Небезпечне метро чи "Обережно, двері зачиняються"

Що робити, якщо ти спокійно зайшла в метро, а через пару станцій туди зайшли двоє кремезних чоловіків, почали битися і погрожувати ножем?

Натискати кнопку зв’язку з машиністом і почути: "Шановні пасажири, заспокойтеся і припиніть бійку в вагоні метро"? На станції покликати чергову, яка, не розбираючись, швидко скаже: "Вийдіть, хто тут бушує", і, побачивши ніби тишу і спокій у вагоні, відпустить потяг із пасажирами далі?

Кілька станцій бійки, відсутність міліції, бездіяльність машиніста чи чергового по станції. Та навіть і образ нема – що можуть зробити проти двох здоровезних п’яних чоловіків із ножем працівники метро? Хоча відповідь є – п’яні особи, згідно з правилами метрополітену, не мають права на проїзд у метро, тож їх просто не треба було пускати.

Київський метрополітен може бити рекорди в світі хіба що з глибини та краси станцій. Комфорт, безпека пасажирів – про це поки що не йдеться. Щодня в столичній підземці буває понад мільйон людей і мало хто з них замислюється над тим, чому метро називається небезпечним видом транспорту.

Кияни їдуть на роботу, з роботи, гості міста – в різноманітні куточки столиці. І так - щодня, щогодини, щохвилини і в час великих заторів на наземних дорогах. В одному вагоні збираються люди різних професій, віку, бажань та… психічного стану.

В умовах війни та часи терактів такий вид підземного транспорту, де щодня є великі скупчення людей, закриті простори, можлива тиснява чи задуха мали б охороняти якось надособливо.

Проте за весь тривалий час користування метро на кожній станції я бачила лише одного, від сили двох міліціонерів. Певно не один киянин ставав свідком того, як цей один міліціонер не міг упоратися з чоловіком у стані алкогольного сп’яніння, або не встигав зупинити крадіїв.

То що робити? Зміна ставлення людей одне до одного  - здається, єдине, що може врятувати в подібній ситуації. Більшість пасажирів, які перебували під час такої екстравагантної ситуації, розбороняли, намагалися втихомирити. Є і категорія тих, хто просто відійшов у бік і цинічно спостерігав.

П’яні чоловіки вийшли на одній зі станцій. Із ними вагон покинули деякі пасажири, переважно хлопці та чоловіки, які відразу голосно крикнули "Черговий станції, міліція! Ніж!". Далеко не відразу до них підбіг худенький, невисокий міліціонер. Далі? Поїзд поїхав, але думається, що міліціонер просто фізично не зміг затримати тих хлопців чи дав їм утекти. Такі історії в київському метро бували.

Минулоріч київському метрополітену виповнилося 55 років і навіть з’явилася сторінка в соцмережі Facebook. Вартість проїзду нині коштує 4 гривні. І все це ніяк не впливає на вашу безпеку та ціну життя. Єдине, що може врятувати, – розум, адекватне сприйняття ситуації. Не лізьте в натовп, якщо людей забагато. Допоможіть розборонити, але не суньтеся під ніж. Поки ми живемо саме в такій країні, де про вашу безпеку думаєте тільки ви самі. Реформа метро, охорони, міліції? Ні, не чули.