Швеція, яка ще з часів холодної війни стабільно і вперто відмовляється від вступу в НАТО, вперше за понад 20 років впустила на свою територію іноземні війська.
Масштабні тренування Aurora-2017 разом з іноземними партнерами офіційно мають на меті “покращити військову здібність” Швеції і кооперацію з країнами-партнерами. Подібна міжнародна оборонна співпраця передбачена 5-річним урядовим планом.
Кореспондент INSIDER побувала на військових навчаннях Швеції, аби розібратися, чому це відбувається саме зараз і чи має до цього стосунок російська агресія.
Кілька прикладів з контексту
Два роки тому українці жваво обговорювали серіал Окуповані, про те, як Норвегію захоплює Росія.
Це ідея не лише серіалу. Ця тема тут широко обговорюється. Водночас, про паніку і всеохопний страх, що “Путін нападе”, тут мова не іде.
Так, у Фінляндії, наприклад, говорять про “yellow country” як про невизначеного агресора. Проте місцеві кажуть, що всі розуміють: мається на увазі Росія.
Частина шведів, знаючи про тактику РФ порушувати цілісність іншої країни “для захисту російськомовного населення” остерігаються того, що Кремль з подібної “причини” зайде на територію острова Готланд. Він під час російсько-шведської війни на початку 19 століття на кілька тижнів був оголошений російською територією. З минулого року тут після понад 10 річної перерви знову базується військовий шведський контингент.
У тій же Швеції відновили військовий призов. Він, щоправда, кардинально відрізняється від українського - якщо ти категорично не хочеш служити в армії, тебе не змусять. Наразі мова іде насамперед про заохочення молодого поління іти в армію, проте місцеві офіцери в приватних розмовах говорять про політику повернення до традицій 20-річної давнини.
Окрім того, цікавим є й інший приклад. Кілька років тому майже вся Скандинавія спостерігала за “полюванням” на російську субмарину біля берегів Стокгольму. Контр-адмірал Військово-морських сил заявив, що в водах Швеції ведеться іноземна військова діяльність. Доказом було фото низької якості з дивною плямою на воді. Незважаючи на це, журналісти швидко підхопили тему, її жваво почали коментувати велика кількість “експертів”. Тим часом шведські ВМС говорили про підготовку чи навіть проведення спецоперації. В результаті, субмарину не знайшли, а пляма на воді виявилася рибальським човном.
Ці приклади звісно не можна вважати статистично репрезентативними, проте вони можуть вказувати на певні зміни. Про Росію тут загалом говорять не про як щось принципово унікальне. Часто в одному реченні з нею можуть згадати ІД чи Північну Корею.
Проте країни поступово змінюють свою політику і намагаються наростити оборону перед загрозою військової агресії. І Швеція є яскравим прикладом цього.
Хто така Аврора?
Військові навчання Аврора-2017 - це в першу чергу ініціатива шведських Збройних сил. В тренуваннях, які розпочались у вівторок, беруть участь 19 тисяч солдат (чоловіків і жінок) з самої Швеції, а також військові з Естонії, Данії, Фінляндії, Франції, Литви, Норвегії та США. Більшість з цих країни - члени НАТО. Це і є наріжний камінь, який розділив шведів на тих, хто “за” і на тих, хто “проти”.
Так, частина вважає, що такі спільні навчання це спосіб затягнути країну в НАТО, а це, мовляв, дуже небажано, оскільки Швеція хоче зберігати нейтралітет у потенційній війні. Інша частина, яка говорить про загрозу зі Сходу, - підтримує спільні тренування.
Тренування з поглядом на Росію?
Самі шведські чиновники наполягають, що тренування мають на меті лише покращення оборони країни і не передбачають політичних наслідків.
“Це не тренування НАТО, це шведські національні великі тренування. Найбільші навчання за останні 23 роки. Що змінилося з 90-их? Наші рішення щодо безпеки кажуть, що ми будемо вибудовувати оборону разом з іншими: як всередині країни, так і з країнами-партнерами. Дехто з них справді члени НАТО, але ми тут як суверенні нації, а не НАТО,” - саме в такий, дуже політкоректний спосіб, пояснив в коментарі INSIDER причину цих навчань головний віськовокомандувач шведських Збройних сил Мікель Біден.
 |
| Малюнок Reservofficerssällskapet i Svealand |
За його словами, мета цьогорічних зборів перевірити, як “в разі чого”, шведські військові зможуть співпрацювати з іноземцями - починаючи від заправки техніки і аж до підключення до спільної інформаційної системи.
На питання, чи мають ці навчання стосунок до агресії Росії, у очільника ЗС Швеції була конкретна відповідь:
“Ми повинні пам'ятати, що відбувається навколо. Питання безпеки стає гірше. Росія - це проблема в Європі, яка похитнула безпеку, тому звісно ми дивимося на Росію. Але ці тренування ми проводимо для нашої користі, аби впевнитися, що ми збільшуємо рівень оборонної здатності, що ми робимо це разом з іншими. Звісно ми посилаємо сигнал: “ми підготовлені, ми тут, щоб взяти відповідальність за сталість нашої безпеки”,” - заявив Біден.
Він також додав, що збирається у жовтні з робочим візитом відвідати Україну і зустрітися з міністром оборони Степан Полтораком.
З іншого боку, американці, присутні на тренуваннях, переконували, що тренування не мають зв’язку з Росією.
“Щодо цих тренувань, я не думаю, що Росія є проблемою. Ці тренування мають стосунок в першу чергу до оборони Швеції,” - розповів Томас Гарріс, командир військового підрозділу артилерійського полку ППО.
Цікаво, що подія на якій була присутньою кореспондент INSIDER, окрім показової демонстрації навчань журналістам мала й інший аспект. Французькі і американські військові привезли свої роботехнічні системи ППО - Aster-30 і Patriot відповідно. Швеція хоче собі одну з таких систем, але яку саме - вирішить взимку.
За словами місцевих журналістів, системи аналогічні, але з оцінок військових експертів випливає, що французька може бути дещо кращою і водночас дешевшою. Проте, як пояснили колеги, все іде до того, що придбають таки американську, бо вірять, що вона буде кращою. Так, власне, зробила нещодавно Польща. Ціна угоди - красномовна цифра у понад 7 мільярдів доларів, яку тепер для оборонних цілей готова викласти і найбільша країна Скандинавії.
Ця публікація підготовлена під час стипендіального періоду в Гетеборзькому університеті завдяки стипендії Шведського інституту. This publication has been produced during the scholarship period at Gothenburg University, thanks to a Swedish Institute scholarship.
