Шидло і Дуда - пташенята Качинського

Парламентські вибори в Польщі, які пройшли 25 жовтня, завершилися тріумфом націонал-консервативної партії  PiS ("Закон і справедливість"), яка значно випередила головних опонентів з РО ("Громадянської платформи").

Вибори до Сейму завершили дворічний цикл виборів у Польщі, який розпочався ще в травні 2014 року виборами до Європарламенту.

Качинський-Туск

Для PiS ця перемога на парламентських виборах стала першою за десять років. У вересні 2005 року PiS здобула більшість у парламенті, однак тоді її голова Ярослав Качинський відмовився від посади прем'єр-міністра, оскільки побоювався, що це може знизити шанси його брата-близнюка Леха на президентських виборах, які відбулися в жовтні того ж року. Лех вибори виграв, а вже через 8 місяців Ярослав таки став прем'єром.

Довго в кріслі очільника уряду Ярославу всидіти не вдалось. У жовтні 2007 року правляча коаліція розпалась, а на дострокових виборах перемогу здобула "Громадянська платформа" (РО), лідер якої Дональд Туск зайняв пост прем'єра.

Відтоді в країні почалося протистояння по лінії "Качинські-Туск". Причому більше з Туском конфліктував брат Ярослава Лех, що зрозуміло, з огляду на те, що він був президентом, фактично обмеженим у своїх діях, адже і уряд, і більшість у парламенті належали "Платформі" Туска.

Попри це, саме очолюваному Туском урядові поляки завдячують тим, що країна ледь чи не єдина в Європі змогла пройти фінансову кризу без відчутних втрат. Окрім того, в "Платформі" впевнені, що за період перебування при владі Туска, авторитет Польщі в Європейському Союзі значно посилився.

Після авіакатастрофи президентського літака під Смоленськом, в якій загинув Лех Качинський, у країні було призначено дострокові президентські вибори. Ярослав пішов на них, однак поступився кандидатові від "Платформи" Броніславу Коморовському.

"Платформа", очолювана Туском, раз у раз перемагала консерваторів, однак із часом поляки почали втомлюватися від постійного протистояння, від якого і Туск, і Качинський лише втрачали.

Свідченням цього стали вибори в Європарламент у травні 2014 року, на яких PO i PiS, хоч і отримали перемогу більшості своїх кандидатів, однак й інші партії почали набирати голоси.

Конфлікт "Качинський-Туск" пішов на спад того ж року, коли Туска було обрано головою Європейської Ради, що фактично підтвердило вплив польського прем'єра у брюссельських коридорах.

У пошуку нових облич     

Після обрання Туска в євроструктури його місце посіла Ева Копач. Значно менш харизматична та впливова Ева намагалася втримати рейтинг партії в суспільстві, а в PiS уже очікували реваншу.

У листопаді 2014 року на місцевих виборах "Платформа" ще втримувала позиції. Хоча загальну перемогу й здобула PiS, однак більшість місць у парламентах воєводств усе ж залишилася за партіями правлячої коаліції. Тоді експерти говорили, що результат PiS міг би бути більшим, однак виборці дещо втомилися безпосередньо від Качинського.

До речі, сам Ярослав тоді наводив як один із аргументів не найкращих результатів партії на виборах в Європарламент і місцевих війну в Україні, яка була фактором на політичній сцені.

Разом із тим, Качинський доволі досвідчений політик, який зрозумів куди дме політичний  вітер, і висновки було зроблено. Уже в листопаді партія висуває кандидатом у президенти молодого Анджея Дуду.

Завжди вірні

43-річний Дуда неодноразово під час своєї кампанії висловлював абсолютну підтримку Ярославу Качинському, а його загиблого брата називав своїм учителем. Зрештою, активність молодого юриста з Кракова на тлі інертності та неповороткості діючого на той момент президента Броніслава Коморовського, видалася полякам більш привабливою.

INSIDER докладно писав про перебіг президентських виборів і про те, які ризики може принести президентство Дуди.

Водночас досі  в Україні якось не дуже звернули увагу на те, хто саме зробив йому кампанію. Головою передвиборної кампанії в Дуди була Беата Шидло. Для українських спостерігачів Беата стала більш відомою вже під час парламентської кампанії, оскільки саме її PiS назвав як головного кандидата на крісло очільника уряду.

52-річна Шидло народилася в Освенцимі в сім'ї шахтаря, вивчала в Ягеллонському університеті етнографію, а потім здобула другу вищу освіту за фахом культурний менеджмент. Почала свою політичну кар'єру в 1998 році, коли обійняла посаду мера в міста Бреще, а 2005 року вступила в PiS, від якої була обрана в парламент.

Після трагедії під Смоленськом зайняла посаду своєї загиблої подруги та колеги в парламентському комітеті з питань фінансової політики, а згодом стала заступником голови партії.

Беату називають "правою рукою" Качинського, а вона сама завжди наголошує на своїй відданості лідеру партії. Опоненти навіть інколи її називають "Качинський у спідниці". Вона не ображається. Власне після президентської кампанії вона заявила, що своєю перемогою Дуда має завдячувати "політичному генію Качинського".

Тоді ж вона прогнозувала, що після парламентських виборів саме Качинський стане прем'єр-міністром, однак він сам вирішив інакше. На передову політичної боротьби він відправив Шидло.

Качинський і Шидло святкують перемогу

Лідер "Платформи" Ева Копач пробувала опонувати саме Качинському, однак у PiS вирішили відправити на дебати саме Шидло і, як показав час, не прогадали. На теледебатах Шидло, яка має образ "захисниці простих людей", разюче відрізнялася від дещо "зарозумілої" Копач. Шидло робила акцент на соціальну політику, всіляко уникаючи питань про зовнішню. Приблизно таку саму її поведінку прогнозують на посаді очільниці уряду.

"Начальник" Качинський

Абсолютна відданість, яку декларують уже діючий президент Дуда та майбутній прем'єр Шидло Качинському, вказують, що більшість справді важливих рішень будуть проходити повз кабінет очільника PiS, який спостерігатиме за діями своїх "пташенят" із боку. За влучним висловом екс-президента Польщі Александра Кваснєвського, віднині Качинський буде таким собі "начальником Польщі" на кшталт державного діяча Польщі початку ХХ ст. Юзефа Пілсудського.

Головного завдання Качинський і не приховує. Він хоче перш за все скористатися перемогою партії на виборах для того, щоб сформувати конституційну більшість, яка розширить повноваження президента, послабить незалежність судової гілки влади та посилить роль церкви в житті країни.

Відразу після оголошення результатів багато польських експертів почали бити на сполох, очікуючи режиму "закручування гайок". Качинський не приховує, що йому імпонує стиль управління державою угорським прем'єром Віктором Орбаном, якого неодноразово звинувачували в націоналістичному авторитаризмі.

Вогонь і вода для України  

У дуеті "Шидло-Дуда" чітко окреслені ролі, які будуть обмежуватися повноваженнями. Президент Дуда буде говорити про зовнішню політику, Шидло - про внутрішню. Для України з них двох більш прийнятною для розмови є саме Шидло, оскільки раніше ніколи не була помічена в антиукраїнській риториці.

Проте мати справу доведеться все ж з Дудою, який буквально за декілька місяців правління вказав головні акценти зовнішньої політики. Вже перші кроки показали, що Дуда й справді дуже захоплений проектом "Міжмор'я" (в чому, до речі, його позиція збігається з Качинським).

За початковим задумом уже згаданого Пілсудського, "Міжмор’я" мало б стати конфедеративною державою, до якої ввійшли би Польща, Україна, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Угорщина, Румунія, а також тодішні Югославія та Чехословаччина.

Першу свою поїздку Дуда здійснив до Естонії, а згодом зробив іще декілька заяв, які свідчать, що модернізовану під нові реалії ідею на початковому етапі планують поширювати по поясу з названими вище країн, але членів ЄС.

Разом із тим, ще під час передвиборної кампанії Дуда доволі різко відреагував на шанування бійців УПА Верховною Радою, в чому його згодом підтримав і Качинський. Ба більше, деякі з партійців навіть закликали заморозити стосунки з Україною, доки вона не погодиться сприймати історію так, як її бачать у Варшаві.

Попри це, і в Дуди, і тим паче в Качинського є абсолютне несприйняття Кремля. Наразі йдеться не тільки про сповідування обома так званої ягеллонської ідеї, яка передбачає жорстке протистояння з Москвою, але й особистісний фактор, пов'язаний із трагедією під Смоленськом, розслідування якої є справою честі для PiS.

В європейському ж контексті Качинський є прихильником посилення ролі Польщі в Європі на противагу Німеччині. Саме з цим пов'язують заяви польських політиків щодо необхідності участі в "нормандському процесі" щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.

Проте співрозмовники в українських дипломатичних колах розповідають: у Варшави поцікавилися, що саме дасть участь Польщі в процесі? На це запитання прийнятної  відповіді у Варшави поки що немає.