1 листопада в Туреччині відбулися дострокові вибори до парламенту. На відміну від України, у Туреччині швидко рахують бюлетені, і вже близько опівночі стало відомо попередні результати.
Згідно з ними, Партія справедливості та розвитку (ПСР) президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана отримала понад 49% голосів і тепер зможе самостійно сформувати більшість у парламенті. Друге місце з результатом понад 25% голосів посіла опозиційна Народно-республіканська партія (РНП), яка є найстарішою партією в Туреччині. 10%-й бар’єр також подолали Партія націоналістичного руху, яка набрала близько 12% голосів, і курдська Партія демократії народів, яка набрала близько 10,5%.
Перезавантаження
Строкові парламентські вибори в Туреччині пройшли в червні. Тоді Ердоган планував не просто перемогти, а отримати конституційну більшість, яка дала б йому змогу змінити Конституцію та розширити повноваження президента.
У серпні 2014 року тоді ще прем’єр-міністр Ердоган переміг на перших всенародних виборах президента. Пішов на них він не просто так. Згідно з Конституцією, Ердоган, який керував країною з 2003 року, не мав права вчетверте поспіль висуватися на посаду прем'єр-міністра.
Саме тоді Ердоган активно закликав турецьке суспільство до внесення змін у Конституцію, які розширили би повноваження президента. Для внесення змін у Конституцію президентській партії необхідно було отримати дві третини голосів у парламенті (367 із 550 місць).
Однак червневі вибори партія Ердогана для себе програла. Вона, хоч і здобула перше місце, але отримала лише трохи більше 40%, і була вимушена йти на переговори з іншими політичними силами, навіть не стільки для того, щоб змінювати Конституцію, скільки для того, щоб сформувати просту більшість. Але переговори ні до чого не призвели й було оголошено перевибори.
Вибуховий фон
За 5 місяців, які минули від червневих виборів, ситуація в Туреччині кардинально змінилася. Перш за все це стало наслідком загострення конфлікту в Сирії, який почав перекидатись і на Туреччину.
З одного боку, Туреччина так само, як і Європейський Союз, зіштовхнулася з проблемою біженців із Сирії. Спільна проблема вплинула на зрушення у відносинах сторін. Задля вирішення проблеми біженців ЄС готовий піти на значні поступки для Анкари, починаючи від безвізового режиму, і закінчуючи навіть швидкою перспективою вступу Туреччини до євроспільноти.
Однак взамін на безвізовий режим Брюссель хоче отримати від Анкари підписання угоди про реадмісію, яка передбачатиме прийняття Туреччиною нелегалів, які емігрували з її території. При цьому ЄС обіцяє підтримку Анкарі в питанні облаштування біженців, які перебувають або будуть прибувати до Туреччини.
 |
Разом з тим, питання впирається в гроші, оскільки ЄС пропонує виділити Туреччині для цих цілей близько 3 млрд євро, а турецькі експерти оцінюють обсяг уже витрачених коштів на біженців у 8 млрд доларів.
За різними підрахунками в Туреччині наразі перебуває близько 2 млн біженців, і Анкара не поспішає йти на поступки ЄС, постійно підвищуючи ставки. Загострення конфлікту в Сирії та внутрішнє напруження впливає і на економіку Туреччини, яка на тлі цих подій демонструє рекордну девальвацію турецької ліри, пришвидшення інфляції та відтік інвестицій.
З іншого боку, загострення ситуації в регіоні призвело до накалу й усередині Туреччини. За цей час країною прокотилася хвиля смертоносних терактів і відбулося загострення протистояння з Робітничою партією Курдистану, яка отримує підтримку від курдських повстанців, які воюють у сусідній Сирії проти "Ісламської держави" (ІДІЛ).
Найкривавіший теракт стався 10 жовтня в Анкарі, внаслідок якого загинуло понад 100 осіб. Теракт стався під час мітингу активістів профспілок та опозиційних партій проти сутичок урядових військ з курдами.
 |
Офіційна влада звинуватила у причетності до вибухів бойовиків ІДІЛ і РПК. Однак уже наступного дня Туреччиною прокотилася хвиля опозиційних протестів проти Ердогана, якого ті назвали співвідповідальним за те, що відбулося. На думку опозиції, використовуючи трагедію, влада розгорнула країною кампанію для залякування своїх супротивників, громадських організацій і журналістів.
За декілька днів до виборів у Туреччині було припинено мовлення опозиційних телеканалів медіа-холдингу Koza Ipek, до якого входить близько 20 компаній. Зокрема, поліція штурмом узяла стамбульський офіс телеканалів Bugün та Kanaltürk. Такі дії відразу викликали занепокоєння в Брюсселі.
Україна і Росія
Враховуючи вибухонебезпечну внутрішню ситуацію, турецьким політикам під час цієї виборчої кампанії було якось зовсім не до України, і кримськотатарське питання практично не звучало. Однак у серпні Ердоган укотре підтвердив, що Анкара зробить усе, що від неї залежить, для захисту прав кримських татар і не визнає анексію Криму російськими військами.
За 5 місяців, які минули від часу строкових виборів, змінилася ситуація і безпосередньо в стосунках Анкари з Москвою. Якщо до того можна було говорити про великі перспективи дружби між Ердоганом і президентом Росії Володимиром Путіним, то після втручання Кремля у вирішення сирійського питання на боці сирійського президента Башара Асада стосунки між країнами значно погіршилися.
Російські літаки під час обстрілів сирійської території декілька разів перетинали повітряний простір Туреччини, на що незмінно отримували жорстку реакцію з боку Анкари. Бували моменти, коли російського посла по декілька разів на день викликали в Міністерство закордонних справ Туреччини, щоб висловити йому обурення діями російської авіації.
На тлі загострення стосунків практично поховано було і питання будівництва Росією газопроводу в Туреччині, а з Анкари до Стокгольмського арбітражу навіть надійшов позов щодо неадекватності ціни на російське блакитне паливо.
Перспективи
Порівнюючи підсумки дострокових парламентських виборів можна відзначити, що партія Ердогана змогла перетягнути на свій бік близько 5% голосів націоналістичного електорату, що могло статися завдяки посиленню протистояння з курдами з РПК усередині держави. Разом із тим, за попередніми підсумками, ПСР отримає 316 місць у парламенті, що дає можливість сформувати більшість, однак не дає змоги самостійно втілити в життя мрію Ердогана щодо посилення повноважень президента через зміни в Конституцію.
 |
Значною мірою цьому завадило те, що не зважаючи на тиск у парламент таки потрапляє курдська ПДН, яка змогла подолати 10%-й бар’єр.
Тим не менше, враховуючи тенденцію, в Туреччині слід очікувати ще більшого "закручування гайок" від Ердогана. При цьому невдоволення з боку ЄС буде радше словесним, аніж дієвим, оскільки наразі в Брюсселі дуже зацікавлені в стабільній Туреччині, навіть якщо вона буде супроводжуватися згортанням демократії на межі з авторитарним управлінням.
