створений, здатен зайняти домінуючу позицію на сході та півдні України, яку втратили "регіонали"?
- Таке об’єднання, судячи з результатів опитувань, має всі шанси пройти в новий склад Ради. Зрештою, здатна самостійно подолати 5-відсотковий бар’єр і "Сильна Україна", а якщо до неї додати ще кілька партій, то їх електоральні позиції мали б тільки вирости. Але про хоч якесь наближення до колишніх результатів не може бути й мови.
Попри позитивний соціологічний прогноз, на практиці реакція виборців на об’єднання "силовиків", "регіоналів" та інших може бути прямо протилежною. Адже не варто забувати, що Партія регіонів за дуже короткий час упала в рейтингу з 33-34% до 3%. І це сталося тому, що втік Янукович, тому що зникла умовна стабільність, в яку на сході та півдні України так вірили, і тому що "регіонали" просто зрадили своїх виборців.
Ця образа живе і досі, тому такий великий відсоток невизначених у цих регіонах, а також великий відсоток тих, хто взагалі не планує йти на вибори.
Відтак присутність "регіоналів" навіть у номінально новому проекті може знизити його шанси на успіх.
Звичайно, цей ризик можна мінімізувати новою цікавою назвою і виключивши можливість потрапляння у виборчі списки одіозних "регіоналів". Щобм не було й натяку на спадковість цієї організації колись всемогутніх "регіоналів". Та в кожному разі високої підтримки цього проекту на Донбасі не буде.
- Ви згадали про велику кількість невизначених. Зараз їх близько 30%...
- Насправді більше. У східних областях ми фіксуємо до 50% тих, хто поки що не знає, за кого голосуватиме. А якщо брати суто Донбас, то там цей показник сягає більш ніж 60%. Власне, від того, чи підуть ці люди на вибори взагалі, і залежить, чи потраплять ПР і комуністи в новий склад парламенту, або скільки набере новий проект за їхньою участю.
- На що можуть орієнтуватися представники цієї категорії громадян при виборі партії, за яку будуть голосувати на виборах і як це може вплинути на кінцевий результат?
- Частина з тих, хто не може визначитися, зазвичай просто не йде на вибори, що, в першу чергу, стосуватиметься сходу та півдня країни. На заході і в центрі таких менше – близько 20%. Але тут основна причина невизначеності – великий вибір партій. Як саме розподіляться голоси цих виборців між політичними силами – зараз важко сказати.
Оскільки ще точно не відомо, чи йтиме самостійно на вибори Арсеній Яценюк та УДАР. Є попередні домовленості, але немає офіційних рішень, тому точний розклад залишається під питанням.
Окрім того, вподобання виборців залежатимуть від розвитку подій у зоні АТО. Якщо там нічого кардинально не зміниться, то лідером залишиться "Блок Петра Порошенка". Але потрібно усвідомлювати, що політичне життя країни розвивається дуже динамічно, тому робити прогноз навіть на місяць – справа невдячна.
Власне, успіх діючого президента, який іще восени минулого року мав рейтинг 2% і не планував узагалі балотуватися на посаду голови держави, є показовим. Тож не виключено, що такі ж кардинальні зміни можуть відбутися і до парламентських виборів.
- Зараз найбільший відсоток тих, хто точно не піде на вибори зафіксовано в південних і східних областях країни, - 23% і 35% відповідно. І якщо для Донбасу така ситуація цілком закономірна, оскільки люди перебувають у зоні бойових дій і їм не до виборів, то чим можна пояснити пасивність мешканців півдня?
- Як і у випадку невизначених, кількість тих, хто не планує йти на вибори, також значно більша. Як показує досвід, явка в соціологічних дослідженнях суттєво перебільшена (оскільки ті, хто не ходить на вибори, зазвичай і відмовляються брати участь у соціологічних опитуваннях). По факту явка, наприклад, на рівні 70% вважається дуже високою. Тому до згаданих вами цифр можна сміливо додавати щонайменше 10%.
Що стосується конкретно пасивності по регіонах, то тут усе дуже просто. Як на сході, так і на півдні країни люди поки що не бачать партій, яким вони могли б довіряти. Війна не тільки не мобілізує мешканців південних регіонів, хоча, здавалося б, мало бути навпаки, а робить їх іще пасивнішими.
Звичайно, ті мешканці згаданих регіонів, які раніше голосували за демократичні сили, підтримають їх і цього разу. Але ті, хто голосував за ПР та Компартію, все ще дезорієнтовані.
Їм банально потрібен час, щоб розібратися в нових політичних реаліях. Тому ця частина України залишається проблемною. За підсумками майбутніх виборів це виллється у ще більшу проблему легітимності представництва цих областей у парламенті.
Наприклад, займе Партія регіонів перше місце в тій частині Донецької області, де можна буде організувати вибори, але загалом по Україні отримає менш ніж 5% і втратить представництво в парламенті. Звичайно, її виборці сприймуть це дуже негативно.
Крім того, за такої низької явки більшість на мажоритарних округах на тому ж Донбасі може набрати людина, за яку проголосували, наприклад, 8% від усього населення округу. Відтак виникне питання, кого представляє такий депутат?
- Якою буде в цій парламентській кампанії основна мотивація виборців при виборі партій на загальнодержавному рівні чи кандидатів у мажоритарних округах?
- Що ближче регіон до бойових дій, то більше люди прагнуть миру. Чи означає це, що вони голосуватимуть за пропрезидентську силу, яка формально є партією миру? Зараз важко це прогнозувати. Люди, знову ж таки, можуть просто не піти на дільниці. Крім того, за великим рахунком іще жодна політична сила не розпочала виборчої кампанії. Ніхто нікому ще нічого не обіцяє.
Що стосується мажоритарних округів, де на останніх виборах у багатьох випадках був поширений банальний підкуп виборців, то тут все залежатиме від позиції влади. Ми добре пам’ятаємо, що в часи президентства Януковича влада толерувала таку поведінку серед своїх кандидатів. Але зараз не думаю, що можливе повторення такої практики, оскільки команда Петра Порошенка все ж зважає, як на громадську думку, так і на зауваження Заходу.
