Чи зупинить Росію розірвання міждержавних військових угод?

Скасування угод має передусім великий моральний ефект, бо вони юридично затверджували статус України та Росії як військових союзників.
4 июня 201508:55

21 травня Верховна Рада розірвала п'ять міждержавних угод з урядом Росії у військовій сфері, які діяли з 1995 року.

Голосування сталося за ініціативою ВО "Свобода" та Радикальної партії. В результаті було скасовано угоди про співпрацю у військовій галузі (272 голоси), про співпрацю у галузі воєнної розвідки (268 голосів), про військові міждержавні перевезення та розрахунки за них (264 голоси), про охорону таємної інформації (261 голос) та про транзит російських військ через Україну в невизнану Придністовську молдавську республіку (за це проголосували 265 депутатів).

Враховуючи, що військова агресія Росії проти України триває вже більше року, розірвання цих угод лише зараз виглядає досить дивно. Але експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає, що для цього були об’єктивні причини.

- Від самого початку захоплення Криму західний світ тримав українську владу за руку, щоб вона не дала військової відповіді. Після того, як Порошенко став президентом, то позиція Заходу не змінилася: нехай це буде українська криза, а не війна Росії з Україною, - зазначає він.

Таким чином, Петро Порошенко у першу чергу розраховує на політичну, дипломатичну та економічну підтримку країн Заходу, а лише у другу - на українське військо.

Незадовго перед розірванням цих угод в Україні була затверджена нова Стратегія національної безпеки, яка містить фразу "Агресія Російської Федерації проти України зруйнувала відносини стратегічного партнерства". Крім того, там зазначено, що "російська загроза має довгостроковий характер", а також існує "загроза розширення масштабу російської агресії". А отже розірвання угод стало лише продовженням тезисів, що містить ця стратегія.

Один з ініціаторів розірвання угод, лідер РП Олег Ляшко заявив, що наразі між Україною і Росією діють 37 міждержавних угод і жодна з них не денонсована. Всі ці угоди можна умовно розподілити на чотири великих групи:

1. Експлуатація Чорноморського флоту РФ на території України.

2. Транспортування та перетин кордону.

3. Соціальний захист.

4. Економічна співпраця.

Денонсація угод першої групи вже не має жодного практичного сенсу, бо Росія, окупувавши Крим, наплювала на їхнє виконання у перший же день.

Угоди, які стосуються транспортування та перетину кордону вже були фактично анульовані розпорядженнями Кабміну: сьогодні пропуск на територію України людей та вантажів здійснюється не за цими угодами, а за особливими розпорядженнями української влади. А отже їхня денонсація не принесе жодної користі, окрім чисто морального задоволення.

Така сама сумнівна користь від розірвання угод щодо економічної співпраці: про яке заохочення та взаємний захист інвестицій може йтися, коли російські загарбники "приватизують" приватну власність українців в окупованому Криму?

Цікава доля декількох угод про співробітництво в галузі транспортування ядерних матеріалів, бо вони обумовлюють не лише їхнє транспортування територією України, але й транзит, наприклад, у Словакію.

Незрозуміло також, що робити з угодами про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн та про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, бо вони стосуються питання соціального захисту багатьох українців, які колись працювали в Росії. Чи варто їх розривати, позбавляючи людей, можливо, єдиного джерела доходів? З іншого боку: чи етично отримувати пенсії від загарбників і чи можна бути впевненими у тому, що ці громадяни не будуть брати участь у розповсюдженні тероризму?

Скасування цих угод має передусім великий моральний ефект, бо вони юридично затверджували статус України та Росії як військових союзників. В умовах неоголошеної гібридної війни це виглядало не лише абсурдно, але й давало деяким політикам можливість посилатися на ці угоди і навіть виправдовувати ними свою військово-технічну співпрацю з Росією.

- Нещодавно були вивезені з заводу "Мотор Січ" технології виробництва авіадвигуна для військового гвинтокрила. Зараз вони знаходяться у російському місті Ульянівськ, де налагоджене їхнє виробництво. Я вважаю, що це був підкуп або робота шпигунів, - сказав Валентин Бадрак.

Крім того, за його інформацією, із запорізького заводу "Іскра" була викрадена технологія виготовлення радіолокаційного комплексу "Зоопарк", який координує роботу артилерії.

- Дуже важливо, що розрив військово-технічного співробітництва відбувся на символічному рівні. Хоча практично це сталося раніше, відтепер будь-які факти військової співпраці з Росією будуть вважатися протизаконними, - уточнює Бадрак.

За словами експерта, тепер російська еліта отримала документальні свідчення своєї руйнівної політики в Україні: пригадаємо розгубленість з цього приводу координатора Управління генеральних інспекторів Міноборони РФ генерала армії Юрій Якубова. Він не мав жодного уявлення про те, як тепер російська армія буде утримувати свою базу у Придністров'ї.

Найбільш небезпечним для України є розірвання "Придністровської" угоди, бо Росія може продовжувати перекидати військову техніку та забезпечення до Молдови літаками, і Україна не зможе цьому завадити інакше, як збиваючи ці літаки, на що вона, звісно, не піде.

- Росія опиниться в достатньо складній ситуації, тому я не виключаю, що вона може вдатися до жорстких дій, аби змусити Україну дозволити транспортування до Придністров'я її військових. Тут нам може допомогти лише принципова позиція Заходу, бо російська армія мала бути виведена із Молдови ще на початку 2000-х років, - вважає професор політології НаУКМА Олексій Гарань.

У тому, що цей сценарій абсолютно реалістичний, нещодавно запевнив російський генерал Юрій Якубов.

- Міністерству оборони РФ нічого не залишається, як забезпечувати всім необхідним російські формування повітряним мостом, за допомогою літаків військово-транспортної авіації, - сказав він. - Але є дуже велика проблема у тому, що нашим літакам все ж таки доведеться пролітати над українською територією. Скоріше за все це буде у районі Одеси. Від берега Чорного моря до кордону з ПМР - це менше 100 кілометрів. Повідомлялося, що українські військові розмістили там зенітні ракетні комплекси С-300.

Але Юрій Якубов висловив сподівання, що українські ППО навряд чи наважаться збивати російські військові літаки, що летітимуть у Тирасполь.

У будь-якому разі перед Петром Порошенком постане важка дилема: збивати порушників кордону чи дозволити їм безперешкодно возити зброю та обладнання у Молдову.

У першому випадку це може закінчитися великою російсько-українською війною, а в другому стане сумнівним сам суверенітет України. У "найкращому" разі російські "гуманітарні конвої" до Придністров'я будуть літати через територію України, порушуючи її кордон та створюючи постійні небезпечні ситуації для цивільної авіації, бо їхнє проходження не буде координуватися диспетчерами.

Розірвання міждержавних військових угод у ситуації неперестанної агресії Російської Федерації проти України було цілком логічним кроком. З іншого боку, на практиці після початку збройної агресії ці угоди більшою частиною не виконувалися, тому сам факт їхнього скасування можна вважати чисто символічним.

Нажаль, існує небезпека, що Москва продовжить користуватися деякими можливостями вже розірваних угод шляхом підкупу, шпигунської діяльності та шантажу ескалацією збройного конфлікту. Найбільш небезпечним є розірвання "Придністровської угоди", бо воно провокує Росію до порушення українського кордону, на що повинна бути військова відповідь, а це, у свою чергу, може спровокувати велику війну.

Разделы :

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 08:59
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 31 марта 2020

    Land Rover, Lexus и элитные часы: что задекларировал новый глава Минздрава

     
    • 31 марта 2020

    Авто за миллион гривен и наличные: что задекларировал новый заместитель Венедиктовой

     
    • 30 марта 2020

    Рада поддержала "антиколомойський" законопроект

     
    • 30 марта 2020

    Рада со второй попытки избрала руководителей Минздрава и Минстерства финансов

     
Система Orphus