Мифы о дефибриллятор и первой помощи. Как бороться со смертностью в общественных местах

Відразу дві громадські ініціативи у Києві мають ідею навчити містян правильно надавати першу медичну допомогу та змусити їх подолати страхи перед наданням цієї допомоги. Для цього вони зареєстрували свої проекти на "Громадському бюджеті 2019" і просять киян допомогти їх реалізувати.

Один з проектів має на меті технічне оснащення засобами першої допомоги станцій метро, а інший - навчання працівників у тому числі метрополітена, аби ті уміли надавати першу допомогу.

Insider розповідає про обидва проекти і за їх допомогою розвіює усталені міфи про першу медичну допомогу, через які у людей можуть виникати упередження до ідеї дефібриляторів у громадських місцях і ступор у критичних ситуаціях.

"Реаніметро": дефібрилятор на кожну станцію

"15 смертельних випадків у київському метро за півроку – і це лише ті, про які нам відомо зі ЗМІ", - розповідає лідерка ініціативи "Реаніметро" Марія Назарова, йдучи на акцію біля виставкового центру разом з іншими учасниками ініціативи.

Повідомлення в ЗМІ про загибель у метро

В руках несуть спеціального навчального манекена на ім’я Аня та два дефібрилятори. Пізніше Аню "рятуватимуть" перехожі за допомогою дефібрилятора і… звісно, "врятують".

Перехожі і навіть діти рятують Аню

Все це активісти затіяли, аби показати людям: рятувати людей у критичних ситуаціях не страшно, якщо знати, як це правильно робити. А також аби закликати їх проголосувати за 48 проектів громадського бюджету, пов’язаних з першою допомогою.

Їх розробили, аби дати змогу прямо на станціях метрополітену надавати першу допомогу. Згідно з проектами, станції-переможці будуть обладнані автоматичним зовнішнім дефібрилятором та двома аптечками. Також на таких станціях має бути шафа із сигналізацією, де зберігатиметься дефібрилятор. А до неї мають вести вказівники та інформаційні плакати.

50 працівників кожної станції, яка переможе в голосуванні на громадському бюджеті, пройдуть навчання з надання першої медичної допомоги.

Кожен проект відповідає за кожну окрему станцію київського метро. Три із цих проектів охоплюють по дві станції, які мають переходи (Майдан Незалежності і Хрещатик, Палац Спорту і Площа Льва Толстого, Театральна і Золоті Ворота).

Вартість одного такого проекту - 190 тисяч грн. Майже половину цієї суми складає вартість автоматичного дефібрилятора – 80 тисяч.

До нього у "Реаніметро" окремі вимоги. Він має бути україномовним (так, сучасні дефібрилятори вміють говорити) та повністю автоматичним.

Марія Назарова описує ідеальну ситуацію порятунку людського життя на станції метро після реалізації проектів:

"Комусь стає погано на платформі. Люди відразу кличуть працівників станції. Ті оглядають людину і дають вказівку принести дефібрилятор. Якщо немає реакції і дихання, його застосовують. Поки їде "Швидка" людині вже надають першу допомогу", - говорить Марія.

Та скористатись дефібрилятором зможуть не тільки працівники станції, а й будь-хто з пасажирів метро. Звучить фантастично і непідйомно відповідально, як для пересічного пасажира? Так, але лише для тих, хто не знайомий з сучасними принципами надання першої допомоги, стверджують організатори.

Міфи про дефібрилятор

Сучасний дефібрилятор – це не ті дві прасочки з кінофільмів, які потрібно притуляти до людини, аби дати їй розряд. Це – робот, який представляє собою коробку та два електроди у вигляді наліпок. На них намальовано, куди їх потрібно прикріпляти.

В момент розряду, рятівник не контактує ні з тим, кому надається допомога, ні з коробкою, ні з електродами. А тому вдарити себе струмом неможливо. А головне - навіть якщо ви вдягнете електроди на себе, дефібрилятор не дасть розряд здоровій людині. Про це - наступний міф.

Так виглядає сучасний дефібрилятор при наданні допомоги

"Нашкодити дефібрилятором можна лише, якщо бити коробкою по голові", - жартує Марія Назарова.

Після того, як рятівник підключив електроди до тіла непритомного (як підключати, зображено на самих електродах), дефібрилятор сам аналізує серцевий ритм і голосом говорить, що потрібно робити далі.

Якщо система визначить, що потрібно давати розряд, дефібрилятор це зробить сам. Єдине, що вимагається від людини - не заважити йому. Тобто, не чіпати в цей момент хворого, не знімати електроди і тому подібне. Апарат про це попередить.

Якщо розряд не потрібен, дефібрилятор скаже це голосом і порекомендує продовжувати непрямий масаж серця, наприклад.

Засновник компанії FAST, яка навчає працівників фірм навичкам першої допомоги, Федір Сердюк говорить, що в Європі побачити дефібрилятори у громадських місцях можна дуже часто, і люди там в критичних випадках не бояться його застосовувати, бо знають принцип роботи.

Використовувати дефібрилятор може кожен без страху нашкодити. Інша проблема – що дефібриляторів у громадських місцях в Україні практично немає.

"Школа порятунку життя" для київських водіїв

Лікар Дмитро Андрощук має ідею навчити всіх водіїв громадського транспорту, які їздять київськими дорогами, правильно надавати медичну допомогу. Крім того, що це може врятувати людські життя, вміння надавати допомогу – це вимога правил дорожнього руху.

"Багато водіїв цього не знають і вважають, що допомагати мають лише лікарі", - каже Андрощук.

Тому він разом з колегами розробив проект для Громадського бюджету - "Школа порятунку життя".

Це цикл одноденних тренінгів для водіїв громадського транспорту "Київпастрансу" та працівників метро. Всього планується 100 таких тренінгів, на яких за півроку навчання пройдуть близько 2 тисяч людей.

Фото з Facebook Дмитра Андрощука

Бонус - безкоштовно навчатись першій допомозі зможуть і звичайні кияни, які мають водійське посвідчення.

На курсах експерти з міжнародною сертифікацією будуть вчити водіїв за основними напрямками: зупинка масивних кровотеч, серцево-легенева реанімація, робота з дихальними шляхами та невідкладні стани – інфаркти, інсульти, судомні напади тощо.

Серед експертів – лікарі, рятувальники та поліцейські з досвідом викладання таких курсів.

Вартість проекту – 650 тисяч гривень. Це гроші на розхідні матеріали, закупівлю двох дефібриляторів та двох манекенів для навчання, а також на виготовлення соціальних роликів.

Міфи про першу медичну допомогу

Експерт Федір Сердюк називає це "страхом юридичної відповідальності". Такий страх виникає від необізнаності, адже приводів для нього немає.

"В Україні відсутні вироки за надання медичної допомоги", - каже Сердюк.

Винятками він називає відверто абсурдні дії "рятівників", як, наприклад, удари побутовим струмом при підозрі на зупинку серця.

Лікар Дмитро Андрощук при цьому наголошує, що краще знати інструкцію надання допомоги і тоді жодних юридичних наслідків боятись точно не треба.

Знову ж таки страх нашкодити. І він теж хибний, якщо ви слідуєте сучасним алгоритмам першої допомоги, які неважко відтренувати навіть на одноденному навчанні.

"Сучасні стандарти надання першої допомоги майже виключають можливості нашкодити. Якщо ти ламаєш ребра при серцево-легеневій реанімації, то ти за це не відповідатимеш, бо цього не можна уникнути. Ситуації, в яких ти допомагаєш, мають більш небезпечні наслідки, ніж твоя потенційна шкода. Тому це краще, ніж просто пройти повз", - говорить Федір Сердюк.

"Сучасні стандарти", за його словами, базуються на доказовій медицині. Приклад приводить на знеболювальних. Раніше їх клали до кожної аптечки, бо боялись смерті від "больового шоку".

"Лікарі довели, що больового шоку не існує, а тому знеболювальні не є першою необхідністю", - запевняє Сердюк.

Загалом, експерти з першої допомоги не рекомендують давати хворому будь-які ліки на власний розсуд. Якщо чимось і можна нашкодити при наданні першої допомоги, то якраз цим та іншими діями за межею сучасних протоколів.

Якщо навіть відкинути загальнолюдські моральні принципи, а говорити "мовою закону", надавати першу медичну допомогу повинні, більш того, зобов’язані, не тільки рятувальники, медики чи поліцейські.

У статті 12 закону України про екстрену медичну допомогу зазначається, що надавати першу допомогу повинні "особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги". А такими особами є водії громадського транспорту, провідники в поїздах, вихователі в дитячих садочках та багато інших представників різних професій.

Таким чином, "викликати "Швидку" і чекати лікарів, які завжди "довго їдуть", - недостатньо.

Проголосувати за проекти "Реаніметро" на "Громадському бюджеті 2019" можна тут. А за "Школу порятунку життя" – тут.