1 березня на мітингу під російськими прапорами в центрі Донецька Україна вперше почула ім'я людини, що стане одним з облич східноукраїнського сепаратизму – Павла Губарєва.
Тоді ще нікому не відомий керівник так званого "Народного ополчення Донбасу" театрально з'явився на сцені мітингу та проголосив себе "народним губернатором" Донецької області. Того ж дня під будівлею Донецької обладміністрації було зірвано український прапор і піднято російський триколор.
Уже 6 березня Губарєва затримала Служба безпеки України та доставила до Києва. Суд виніс постанову про його арешт. Згодом міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров навіть оголосив "народного губернатора" політв’язнем.
Поки самозванець сидів у СІЗО, у Донецьку сепаратисти проголосили так звану "Донецьку народну республіку". На Сході почалися бойові дії.
7 травня Губарєва несподівано звільнили з-під варти і видали сепаратистам під Слов'янськом в обмін на трьох офіцерів української "Альфи", захоплених у полон.
Після цього 31-річний "народний губернатор" почав активно працювати вивіскою так званої ДНР.
Хто ця людина? Згідно з офіційною біографією, Губарєв закінчив історичний факультет і факультет менеджменту Донецького національного технічного університету. Також він закінчував факультет соціально-економічного управління Харківського інституту Національної академії державного управління.
Видання HubS зазначало, що Губарєв є власником рекламної агенції Patison, що має офіси в Донецьку та Києві. Також журналісти знайшли відеоролик, який свідчить, що "народний губернатор" також підпрацьовував Дідом Морозом.
Власне, це все. Але історія про молодого активіста, якого обрали люди Донбасу в єдиному пориві серця, є занадто лубочною, щоб бути правдою. Особливо враховуючи заяви Губарєва про те, що дві третини проросійських активістів були на утриманні в олігарха Ріната Ахметова.
INSIDER вирішив розібратися, які саме сили стоять за "народним губернатором".
Виявилося, що Губарєв мав стосунок до компаній, які заборгували мільйони гривень "Промінвестбанку", що зараз належить державному "Внєшекономбанку" Росії. А самі ці компанії контролювали люди, наближені до команди "младореформаторів" із "Сім'ї" екс-президента Віктора Януковича.
Чотири донецькі фірми
Згідно з даними державного реєстру юридичних осіб, Павло Юрійович Губарєв загалом мав стосунок до чотирьох фірм із Донецького регіону.
Зокрема, ним були засновані приватне підприємство "Китеж Град" і згадана вище рекламна агенція "Патісон". Перша названа фірма припинила своє існування ще 2009 року. Того ж року Губарєв разом зі своїм партнером Анатолієм Гелюненком заснували "Патісон". Їхня компанія пропонує потенційним клієнтам розміщення зовнішньої реклами у всіх областях України.
 |
| Анатолій Гелюненко |
Але одному з лідерів сепаратистів пощастило двічі посідати керівні посади у двох інших компаніях, історія яких набагато цікавіша.
Так, 2005 року Губарєв кілька місяців був директором донецького ТОВ "Центр комерційної безпеки" (ЦКБ), а з кінця 2007-го до 2009 року він очолював ТОВ "ПКФ Рекком".
Основним видом діяльності ЦКБ була "неспеціалізована оптова торгівля", а "Рекком" також займався зовнішньою рекламою. Зараз ЦКБ перебуває у процесі банкрутства, а "Рекком" уже збанкрутував.
Ці компанії пов’язані між собою спільними "батьками", про яких ми поговоримо дещо пізніше. Важливіше те, що і ЦКБ, і "Рекком" залишилися винні мільйони гривень "Промінвестбанку", який кредитував їх у 2007-2008 роках.
Борг росіянам
"Промінвестбанк", який є прямим спадкоємцем іще радянського "Промстройбанку", був однією з найбільших фінустанов України. 2007 року агентство Moody’s навіть давало "ПіБу" один із найвищих рейтингів серед українських банків.
Але в серпні 2008 року на банк почалася масована інформаційна атака. Вкладники почали "виймати" свої гроші, у "ПіБ" було введено тимчасову адміністрацію НБУ. "Батько-засновник" банку Володимир Матвієнко, якого зараховували до когорти "червоних директорів", втратив контроль над своїм дітищем.
2009 року стало відомо, що 94% акцій "ПіБу" відійшли "Внєшекономбанку" Росії. Наглядову раду цієї державної установи РФ очолює особисто прем’єр-міністр Дмитро Медведєв.
Але справи з фірмами, у яких працював так званий "народний губернатор", "ПіБ" мав ще у безхмарні часи Матвієнка.
У публічному реєстрі судових рішень є документи, які свідчать, що "Центр комерційної безпеки" у вересні 2007 року підписав кредитну угоду з відділенням "ПіБу" у місті Єнакієве на 6 мільйонів гривень. Кредит був забезпечений іпотечною угодою – фірма ЦКБ заклала адміністративну будівлю та інші приміщення у промзоні на вулиці Горького в Донецьку.
Втім компанія не розрахувалася з фінустановою. 2011 року "Промінвестбанк", який уже належав Росії, згадав про ЦКБ. У січні 2012 рокуГосподарський суд Донецької області постановив, що "Центр комерційної безпеки" залишився винен "ПіБу" майже 7 мільйонів гривень, враховуючи відсотки.
Компанія намагалася судитися з банком, але безуспішно. 2013 року "Центр комерційної безпеки" почали банкрутити. Інша донецька компанія - "Ютекстрейд" – заявила до суду, що ЦКБ винен їй більше 8 мільйонів гривень (сума в дивний спосіб збігається з оціночною вартістю закладеної нерухомості в іпотечній угоді). Суд почав процедуру банкрутства.
За цей час кредиторські вимоги "ПіБу", з урахуванням пені, зросли до 17 мільйонів 377 тисяч гривень. Процедура банкрутства "Центру комерційної безпеки" триває й досі.
Схожу історію має й інша фірма, яку очолював Губарєв, - "Рекком".
 |
| Павло Губарєв на мітингу у Слов'янську. Фото з Faceebok |
У лютому 2008 року, саме в часи директорства майбутнього "народного губернатора", ця компанія уклала кредитну угоду з тим самим єнакіївським відділенням "Промінвестбанку" на 2 мільйони 159 тисяч гривень. Заставою були квартири й офісні приміщення у недобудованому будинку в мікрорайоні "Шахтарський" Київського району Донецька.
"Рекком", як і ЦКБ, не розрахувався з банком. Наприкінці 2009 року, коли "ПіБ" уже належав росіянам, фінустанова звернулася до того ж Господарського суду Донеччини. До речі, цю справу до розгляду приймала тоді ще місцевий суддя Вікторія Джарти – донька покійного соратника президента-втікача Януковича Василя Джарти.
2011 року "ПіБ" виграв і цю суперечку. Суд постановив стягнути з фірми "Рекком" 3 мільйони 226 тисяч, з урахуванням пені та інфляційних. Але знову не вийшло.
У липні 2012-го за заявою іншої донецької фірми "Монтемікс" було порушено справу про банкрутство компанії, яку колись очолював Губарєв. Знайшлися й інші кредитори, які заявили свої вимоги.
За рік фірму "Рекком" суд визнав банкрутом. До цього часу вимоги "Промінвестбанку", з урахуванням пені, зросли до 6 мільйонів 611 тисяч гривень.
А вже 5 березня цього року Господарський суд Донецької області постановив, що в колишньої фірми Губарєва відсутнє майно, що є предметом застави банку, та будь-які інші активи. Фірму ліквідували.
Таким чином донецькі компанії "Центр комерційної безпеки" та "Рекком", де працював Губарєв, не віддали "Промінвестбанку", що належить Росії, майже 23 мільйони гривень.
Але кому ж належали ці компанії?
"Младореформатори" від Наталії Вітренко
Зараз власником фірми ЦКБ, яка проходить процедуру банкрутства, вказано громадянина Трошина Романа Володимировича.
Але, за даними реєстру юросіб, як у часи директорства Губарєва, так і в часи укладання угод із "Промінвестбанком", власницею цієї компанії була мешканка Донецька Бондаренко Ніна Іванівна. Ця ж жінка була власницею фірми "Рекком", про що також свідчить реєстр юросіб.
 |
2008 року, коли директором був "народний губернатор" та укладалася чергова угода з "ПіБом", разом із Ніною Бондаренко "Реккомом" володіли Олексій Каргінов, Костянтин Гусєв і мешканець Макіївки Роман Деушев.
Каргінов – людина невідома інтернету. Костянтин Гусєв народився 1982 року в Донецьку. 2006 року він балотувався до Донецької міськрадивід "Всеукраїнської партії духовності та патріотизму".
 |
| Костянтин Гусєв |
Цю партію на початку 2000-х створив ректор Інституту інформатики і штучного інтелекту ДонНТУ Анатолій Шевченко. Цю ж людину вказували гетьманом всеукраїнської громадської організації "Українське реєстрове козацтво". Втім у минулому Шевченко був підполковником КДБ СРСР і полковником СБУ.
 |
| Анатолій Шевченко |
Роман Деушев нині є депутатом Макіївської міськради від Партії регіонів, заступником голови Центрально-Міської райадміністрації Макіївки.
А хто ж така Ніна Бондаренко, яка була співзасновником в обох колишніх компаніях Губарєва?
Повернімося до історії банкрутств. Зокрема, фірму ЦКБ, яка залишилася винною "Промінвестбанку" 17 мільйонів, почало банкрутити ТОВ "Ютекстрейд". Ця компанія належить донеччанину Леонідові Марєєву.
Він разом із Ніною Бондаренко є співзасновником Донецької обласної благодійної організації "За здорову країну". Керівником і ще одним співзасновником цієї установи є Вадим В'ячеславович Бондаренко.
Останній є також керівником громадської організації "Європейський вибір" та цілого союзу ГО "Громадський актив Донбасу".
Втім цей громадський діяч займав значно цікавіші посади. У 2008-2011 роках він працював начальником податкової інспекції у Калінінському районі Донецька. У серпні 2011-го Вадим Бондаренко був призначений заступником голови податкової в Донецькій області, а вже через три місяці став головою обласної податкової.
Як відомо, з вересня 2010-го по лютий 2011 року головним податківцем Донеччини був утікач екс-міністр доходів і зборів Олександр Клименко – кадр "Сім'ї" Януковича. Зважаючи на те, що Вадим Бондаренко був головою управління Міндоходів Донецької області до самого краху минулого режиму, він тісно співпрацював із фінансовим крилом "Сім'ї".
 |
| Вадим Бондаренко. Фото donbass-info.com |
Це ще не все. За даними реєстру юросіб, ГО "Європейський вибір" на початку 2000-х створювалося за участю ще одного Бондаренка –Едуарда Миколайовича.
Цю людину у травні 2012 року було призначено генеральним директором тоді ще державної компанії "Донбасенерго", і він очолює її донині. Незважаючи на те, що влітку 2013-го 60% акцій раніше державної енергогенеруючої компанії було продано "Енергоінвест холдингу" Ігоря Гуменюка.
 |
| Едуард Бондаренко |
Варто зазначити, що "Донбасенерго" було важливим елементом "вугільної схеми", яка принесла мільярди "Сім'ї" Януковича.
Зокрема, цій компанії поставляли вугілля підприємства з легендарної асоціації ДРФЦ, яку пов'язували зі старшим сином екс-президента Олександром Януковичем. Також ЗМІ стверджували, що в цій схемі задіяні сумнозвісні "копанки", що їх нібито контролювала "Сім'я".
Як писав Forbes, нинішній директор "Донбасенерго" Едуард Бондаренко також був директором приватної компанії "Угольтранс", 10% якої належали Віталію Бєлякову – екс-керівнику "сімейної" асоціації ДРФЦ.
Але ще задовго до появи "царської родини" Януковичів і "младореформаторів" Клименка-Арбузова, 2006 року фігуранти цієї публікації Вадим та Едуард Бондаренко стали депутатами Донецької міськради від блоку Наталії Вітренко.
Того ж року самопроголошений "народний губернатор" Павло Губарєв був обраний депутатом Куйбишівської райради Донецька від того ж блоку Вітренко, до якого входили Прогресивна соціалістична партія України і партія "Російсько-український союз".
Тоді ще ніхто навіть уявити не міг, на дні якого пекла опиниться країна у травні 2014-го…
P.S. Редакція INSIDER звернулася по коментарі щодо наведених вище фактів до Павла Губарєва, але його відповіді поки що не отримали. Ми готові опублікувати коментар, тільки-но він надійде.
Екс-міністр доходів Олександр Клименко прокоментував описані вище зв’язки так:
"Із Павлом Губарєвим, якого представники ЗМІ називають "народним губернатором Донецької області", не знайомий і, відповідно, ніяких стосунків з ним не підтримував, не підтримую і не планую.
Вадима Бондаренка, природно, я знаю, працював із ним у Міністерстві доходів і зборів. Наші відносини з ним будувалися винятково в рамках робочого процесу, як відносини керівника Міністерства та начальника ГУ Міндоходів у Донецькій області.
Після лютого 2014 з Вадимом Бондаренком не спілкувався. Що стосується другої персони (Едуарда Миколайовича Бондаренка), то це ім'я мені не знайоме.
Я жодним чином не пов'язаний із діяльністю ДНР і тими людьми, які називають себе її лідерами. Будь-які інсинуації на цей рахунок у ЗМІ буду розцінювати, як цілеспрямований намір завдати шкоди моїй честі та репутації. І, відповідно, вживатиму заходів для захисту в судовому порядку".
