Забитий фанерою комунізм

Нарешті сталось! Нарешті вони це зробили!

Як багато з вас мало подібні думки, коли ви дізналися про заборону комуністичної символіки?

Напевно чимало.

Але давайте тепер без ейфорії та серйозно. Навіщо?

Можна зрозуміти засудження комуністичного та нацистського тоталітаризму. Навіть не так. Абсолютно з цим погодитися - нелюдські, антигуманні режими, які перемололи в концтаборах заради міфічних цілей мільйони людських життів з України та світу, повинні мати оцінку. Повинні бути засуджені.

З символами все значно складніше. От скажіть, як ви собі уявляєте заборону комуністичної символіки? Знову будемо на тризуби міняти і перефарбовувати в жовто-блакитні кольори все, що має зірочки? Чи просто будемо ламати?

Ок, це ніби просто. Довалимо нарешті пам’ятники Леніну, де ще не встигли, перейменуємо міста, села, вулиці.

Що ще?

А, ну так, Батьківщину-мати треба в Києві завалити. Можна під це навіть якийсь конкурс замутити, тендер по-державному. Металу ж там ого-го скільки. Ще й заробимо на тому.

Але це на око. Тепер подумаймо про серйозніші випадки.

Наприклад, пам’ятники невідомим солдатам, які встановлені по всій Україні. На них же всіх є радянська символіка. Добре, що хоч із цвинтарями подумали і зробили винятки. Все ж таки на кожній другій (якщо не частіше) могилі радянських вояків є червоні зірки. Уявляєте собі державну програму зі скручування зірок із могил? Обійшлися без вандалізму, і слава Богу.

У популістському запалі "патріотичні" депутати діють усе більш необдумано. Не тому, що вони нерозумні, просто вони хочуть бути завжди в тренді.

Народ хоче реальної боротьби з Росією? Ок, визнаємо її державою-агресором. Хоча це й не має ніяких юридичних наслідків. Російський бізнес й далі почувається тут доволі комфортно, та й український у Росії не пропадає. Принаймні в Липецьку.

Народ переживає підйом патріотичної свідомості та зневажає комуністичне минуле? Ок, заборонимо комуністичні символи. Піпл же хаває.

Тільки чи в цьому випадку так вийде? Народ не хоче повернення в радянське минуле, але це не означає, що це минуле можна просто так взяти і заборонити.

А що робити з пенсіонерами, які за звичкою вийдуть на першотравень з червоними прапорами? А з радянськими знаменами різних фронтів Другої світової війни на 9 травня? А ордени з зірками? Забирати? Саджати? Серйозно?

Будь-яка заборона - це ознака не сили, а слабкості та призводить часто зовсім до зворотнього ефекту. Скільки не забороняй, а все одно в головах старшого покоління залишатиметься фантомний біль. Часто навіть не за комунізмом, а елементарна ностальгія за молодими роками.

Коли забираєш - пропонуй. Цивілізаційний підхід мусить пропонувати альтернативу, а не тупо забороняти. Має бути збудована така держава, в якій самі люди будуть сторонитись, як від чуми, тих, хто розмахує червоними стягами. Люди мають дізнатися всі жахливі факти злочинів, які здійснювалися під червоними прапорами, і тоді в них самих не буде бажання навіть торкатися тих символів.

Стара система має бути демонтована свідомо, з широким обговоренням, а не бездумно розвалена. Нова українська держава має бути сильною і самодостатньою. Здатною вилікувати фантомний біль, а не заборонити його. Як можна заборонити біль?

Хоча, якщо чесно, мало віриться в здатність нинішньої влади втілити навіть цю заборону в життя. Одразу згадується зима 2014 року, коли по всій країні почали валити пам’ятники Леніну.

Тоді в київському метро на станції "Театральна" (колишня "Ленінська") все ще стояв барельєф із Леніним, і, напевно, хтось із керівників метрополітену від гріха подалі прийняв рішення сховати його від очей революційно налаштованих киян фанерою.

Чесно кажучи, навіть не знаю, чи він ще там є. Але мені здається, що саме в такий спосіб у багатьох містах і селах будуть втілювати в життя новацію від парламентаріїв. Так би мовити, "до інших часів".

Справді краще, щоб ці "інші часи" вже ніколи не настали, але треба перш за все "вибивати" комунізм із голів, а не з очей. Бо як казав класик:

- Разруха не в клозетах, а в головах. Значит, когда эти баритоны кричат "бей разруху!" - я смеюсь. Клянусь вам, мне смешно! Это означает, что каждый из них должен лупить себя по затылку!