Верховна Рада остаточно втрачає образ реформаторського парламенту, з яким урочисто відкривала першу сесію. Звички старого режиму зірвали постмайданний флер, поставивши партії-учасниці перед питанням про виживання.
Фізика розглядає квантові системи, такі як атоми, як ансамбль частинок. Деякі, з більш легкими ядрами, відриваються від загального центру, вирушаючи у вільне плавання. Термін, за який число "утікачів" становить близько половини початкового, називають періодом напіврозпаду.
Український парламент подібний на радіоактивний атом. Потужна енергія виборів збирає різнорідні частинки в один організм, який із часом руйнується. Різкий його поділ відображає соціально-ядерний вибух: варто згадати лише лютий 2014-го. У більш спокійному режимі Рада ж попросту поступово втрачає свій перетворюючий потенціал. Нинішнє скликання пройшло період напіврозпаду всього за пару сесій.
Перша сесія зібраного після позачергових виборів парламенту виглядала, як розігрів. З'явилося багато нових облич і політсил, які лише освоювалися в будівлі на Грушевського і налагоджували зв'язки. Звучало багато гучних заяв про наміри, тоді як народжений у муках план дій коаліції вже в момент узгодження виглядав нездійсненним у встановлені терміни.
Друга сесія, що завершилася кров'ю нацгвардійців, підтвердила відновлення "старорежимних" правил гри.
Звичайно, проводити пряму паралель із підконтрольною Вікторові Януковичу Радою було б перебільшенням. Однак кулуарні торги та інтриги, що все більше стають надбанням громадськості, повернули собі його колишнє значення, якщо не збільшили його.
Початковий реформаторський потенціал був потужним: фракції навперебій декларували свою прихильність змінам у суспільстві та переходу на європейську модель управління. Спроби ж прийняття справді важливих законів, таких як відкриття держреєстрів, боротьба з корупцією, судова реформа, економічні та фінансові зрушення згідно з меморандумом з МВФ, - наражалися на протистояння депутатів і вимагали тиску з боку громадськості.
Політично Рада застрягла на перехресті.
З одного боку, у депутатів із "благими намірами" не вистачає сил для перекроювання роботи парламенту відповідно до задекларованих на Майдані стандартів.
З іншого боку, у ветеранів парламентських битв також бракує впливу для відродження старих моделей. Відхід з арени потужної провладної Партії регіонів залишив зяючу діру на місці колишнього ядра політичної системи - це місце нині силкується заповнити утворення з Блоку Петра Порошенка, УДАРу і неабияк ослаблого "Народного фронту". Останній прийняв на себе удар непопулярних рішень Кабміну, скинувши близько 70% своєї політичної ваги. Проблема ж виявилася в тому, що ВР не зуміла показати ефективну роботу без фракції-гегемона.
Тяга до "великого і сильного" яскраво проявилася під кінець літа в розпал конституційних дискусій. Президентська фракція не уникла спокуси і почала офіційне поглинання союзників із табору Віталія Кличка. Міноритарні акціонери коаліції вирішили з вигодою використовувати ситуацію і з люттю піраній накинулися на зростаючу акулу БПП.
Із маркетингового погляду все робили правильно: "Солідарність" зміцнює базовий електорат і нарощує чисельність багнетів, "Батьківщина", радикали Ляшко і "Самопоміч" заробляють бали на покусуванні ватажка.
АЛЕ з державної позиції - напіврозпад стався, і реальне вікно можливостей для єврореформування України звужується.
Третя сесія ВР восьмого скликання це підтвердить. Раду в політичному сезоні осінь-зима 2015 року очікує значна смуга перешкод.
Головною, безумовно, буде друге голосування за зміни до Конституції України, що волею геополітики стало частиною Мінських угод. Питання у нардепів викликають чи не всі пункти проекту: фінансова децентралізація регіонів, інститут префектів замість голів адміністрацій, право президента розпускати місцеві ради, особлива система місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей за окремим законом.
РПЛ, "Батьківщина" і "Самопоміч" уже пішли проти Банкової. І якщо друга і третя політсили залишилися в коаліції, вирішивши грати в довгу, Ляшко повернувся в комфортну опозиційну нішу напередодні місцевих виборів.
Фракції Тимошенко та Садового ще будуть торгуватися з Банковою. "Батьківщина" "Леді Ю" зараз відверто зацікавлена ву дострокових виборах на тлі розігрітого популізмом сплеску популярності. "Самопоміч" не ризикує бути в опозиції, однак і не прагне у владу, намагаючись не розгубити рейтинг.
У підсумку, поки фракції знову захопилися взаємним підштовхуванням до прірви, центр прийняття рішень і генерації політичних альтернатив знову змістився до Кабінету Міністрів. Депутати віддали перевагу грати комфортну роль журі на шоу талантів: уряд презентує реформи - тоді як нардепи з гордим виглядом і пафосними промовами говорять своє "ні" або "так".
У вересні у ВР внесуть проект податкової реформи, зокрема правки до Податкового кодексу і 150 інших законів і підзаконних актів. От тоді в Ради ще буде шанс показати себе двигуном змін.
Однак навряд чи це можливо. Менше року тому парламент обіцяв прийняти плеяду новаторських законів, які докорінно змінили би правила гри в українських економіці та суспільстві.
Найнебезпечніше, що нинішня Рада, схоже, ще не показала на що вона здатна. І навіть зумовити якісний склад своєї наступниці, в тому числі прийняттям законів про прозорість фінансування партій, виборчий кодекс і врегулювання політичної реклами.
Тим не менш, розпад коаліції і розпуск ВР - занадто ризикований захід у нинішніх умовах. Тому парламент продовжить протистояння з Кабміном, тоді як президент буде змушений вести кулуарні торги за необхідні рішення. У підсумку до кінця сесії лінії розколу можуть намітитися навіть у БПП, від чого більшість у парламенті може стати хиткою і ситуативною.
