"Варяги" в законі

Які посади зможуть займати іноземці та якими повноваженнями їх планує наділити президент
25 декабря 201411:00

Учора президент Петро Порошенко анонсував нові призначення іноземців у органи виконавчої влади. "Скажу відверто: у нас зараз відчувається колосальний дефіцит професійних, патріотичних, кваліфікованих кадрів. І я впевнений, що ми мусимо поки що, на жаль, покривати цей дефіцит за рахунок так званого "критичного імпорту", у тому числі з-за кордону", - сказав Порошенко. 

Тим часом команда голови держави вже підготувала законодавче підґрунтя для подальшого розширення "іноземного десанту". Законопроект №1161 "Про внесення змін до деяких законів України щодо залучення до роботи у державних органах іноземців відповідно до державних інтересів України" найближчим часом буде внесено до порядку денного Верховної Ради.

Законодавча ініціатива депутатів від БПП передбачає внесення змін до шести вже чинних законів, які регулюють процедуру відбору та призначення кандидатів на ті чи інші посади у виконавчій владі та силових органах. Головні новації проекту, крім вже згаданого збереження громадянства майбутніх урядовців терміном до 1 року, передбачають можливість призначення закордонних спеціалістів на посади генерального прокурора, керівником Національного антикорупційного бюро, заступниками окремих міністрів і дозволяють відповідним кандидатам займати посади в обхід конкурсного відбору. 

Законопроект про іноземців в українській владі писали депутати від Блоку Петра Порошенка Руслан Князевич (який також є представником президента в парламенті), Мустафа Найєм та Ігор Кононенко. Цікаво, що документ надійшов на розгляд Верховної Ради в день затвердження нового складу Кабінету Міністрів – 2 грудня. Тобто вже тоді, коли було відомо, що колишні громадяни Литви Айварас Абромавичус, Грузії - Олександр Квіташвілі та США Наталія Яресько отримали українські паспорти. Що є головною умовою призначення на будь-яку державну посаду в Україні.

Відтак законодавча ініціатива БПП могла переслідувати дещо іншу ціль, аніж просто надання дозволу на призначення колишніх громадян інших держав у Кабінет Міністрів України. Адже цей процес, як показав досвід 2 грудня, може обходитися і без спеціального закону. За даними INSIDER, ідеться про призначення в основні міністерства та відомства України авторитетних західних спеціалістів, експертів чи колишніх чиновників, які повинні наглядати за тим, як витрачаються кошти, отримані нашою державою від міжнародних фінансових донорів.

Потенційний десант 

На це вказує і зміст самого законопроекту, який вносить низку важливих змін у чинні закони "Про Кабінет Міністрів України", "Про центральні органи виконавчої влади", "Про Національне антикорупційне бюро України", "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру" та "Про державну службу".

Зокрема, ініціатива Найєма, Князевича та Кононенка чітко розмежовує посади, на які можна призначати іноземців, а які можуть займати винятково громадяни України. До першої категорії належать посади генпрокурора, голови Національного антикорупційного бюро, міністрів, їхніх перших заступників та інших заступників міністрів фінансів, економіки, енергетики, екології, АПК, соцполітики, охорони здоров’я, освіти та культури.

 

Зможуть іноземці, в разі прийняття проекту, працювати в Україні радниками президента, членів уряду та голови Верховної Ради, а також претендувати на керівні посади в інших органах центральної влади, крім "стратегічних" напрямів як, наприклад, Антимонопольний комітет, Фонд держмайна тощо.

До другої категорії, тобто недоступних для іноземних кадрів, належать посади голови уряду, міністрів (та їхніх заступників) оборони, внутрішніх справ, закордонних справ, юстиції та міністра інфраструктури. Не зможуть іноземці працювати і в Прикордонній службі, Пенсійному фонді, службах спецзв’язку, соцстрахування, міграційної політики, цивільного захисту, пенітенціарній системі, Держкомкосмосі тощо. Причому під поняттям "іноземець" у цьому випадку законотворці розуміють буквально спеціаліста з громадянством іншої держави або особи без громадянства.

І саме про призначення таких кадрів ідеться в проекті №1161. Основними ж вимогами до відповідних кандидатів є "наявність визнаного у світі найкращого практичного досвіду впровадження реформ у відповідній сфері, диплом про вищу освіту або кваліфікацію, що підтверджує відповідні знання належного рівня, та володіння державною мовою або розуміння її в обсязі, достатньому для виконання службових обов'язків".

Водночас у разі прийняття такого законопроекту іноземці, послугами яких зацікавиться правляча команда, отримають низку серйозних привілеїв. По-перше, такі кадри зможуть працювати на відповідних посадах зі збереженням свого поточного громадянства протягом усього року. Власне, завершення цього терміну в проекті визначено як підстава для звільнення іноземного спеціаліста, якщо він не встигне до того часу набути громадянства України.

По-друге, кандидати в державні службовці нашої держави з-за кордону звільнятимуться від обов’язкового для деяких категорій чиновників конкурсного відбору, передбаченого ст. 17 чинного закону "Про державну службу".

По-третє, автори законодавчої ініціативи надають Кабміну право визначати режим допуску таких іноземних спеціалістів до державної таємниці в кожному окремому випадку. Іншими словами, цей процес буде регулюватися в ручному режимі. Хоча чинна редакція Закону "Про державну таємницю" надає громадянам інших країн дозвіл на доступ до такої таємниці винятково на підставі міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою, або письмового розпорядження президента, виданого на основі пропозицій РНБО.

Проблемні моменти

Фактично, єдиним умовним обмеженням у цьому контексті є норма проекту, яка забороняє призначати на будь-яку посаду в органах влади "громадянина держави-окупанта". Однак, що це таке, і яке це визначення має відношення до запропонованого проекту, в документі не прописано. "В українському законодавстві відсутнє визначення держави-окупанта, а Російську Федерацію, яку, вочевидь, і мали на увазі законотворці, поки такою не визнано, та й навряд чи буде визнано взагалі", - розповів у коментарі INSIDER юрист компанії ЮКК "ДЕ-ЮРЕ" Андрій Павлишин.

Крім того, уточнив експерт, є низка держав, які підтримують або нейтрально ставляться до анексії Росією Криму чи військової агресії Москви на Донбасі, але не можуть бути визнані країнами-окупантами в принципі. Наприклад, Сербія, Греція, Казахстан та інші. На практиці ж таке розмите формулювання запропонованого законопроекту, вважає Павлишин, може призвести до не вельми приємних ситуацій.

"Припустімо, що в межах домовленостей щодо Донбасу буде вирішено призначити росіянина, серба або білоруса, громадянина іншої підконтрольної Російській Федерації держави, заступником міністра або головою центрального органу виконавчої влади — для контролю над діями української влади. І таке кадрове рішення буде цілком законним", - пояснює Андрій Павлишин.

Із ним не згоден колега і партнер Правової групи "Домініон" Михайло Гончарук, який вважає, що боятися слід не стільки іноземців в українській владі, скільки політичного протистояння між нашими державними мужами. "Законопроект №1161 не несе серйозних правових ризиків, адже наша країна хоче провести реформи і визнає, що вітчизняного кадрового потенціалу для цього не достатньо. Всі ризики застосування проекту стосуватимуться більше політичної боротьби всередині країни та спротиву бюрократичного апарату щодо реформування відповідних державних інституцій", - переконаний юрист.

На думку Гончарука, чиновники-"варяги" з перших днів роботи будуть змушені відбиватися від громіздкої української бюрократичної системи. Відтак на якусь іншу деструктивну діяльність, навіть якби було таке бажання, в них не залишиться часу. "Для того, щоб успішно впроваджувати реформи, "варяг" повинен опиратися на свою команду. Однак ця команда де-факто буде складатися зі старої бюрократії, яку і потрібно "реформувати", - каже представник Правової групи "Домініон". Відтак, на його думку, іноземних реформаторів може очікувати провал, чого і слід боятися найбільше.

 

З іншого боку, немає гарантії, що вже найнятий на роботу іноземець узагалі здатен проводити реформи. Адже чітких критеріїв підбору іноземних спеціалістів у законопроекті Найєма, Князевича та Кононенка також не прописано. Звертає на це увагу і юрист ЮКК "ДЕ-ЮРЕ" Андрій Павлишин. "Норма про "визнаний у світі найкращий практичний досвід упровадження реформ у відповідній сфері" є дуже неточною. Адже, якщо слідувати такому визначенню, то іноземець повинен бути саме реформатором, а не просто найкращим чином виконувати свою роботу та не брати хабарів. А дотримання такої вимоги можливе лише в тому випадку, якщо такий іноземець займав відповідні державні посади в минулому", - зазначає Павлишин.

Критикує юрист Андрій Павлишин і норму про річний термін, який передбачено проектом для отримання чиновником-іноземцем українського громадянства. "На прикладі вже призначених міністрів-іноземців ми переконалися, що достатньо 2-3 тижні для набуття українського громадянства. Тому річний термін варто скоротити до тримісячного, щоб запобігти зловживанням та отримати швидке підтвердження лояльності іноземця до України та її народу", - пропонує експерт.

З ним погоджується і один з авторів чинної Конституції, професор Києво-Могилянської академії Віктор Мусіяка. "За рік, який виділяється чиновникам-іноземцям для набуття українського громадянства, вони такого тут можуть натворити. А під кінець вони відмовляться від громадянства, втечуть до себе на батьківщину, і їх буде неможливо притягнути до відповідальності", - вважає Мусіяка.

На думку експерта, єдина категорія посад, на які можна допускати громадян інших держав, – це радники (президента, прем’єра, міністрів чи голови Верховної Ради). Адже всі інші посади так чи інакше пов’язані з доступом до державної таємниці.

"Запропонований законопроектом механізм (визначається відповідними рішеннями уряду, – ред.) допуску чиновників-іноземців до державної таємниці - це взагалі нонсенс. Такі речі прописують винятково в законі. Йдеться ж про безпеку держави!" - наголосив професор. Таку ж негативну оцінку в частині законопроекту №1161, де йдеться про допуск громадян інших держав, призначених на посади в українській владі, до державної таємниці, дає документу і юрист Михайло Гончарук. "Звісно, витоки інформації, що становить державну таємницю, можливі. Адже закон не ускладнює процедуру допуску до цієї категорії даних іноземцям/особам без громадянства", - визнає Гончарук.

Водночас, за словами юриста, не слід забувати, що в останні роки основний витік державної таємниці в Україні відбувався через наших співгромадян, а не іноземців. Більше "очікує такої негативної практики від українського чиновника, ніж від іноземного" і Андрій Павлишин. А от Віктор Мусіяка вважає, що в такій недовірі до власних співгромадян, чим, на його думку, просякнутий і законопроект, і вже прийняті кадрові рішення в уряді, криється основна проблема нової влади.

"Це не просто недовіра до власних громадян, а їх дискримінація. Особливо це стосується норми, яка дозволяє призначати на посади у владі іноземців поза конкурсом. А як же Конституція, в якій чітко прописано, що всі рівні перед законом? Тому вважаю такі законодавчі ініціативи неприпустимими", - підсумував один із розробників чинного Основного закону.

Разделы :
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ

13.11.2018, 17:16
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 31 марта 2020

    Land Rover, Lexus и элитные часы: что задекларировал новый глава Минздрава

     
    • 31 марта 2020

    Авто за миллион гривен и наличные: что задекларировал новый заместитель Венедиктовой

     
    • 30 марта 2020

    Рада поддержала "антиколомойський" законопроект

     
    • 30 марта 2020

    Рада со второй попытки избрала руководителей Минздрава и Минстерства финансов

     
Система Orphus