За короткий проміжок часу колишній музей Леніна перетворився на маленьку автономію з власною польовою кухнею, шпиталем, операційною, казармами, перукарнею та бібліотекою.
Ним керують дві людини - Іван Стойко та Юрій Левченко. Останній так поринув у революційну боротьбу, що начисто програв вибори у 223 окрузі, де він йшов кандидатом від ВО "Свобода".
INSIDER вирішив поспілкуватися з Левченком і подивитись, як живе нині один із пунктів опору протестувальників.
- Юро, там хлопця з моєї сотні побили, прийняли за "тітушку", - біжить до Левченка дівчина в камуфляжі.
- Зараз вирішимо, нехай його спочатку огляне лікар, – каже комендант і пояснює, звертаючись уже до мене. - Люди злі на режим, емоції вирують. У них є певний стереотип до "тітушок": як вони одягаються, виглядають, і вони іноді з самими майданівцями щось роблять. Якщо в той момент поблизу немає коменданта чи якоїсь відповідальної особи, то можуть бути ось такі моменти, але без тяжких наслідків.
 |
| Куточок мистецтва. Малюють на щитах |
Нещодавно був інцидент з УНСОвцями - ті намагалися захопити комендатуру Укрдому. І це не перший інцидент, коли "свободівці" конфліктують із правими.
- Щодо комунікацій між різними силами - намагаємося домовлятися. Іноді якусь річ по півгодини пояснюєш чи навіть годину. Здебільшого це вдається, - каже комендант.
Водночас один з оборонців Грушевського, який мешкає в Укрдомі, каже, що УНСОвці поводяться іноді надто зухвало.
- УНСО поводиться анархічно. В Укрдомі в них є окреме місце, де вони живуть. Але в якийсь момент вони вирішили, що там погано. Зайшли в комендатуру з битами, ланцюгами і сказали, що тепер це їхнє. Але проти них зібралося значно більше людей, тоді вони розвернулися та пішли собі.
Зараз в Укрдомі живе постійно приблизно 600-700 людей, ще 200-300, які приходять удень. Кількість людей сягнула свого піку кілька днів тому. Зараз вона стабілізувалася.
- Можна збільшити цю кількість. Ми до цього готуємося, будуємо двоярусні ліжка. За потреби тут можна зібрати 2000.
 |
| Збирають ліжка ось з цього |
 |
| А так виглядають спальні місця |
Основне місце, де живуть протестувальники, - це третій поверх.
На першому - бібліотека, комендатура, імпровізований концертний зал. Тут же є невеличкий штаб Автомайдану.
 |
| Бібліотека Майдану |
- 4-5-й поверхи ми не займаємо - їх займають фонди музею міста Києва. Співробітників музею - це лише 5-6 осіб - пускаємо за посвідченнями. На їхню роботу це не вплинуло, хіба що психологічний дискомфорт.
Керівництво Укрдому постійно скаржиться, що протестувальники руйнують приміщення. Ті, навпаки, стверджують, що намагаються відновити будинок. Із початку тижня вставили вибиті вікна та рами, які було пошкоджено під час штурму. Ще, за словами Левченка, своїми силами у двох головних туалетах змінили каналізацію та обладнали душові для мітингувальників.
 |
| Є навіть власна перукарня. Перукарі - волонтери |
Для дозвілля в Укрдомі кожного дня проводять імпровізовані концерти, лекції або перегляд кінострічок. А от з інтернетом поки проблеми.
 |
| Душова |
- Централізованого інтернету немає. Тому що, коли відступали ВВ-шники, всі комунікації порізали.
Ми взагалі намагалися задокументувати, як тут і що було пошкоджено до нас. Наприклад, пломби на сховищах музею були зірвані - це підтвердили музейні працівники. ВВ-шники просто використовували ящики з музейними експонатами як столи та стільці.
На відміну від будівель КМДА чи Будинку профспілок Укрдім не здається будівлею готовою до штурму. Хоча сам Юрій Левченко так не вважає.
 |
- Більшість готові захищатись і захопити будівлю можна лише з величезними жертвами. Але треба розуміти, що будь-яку будівлю - і КМДА, і профспілки - влада зможе захопити, використавши серйозні засоби - газ абощо. Тоді людей нічого не захистить. Але моя оцінка - штурмувати будівлі поки в них перебуває кілька сотень людей ніхто не буде.
Розмова знову переривається, бо Левченкові повідомляють, що біля філармонії помітили міліціонерів.
- Немає там ментів, заспокойтеся, не біжіть нікуди. Там людина зі штабу, яка контролює це питання, - намагається заспокоїти їх "свободівець".
Не встигає він розібратися з цим питанням, як до нього підходять знову, щоб вирішити, де поселити двох протестувальниць.
- Я постійно тут, удома навіть не буваю. Ось тільки нещодавно з'їздив, трохи відпочив, - ділиться "свободівець".
Проходимо поверхами. Левченка постійно окликають, вітаються, щось намагаються запитати або розповісти.
Але не всі знають коменданта в обличчя. На одному з внутрішніх пунктів пропуску в будівлі його спочатку не хотів пускати один із літніх охоронців. Пройти вдалося лише після вимоги його безпосереднього начальника.
11-та вечора. Продовження історії з випадково побитим оборонцем Майдану. У нього виявляють пошкодження, за які місцеві лікарі не беруться та відправляють його в лікарню міста.
- У нього зламано ніс, треба везти в лікарню. "Швидка" там стоїть, треба, щоб Автомайдан дав дві машини у супровід до лікарні, - звертається вже знайома дівчина в камуфляжі.
Левченко обіцяє це питання вирішити.
Не схоже, що останні заяви Ради Майдану про можливість звільнення будівель в обмін на свободу протестувальників будуть виконані.
- Для того, щоб люди зі спокійним серцем залишили будь-яку будівлю, має бути щонайменше компроміс, що Януковича буде позбавлено повноважень. Це - мінімум. Навіть якщо сюди прийдуть командири, політики чи громадські діячі й почнуть умовляти нас залишити будівлю, може половина й піде, але частина залишиться. Такі рішення мають прийматися на рівні Майдану, це має бути широке обговорення, щоб ці рішення були легітимні. Без цього можуть бути непорозуміння. Тут багато людей, які брали цю будівлю, або бачили, як помирали їхні друзі. Для них наявність підконтрольного Укрдому, КМДА, Жовтневого палацу - це сатисфакція того, що революція теж перемагає. Якщо відсутня така сатисфакція, то постають питання, а для чого ті смерті?
