Рада Європи грає на боці Москви

Реакція Європи, чи точніше її відсутність, показує Кремлю, що анексію територій незалежних держав тут вважають справою безкарною.
Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд під час візиту до Росії
21 марта 201409:01

Комітету міністрів Ради Європи знадобилося два тижні і чотири термінові засідання, щоб урешті-решті ухвалити офіційне рішення щодо подій в Україні.

Це рішення не стало сенсацією, оскільки його текст, окрім "глибокої занепокоєності" щодо намірів провести референдум у Криму та сподівань "на політичне розв’язання ситуації", не містив навіть згадки слова "Росія".

Генсек РЄ Турбйорн Ягланд під час неофіційної зустрічі з журналістами у Страсбурзі, коли зайшла мова про Україну, сказав, що Рада Європи не є кризовим менеджером, а лише надає системну експертно-консультаційну підтримку країнам, які опинилися в кризі.

Зручне прикриття для політичної індиферентності РЄ, за якою насправді простежуються вузькі політичні інтереси керівництва організації та кожної з країн-членів.

Так, наприклад, під час обговорення ситуації в Україні на засіданнях Комітету міністрів, до складу якого входять 47 послів країн-членів РЄ, доволі стримано висловлювався посол Туреччини - країни, про яку ще місяць тому всі з упевненістю говорили:

- Турки горою стануть за кримських татар.

Насправді ж у ображеної на ЄС Туреччини є свої плани на приєднання до Митного союзу з Росією. Крім того, як сказав мені турецький колега, прем’єр-міністру Реджепу Таїпу Ердогану, який причетний до масштабних корупційних схем, турки готуються влаштувати свій Майдан, тож він дуже розраховує на залізне плече Володимира Путіна.

Без особливого ентузіазму рвалися підтримувати Україну і посли європейських столиць - Берліна і Парижа, яким й так досі погано вдавалося маскувати за офіційними заявами на підтримку України своє презирливе ставлення до європейських амбіцій Києва.

Під час голосування за прийняття рішення доволі очікувано виявилася позиція Вірменії та Сербії, які утрималися. Перша, розраховуючи на російську підтримку з Нагорним Карабахом, заради якої вже зреклася угоди про асоціацію з ЄС, друга - на знак подяки за "братню слов’янську підтримку" з Косовим.

Та й сам генсек Ягланд, який старанно вдає з себе нейтрального арбітра, насправді має в особі Росії власний піковий інтерес. Він балотується на другий п’ятирічний термін керівника Ради Європи на червневій сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи. І є інформація, що Москва вже пообіцяла Ягланду голоси російської делегації у ПАРЄ.

Ці хитросплетіння підкилимних політичних інтриг у Раді Європи можна було б розплутувати й далі. І, ймовірно, навіть виправдовувати їх тим, що це і є справжня тонка дипломатія міжнародних організацій, якби не одне "але".

Цього разу йдеться не про підтримку Комітету міністрів програми включення ромів у суспільне життя (дорогий і малоуспішний проект РЄ про адаптацію циган) чи кампанії "No hate speech movement" (проти нетолерантної поведінки он-лайн, що нею особисто переймається генсек). Ідеться про війну, відверту, неприкриту воєнну агресію ядерної держави, котра БТРом переїхала всі статути, хартії, угоди і документи, дотриманням яких так опікується Рада Європи.

- Я співчував грузинам і підтримував їх у 2008 році, але лише зараз я повною мірою розумію їхній розпач і гнів перед бездіяльністю Ради Європи, - сказав мені нещодавно один український дипломат.

До речі, минулого тижня, коли українці Страсбурга влаштували антивоєнну ходу центром міста, на демонстрацію прийшли і представники місцевої грузинської діаспори.

Вони принесли зі собою ті ж самі транспаранти, з якими кілька років тому, після війни в Абхазії, стояли біля Ради Європи, вимагаючи покарати Росію. Але 2008-го російську делегацію у ПАРЄ за війну у Грузії навіть не позбавили права голосу. Така реакція Європи, чи точніше її відсутність, на визнання незалежності Південної Осетії, безперечно, показала Кремлю, що анексію територій незалежних держав тут вважають справою безкарною.

Навіть після клоунського референдуму в Криму та радісного поглинання його Росією генсек Ягланд так і не спромігся на офіційну заяву, боячись викликати невдоволення своїх кремлівських друзів. І це незважаючи на те, що загравання з Росією вже перейшли межу особистих дрібних дипломатичних поступок, за якою кожної миті може початися масштабне військове протистояння в центрі Європи. Чим тоді виправдовуватимуть себе маститі чиновники зі Страсбурга?

У секретаріаті ПАРЄ циркулює інформація про те, що ось-ось мають зареєструвати дві пропозиції щодо Росії, які можуть розглянути на квітневій сесії: позбавлення російської делегації членства у ПАРЄ і позбавлення її права голосу.

Кажуть, що в першого варіанта санкцій немає шансів пройти всі етапи бюрократичного футболу по засіданнях бюро та комітетів, оскільки навіть думка щодо позбавлення членства Росії в ПАРЄ (до речі, найбільшого платника внесків у РЄ) видається багатьом надзвичайно крамольною. Другий варіант, навіть якщо і дійде до розгляду сесії ПАРЄ, має також невеликі шанси.

Тож цілком імовірно, що російські депутати, з чийого благословення і прямої підтримки відбулося захоплення Криму, продовжуватимуть голосувати у Страсбурзі, вирішуючи проблеми захисту прав людини та верховенства права у Європі.

Ласкаво просимо у світ подвійних стандартів європейської дипломатії.

Разделы :

КОМЕНТАРІ

17.11.2018, 07:46
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 14 ноября 2019

    На Банковой зажгли свечи: активисты спрашивают, что будет с делами Майдана

     
    • 14 ноября 2019

    Обвиняемого в убийстве журналиста Сергиенко суд вернул под стражу. Он ждет решение

    Вместе с полицией его охраняет десяток небезразличных граждан (рос)

     
    • 13 ноября 2019

    Адвокат убеждал суд, что Онищенко купил коня на те €500 тыс., которые обвинение просило арестовать

     
    • 7 ноября 2019

    Гибель свидетеля по делу Шеремета: близкие указывают на признаки инсценировки

    У свидетеля могли проходить следственные действия по делу убитого журналиста Павла Шеремета

     
Система Orphus