Тереза Мей зініціювала позачергові парламентські вибори в надії посилити позиції консервативної партії. Проте результат виборів не тільки не виправдав її сподівань, а і погіршив не лише становище партії, а й і так туманні через Брекзит перспективи країни.
Сподівання Терези Мей: благими намірами?
Коли Тереза Мей ініціювала парламентські вибори, то була свято переконана, що зміцнить свої позиції в парламенті. Ніщо не віщувало біди: торі впевнено тримали високі рейтинги, а аналітики пророкували, що вони зметуть лейбористів. У такій ситуації Тереза Мей була рала скористатись можливістю отримати впевнену більшість у парламенті: з такими можливостями вона могла б розіграти сценарій “жорсткого Брекзиту” і вийти з Європейського Союзу, позбувшись усіх зв’язків.
До того ж, Мей рухали також і особисті амбіції: адже отримавши підтримку виборців, вона легітимізувала б і себе на посту глави уряду, а ще здобула б додаткову прихильність співпартійців та співпартійок. Брекзит розколов консерваторів, і тому Мей мала на меті стати лідеркою, що зможе об’єднати торі, і залишитись в історії другою Маргарет Тетчер, яка змогла б вести країну у “важкі часи”.
Сподівання Мей, одначе, не справдились. Консерватори не тільки не змогли посилити свої позиції в нижній палаті парламенту, а і втратили дюжину місць, а лейбористи, тим часом отримали. Вперше за довгий час Британія опинилась у ситуації з “підвішеним парламентом”, коли жодна з партій не має абсолютної більшості узагалі, тому для вирішення будь-якого питання слід формувати коаліцію з меншими партіями.
 |
| фото Eddie Keogh / REUTERS |
Такий результат обернувся для торі, хоча вони і отримали переважну більшість місць в парламенті, провалом, тоді як лейбористи, які ще два місяці тому могли сподіватись в найкращому випадку на те, що втратять не надто багато місць — святкують перемогу. Британія знаменита своєю політичною консервативністю, і така зміна настроїв виглядала б щонайменше дивно, але торі припустились кількох суттєвих помилок.
Що посієш, те й пожнеш
По-перше, консерватори неправильно оцінили підтримку Брекзиту суспільством. Так, незначна більшість британців підтримала вихід з ЄС. Однак, консерватори інтерпретували це як підтримку власної партії: адже саме вони ініціювали і вели “розлучення з континентальною Європою”. Проте вихід з ЄС з часу референдуму став асоціюватись з хаосом, а стабільність, як це не іронічно, змогли запропонувати суспільству в першу чергу лейбористи. Непевність щодо того, як відбудеться вихід з ЄС і туманні оцінки його наслідків привели до того, що навіть у частини виборців, які голосували за Брекзит правління консерваторів стало асоціюватись з безладом і хаосом.
До того ж, консерваторів звинуватили у безладі і хаосі не тільки на міжнародній арені, а і всередині країни. Перед виборами трапилось два теракти, а в умовах високої терористичної загрози прем’єрці нагадали про те, що за час, коли вона була міністеркою внутрішніх справ, у країні скоротили тисячі поліцейських.
Не покращило настроїв щодо консервативної партії і те, що Мей впевнено, і доволі несподівано оголосила про вибори: її звинуватили у тому, що в час, коли викликана Брекзитом плутанина закономірно призвела до того, що багато британців хотіли стабільності, вона одноосібно вирішує, що потрібно країні.
Однак найбільшою помилкою констерваторів стало недолуге намагання загравати з ключовим електоратом своїх головних опонентів. Незадовго до виборів консерватори запропонували скандальний для їхнього ключового електорату законопроект. Відповідно до нього у заможних літніх британців за медичний догляд вдома могли вилучати нерухомість і накопичення. Преса негайно охрестила цей проект “податком на деменцію”, і торі перейшли з нападу у захист.
 |
| Adrian DENNIS / AFP |
Все це в сукупності призвело до того, що Терезі Мей, яка спершу зверхньо відмовлялась від дебатів з лідером лейбористів, Джеремі Корбіном, довелось відповідати на незручні запитання, а відповідати вона було часто не готова. Корбін же, який чудово почувається в амплуа захисника бідних і знедолених, цього тільки і чекав.
Для лейбористів кампанія минула на диво вдало. Незважаючи на те, що їхній лідер, Джеремі Корбін — доволі суперечлива фігура, їм вдалось відділити його особисту думку від позиції партії. До того ж, консерватори сильно переоцінили рівень неприйняття Корбіна суспільcтвом. На зустрічах з виборцями той отримував овації після того, як представляв нову програму з пропозиціями на кшталт націоналізації залізниці і пошти чи відміни плати за навчання в університетах. Ці прості і зрозумілі лозунги виборцям сподобались більше за туманні заяви про силу і стабільність з уст консерваторів.
Деякі політологи припускають, що останнім часом в Британії спостерігається зсув від класу, як головного фактора впливу на електоральні вподобання до віку. Корбін — улюбленець в першу чергу молоді. За даними компанії Ipsos, вік і політичні вподобання жодного часу не були так тісно пов’язані з часу, коли вона почала проводити свої підрахунки. Також за лейбористів проголосувало багато з тих, хто проігнорував, власне, референдум.
Серед інших партій, які ввійшли в парламент, консерваторам довелось шукати собі союзника по коаліції. Ним стала одна з найпопулярніших в Північній Ірландії Демократична юніоністська партія. Це вибір важко назвати зручним для консерваторів: вибираючи в союзники цю партію, консерватори підлили оливи в вогонь внутрішніх протиріч у самій Ірландії. Шинн Фейн, конкуренти Демократичної юніоністської партії скористались цим для того, аби чи не щодня критикувати кроки консерваторів, уряду і персонально Мей. Демократична юніоністська ж партія не поспішає запевняти прем’єрку у стабільності їхнього союзу, продиктованого радше нелюбов’ю до Корбіна, ніж симпатією до риторики Мей.
Не вразила така коаліція і шотландських торі. В Шотландії тим вдалось наростити підтримку і відібрати голоси у Шотландської національної партії: замість вести діалоги про вихід зі складу Об’єднаного королівства, місцеві консерватори говорили про локальні проблеми: школи, дороги, систему охорони здоров’я. Їхня лідерка, Рут Девідсон, під чиїм керівництвом місцеві торі і стали усішнішими, просуває програму, яка не надто відрізняється від програми лейбористів, тому місцеві політологи подейкують, що вона може вивести шотландських консерваторів з-під крила національної партії. Девідсон, відкрита лесбійка, не особливо прихильно поставилась до союзу з дуже консервативною Демократичною юніоністською партією, яка підтримує обмеження права на аборт і не схвалює права на шлюб для ЛГБТ.
Рут Девідсон відкрито заявила, що “є кілька речей, які важать для мене більше, ніж ця партія. Зокрема, моя країна, і права ЛГБТ”.
Добрими новинами для Девідсон є, в першу чергу, те, що цей парламент — найінклюзивніший за всю історію інституції, до нього входить рекордна кількість жінок і осіб із негетеросексуальною орієнтацією.
Невиразна зовнішньополітична будучина
Очевидно, що головним винуватцем позачергових виборів був запланований вихід Великобританії з Європейського союзу, а зовсім не намагання впровадити “податок на деменцію”. Саме через нього ці вибори і були особливо важливими на міжнародній арені. І результат тільки погіршив і так напружену ситуацію. Скидається на те, що Тереза Мей, хоча і активно агітувала за “жорсткий Брекзит”, і сама не має чіткого розуміння, яким чином провадити переговори і у який спосіб жорсткий Брекзит таки мав би відбутись.
У самій Великобританії неможливо досягнути домовленостей щодо того, за яким сценарієм повинен відбуватись Брекзит. Навіть Демократична юніоністська партія не погоджується з консервативною щодо того, яким чином відбудеться вихід. І ця незлагодженість, зрештою, перетворюється на найгірший сценарій, адже множить непевність і хаос. Британія опиняється у невигідній позиції в переговорах з Брюсселем: якщо британцям та Євросоюзу не вдасться досягнути згоди щодо того, яким чином відбудеться вихід з ЄС він відбудеться за жорстким сценарієм, невигідним британцям. Так, наприклад, майже половина експорту з Британії вирушає до інших європейських країн.
Відміна митних угод боляче вдарить по місцевих виробництвах і бізнесах. Понад те, зміна міграційного законодавства погано вплине на добробут громадян Британії, що мешкають у країнах ЄС, і, навпаки, іммігрантів, студентів та працівників, які є громадянами ЄС і мешкають у Британії. Є ризик, що приблизно половина висококваліфікованих працівників-іммігрантів з інших країн ЄС, особливо у сфері охорони здоров’я, покинуть Британію. До виборів Терезу Мей це не особливо турбувало, і тепер вона продовжує розігрувати карту мігрантів, які мешкають в Британії, але внутрішньополітичний тиск, радше за все, змусить її піти на компроміси.
Існує дуже низька вірогідність, що Великобританія таки залишиться у ЄС. Деякі європейські лідери, зокрема новообраний французький президент Еммануель Макрон, натякають, що “двері Європейського союзу відчинені”. Однак, навіть якщо так і трапиться, експерти попереджають: враховуючи ситуацію, умови для повернення Британії будуть куди гіршими, аніж раніше. Позицію ЄС можна зрозуміти: Брюссель не зацікавлений у тому, аби інші країни повторювали шлях Великобританії.
Королева не в захваті
Проблеми консерваторів не закінчились разом із виборами, радше якраз навпаки. І, як і впродовж кампанії, консерватори роблять все для того, аби поглибити ці проблеми. Скажімо, після недавньої пожежі у лондонському житловому будинку Гренфелл-тавер, прем’єрка віжмовилась зустрітись із тими, хто вижив і накликала цим на себе шквал критики, і з боку опонентів, і з боку медіа.
Та і самі консерватори після такого невдалого виборчого результату від Терези Мей, м’яко кажучи, не в захваті. Хоч та і відмовилась іти у відставку, її надії на те, що вона зможе продемонструвати, що є сильною лідеркою, не виправдались. Хитка коаліція тримається в основному за рахунок того, що якщо Терезі Мей доведеться іти у відставку, єдиним, хто зможе її замінити стане Боріс Джонсон: фігура, ще суперечливіша за фігуру чинної прем’єрки.
 |
| © REUTERS / Stefan Rousseau/Pool |
Судячи з усього, королева Єлизавета також не демонструє великої підтримки плану коаліції і Терезі Мей зокрема: британці зауважили, що на церемонії відкриття чинного парламенту вона відмовилась від традиційної королівської мантії, натомість зачитала свою промову в синьому костюмі з жовтими квітами. Користувачі соціальних мереж припускали, що таким чином королева натякає на те, що не надто задоволена ідеєю порвати з Європейським союзом, прапор якого, як відомо — жовті зірки на синьому тлі. Хоча реальних повноважень у королеви не так уже і багато, не слід недооцінювати її символічної влади. До того ж, її величність репрезентує саме те, на що британське суспільство сподівається: стабільність і лад. Консерватори на чолі з Терезою Мей, які заварили виборчу кашу, зараз не можуть запропонувати ні одного, ні іншого.
Галина Герасим, Павло Шаповал
