Фінансувати будівництво трубопроводу планується за рахунок кредитних коштів.
Про це йшла мова в ході переговорів глави "Газпрому" Олексія Міллера з грецьким прем'єром Алексісом Ціпрасом, пише Коммерсант.
"Російська сторона гарантує, що через територію Греції буде транзитуватися 47 млрд кубометрів газу на рік, і це, в свою чергу, дозволить грецькій стороні залучити додаткові комерційні кредити для реалізації інших проектів", – заявив Міллер.
Глава "Газпрому" уточнив, що будівництвом продовження "Турецького потоку" в країні займатиметься російсько-європейський консорціум, а вартість грецької ділянки газопроводу оцінюється в 2 млрд євро і "немає жодних сумнівів", що консорціум зможе залучити гроші на принципах проектного фінансування.
Таким чином, російська сторона дотримується позиції, що транзитні платежі "Газпрому" повинні будуть виступати гарантією як за кредитами, залученими майбутнім власником труби, так і за потенційними "додатковими" кредитами, які можуть взяти Афіни для себе.
При цьому, чи буде Греція брати участь у консорціумі і яким виявиться розподіл транзитних платежів, поки невідомо. Вчора сторонам досягти остаточних домовленостей не вдалося.
Водночас, джерело видання в західному інвестбанку сумнівається, що в поточній ситуації банки ЄС та США захочуть ризикувати і давати Афінам гроші під гарантії російського проекту.
"Греція перебуває на межі дефолту, а по газопроводу немає жодної зобов'язуючої угоди, обсяг реального транзиту газу по ньому неясний, плюс у всіх перед очима негативний досвід South Stream з його раптовою відміною, не кажучи вже про геополітику", – сказав банкір, відзначивши, в кращому випадку може йтися лише про кредити російських держбанків.
Як зазначає видання, грецька сторона поставилася до пропозиції "Газпрому" без ентузіазму. У всякому разі, міністр енергетики Греції Панайотіс Лафазаніс, який 15 квітня заявляв про можливість укласти угоду щодо газопроводу на поточному тижні, вчора говорив уже тільки про "найближчі тижні".
Досі Афіни розраховували отримати від Росії кредит на власні потреби, який збиралися повертати за рахунок транзитних платежів після того, як продовження "Турецького потоку" територією Греції буде побудовано. Фінансування власне будівництва газопроводу було окремим завданням.
