Тиранія демократії

У кожного жителя країни знайдеться хіба що 8 секунд, аби кинути оком на заголовки й поспіхом проголосувати за негідника
24 октября 201408:30

- Потрібно зробити свій вибір!

Це вимога, яку ставлять перед тобою кандидати в депутати, громадські проекти й підстаркувата сусідка. Також її ненав’язливо висловлюють знаменитості, незнайомці й навіть давній друг, на якого випадково натрапив на вулиці.

А ти не зробив вибору, ти все ще вагаєшся. Поспішаєш і ніяк не встигаєш за часом. Він спливає. Й щоразу - швидше, зауважують філософи.

Причиною поспіху вважають інформаційні технології. Так, раніше газету читали годинами, сьогодні на неї - всього декілька хвилин. Є ще телевізор, інтернет, радіо, журнали й просто рекламні листівки...

Усі вони розповідають про твоє життя і як його треба проживати. Тексти стають коротшими, висновки - категоричнішими, аналіз подій - щоразу стисліший. Залишається місце лише для заголовків і підзаголовків. На кілька секунд на них зупиняють погляд, і навіть цих секунд щодня стає менше, бо кількість інформації збільшується.

Професор соціальної антропології в Університеті Осло Томас Еріксен такий режим існування людини, режим поспіху називає тиранією моменту. В ньому, начебто, живемо ми, живемо окремими яскравими, галасливими моментами, а не результатами вистражданих здобутків. За поодинокими спалахами женемося й заради них знецінюємо те, що раніше здобували кропіткою працею, - ґрунтовну освіту, одну й назавжди сім’ю, кар’єру.

А додати до цього українські реалії: бідність, кризу, війну, нескінченні інтриги й необхідність робити політичний вибір (та ж вибори вже на носі!), й отримаємо дуже втомлених людей серед великої кількості новин, чуток, брехні й побрехеньок. Вони поспішають на роботу, навчання, побачення, на автобус. А в голові крутяться причини й наслідки домашніх сварок, робочих стресів, політичних афер і той факт, що з дня на день мають відключити газ і світло.

- Дайте собі зовсім трохи часу на відпочинок, часу на певне споглядання, на здорову самотність. Ну от хоча б почитайте, - нещодавно порадив єпископ УГКЦ Борис Ґудзяк.

Але за рогом підстерігає реклама, вона назветься доступною інформацією й змусить вибирати: книжку, продукти, одяг чи політика.

Уявляєш, як вона сама сидить у кріслі верховного правителя, лиховісно сміється за кадром, організувавши маленьку тиранічну імперію демократії, де завжди виходить переможцем?

Безліч біл-бордів прикрашають вулиці. На них красуються нові ентузіасти, що беруться втілювати старі ідеали, давно знайомі відчайдухи, в трохи пошарпаних костюмах супергероїв. Усі обіцяють тебе врятувати й постійно розповідають про тих, кого врятуєш ти, взявши участь у виборах.

Таблички "курсів валют" також завмерли в напруженому очікуванні.

- На язиках і в голові лише типові для сучасної епохи політики-інтригани: вони найбільше запам’ятовуються, брутальним слівцем у прямих ефірах підступно викрадають загальну увагу. Без ідеології, цінностей, реальної програми стають фаворитами, - зазначає Еріксон.

Уже довели, що навіть говорять політики все швидше й менше, щоби встигнути залізти до беззахисного мозку за короткий проміжок часу, який той проводить перед екраном.

І вже в селах і містах голосування в кабінці зі старого ДСП називають громадянським обов’язком студенти-націоналісти, консервативні вчительки та підстаркуваті бюрократи.

Хтось, може, й знайде час почитати політичні програми кандидатів, перегляне списки партій, намагатиметься запам’ятати обличчя й розібратися, чим відрізняються політичні сили, крім кольорів агітаційних шпальт. А потім швиденько забуде все після нової хвилі "найсвіжішої інформації".

Що поробиш - плюралізм думок і свобода слова. Вони породили все те різноманіття ЗМІ, які прекрасними голосами сирен заманюють неуважних читачів до пасток демократії, заставляючи віддавати голоси за ненайкращих.

Чи, може, їх просто неправильно розуміють?

Складно вибирати гідного, аналізувати, думати, на це потрібні роки. А в кожного жителя країни знайдеться хіба що 8 секунд, аби кинути оком на заголовки й поспіхом проголосувати за негідника.

Дехто завагається: може, не голосувати, не брати на себе відповідальності за майбутні промахи політичної еліти, які, без сумніву, будуть? Через лінь, злість, інтелектуальність чи байдужість знехтувати правом здійснювати владу, яким наділяє демократична Конституція?

Та обличчя безробітних, співачок і просто "добрих людей" із великих агітаційних плакатів будуть і далі загадково посміхатися. Вони не засудять, вони розуміють: із тобою чи без тебе народ когось-таки обере. Бо завжди когось обирає.

Разделы :

КОМЕНТАРІ

17.12.2018, 12:28
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 22 мая 2019

    Зеленский против Рады: первая пощечина президенту

     
    • 22 мая 2019

    Перезахоронения радиоактивных отходов из Цибулевого в Чернобыле: все детали

    НАТО реализует проект по захоронению РАО в Кировоградской области

     
    • 21 мая 2019

    Судьи Окружного суда второй раз не пришли на экзамен: реакция правоохранительных органов

    Правоохранители не считают это своим профилем

     
    • 21 мая 2019

    Жадан, классики и книги ветеранов: что делать на Книжном Арсенале

     
Система Orphus