Віктор Янукович має велику "історичну" заслугу. У 2004 році він допоміг нам зрозуміти, чого ми не хочемо. А у 2014-му - прояснив, чого ми насправді бажаємо.
Петро Порошенко взяв на себе цікаве завдання перед українським народом: доброзичливо й ненав’язливо він висміює наші з вами вади. Без ненависті чи нетерпимості. З розумінням, легенькою посмішкою і невимушеною влучністю.
Завдяки гумору у своїх промовах Порошенко привертає і утримує увагу слухачів, творить комфортний діалог між політичним ним і неполітичними нами. Розуміючи, що жарти - невід’ємна частина відвертих взаємовідносин чи ілюзії таких.
Жартує Петро Олексійович не лише тому, що має гарний настрій. Посмішка йому вигідна: для того, щоб сподобатися публіці, вишукано принизити конкурента, непомітно розрядити обстановку і скинути напруження.
Україну президент порівнює зі слимаком, що від початку проголошення незалежності рухався ніби впевнено, але дуже-дуже-дуже повільно, а інколи - й відступав назад (виступ у ЛНУ ім. І. Франка, 3.10.2014).
Такій країні реформи - необхідні, - відверто каже гарант. Адже змінилися українці.
- Ми вже навіть вчимося не заздрити успіху сусіда чи колеги (інавгураційна промова, 7.06.2014).
- На межі минулого та теперішнього століть (ми) знову наступили на ті ж граблі. Ще раз повірили, нібито світ став вегетаріанським. І навіть добровільно позбулися ядерної зброї. А війна повторно прийшла з тієї сторони горизонту, з якої її, за звичкою, не чекали, - пояснює Порошенко (виступ на честь 23-ї річниці Незалежності України 24.08.2014).
Крім того, він уточнює, що змінився світ:
- З одного боку, західні друзі в розвитку вирвалися далеко вперед, з іншого - східний сусід розв’язав проти нас війну (виступ у ЛНУ ім. І. Франка, 3.10.2014).
Запровадження справедливості, знищення корупції, на думку президента, - пріоритетні завдання для країни. Судова реформа зробить так, що "навіть сторона, яка програла у судовому процесі, вийде з залу задоволеною справедливістю" (виступ на ХІІ позачерговому з’їзді суддів України, 25.09.2014), адже "з такими судами, як тепер, у безпеці можуть почуватися лише ті, у кого є проблеми із законом" (позачергове послання до ВРУ, 27.11.2014).
Порошенко, звичайно, розуміє усю складність необхідних змін, тому поважно хитає головою й з задуманим поглядом зазначає: "З людською природою нічого не вдієш" (позачергове послання до ВРУ, 27.11.2014), але органи держави змінити можна.
- Як почати боротьбу з корупцією? Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте, за що, вони знають, за що, і народ вам повірить (виступ на пленарному засіданні ВР, 19.06.14. Тут президент процитував відомий вислів Лі Куан Ю).
Тільки-от дотепер за ґратами - негусто. Можливо, саме обвинувальний вирок екс-соратників Петра Олексійовича ознаменує впровадження реформ.
Є надія на допомогу від могутніх країн. Не всі погодяться простягнути руку допомоги Україні, та пощастило, що є канадська діаспора. Адже неподалік від США вона хоча б географічно-теоретично має на неї вплив.
- Канада має друзів по всьому світу, і один найближчий друг - поряд із нею, а ми - "найбільш канадська нація" після самої Канади, тож заслуговуємо на допомогу (виступ перед Сенатом і Палатою громад парламенту Канади, 17.09.2014).
На Росію Порошенко не покладає ніяких надій. Агресор, підступний брат, недолугий тиран.
- Це - реальність, яку Україна усвідомила запізно, яку ми змінити навряд чи зможемо, але якій треба навчитися протидіяти… Вибачте, інколи навіть спати з револьвером під подушкою, бо так званий "брат" - біля воріт! (позачергове послання до ВРУ, 27.11.2014).
- Відступати від реформ уже немає куди. Позаду – Москва. Тому – тільки вперед (виступ у ЛНУ ім. І. Франка, 3.10.2014).
Лише нервовий смішок президента час від часу непокоїть, але його тон заспокоює: усе налагодиться, все у нас вийде, перемога буде за нами.
- Чому? Бо справедливість за нами, правда - за нами, Господь Бог - з нами, точно ми знаємо, а я в цьому впевнений (виступ у ЛНУ ім. І. Франка, 3.10.2014), – наводить Петро Олексійович цілком раціональні аргументи.
Чи хотів би він увійти в українську історію як президент-реформатор?
- Звичайно, що так, - як завжди відверто зізнається голова держави (виступ на прес-конференції "Стратегія-2020", 25.09.2014).
- Але, - додає, - готовий поступитися цією амбіцією на користь колективного авторства реформ.
- Чи були у мене прорахунки? Звичайно, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить (звернення президента України з нагоди Дня Гідності та Свободи, 21.11.2014), - знову обеззброює скептиків президент. А в рукаві, напевно, про всяк випадок тримає аргумент на чорний день: "Хто без гріха...". Ну як з цим посперечатися?
І публіці він подобається. Не без таланту й допомоги прес-секретаря, та Порошенко створив собі імідж, якому симпатизують навіть ті, хто не наважився на виборах поставити галочку навпроти його прізвища.
Та навіть із високим рейтингом довіри Порошенко розуміє: людина, що півроку тому перемогла на президентських виборах з обіцянкою закінчити війну за лічені дні, може й дожартуватися. Тож не забуває час від часу дякувати нам за терпіння, якому багато чим завдячує.