Зустріч з Уповноваженим ВР із прав людини Валерією Лутковською довелося декілька разів переносити через постійну зміну подій під час протестів на Майдані та Грушевського. Зрештою, омбудсмен погодилася поспілкуватися, коли визначальною темою розмови стала смерть і чергове побиття людей.
За більш ніж дві години інтерв’ю Валерія Лутковська практично жодного разу не визнала, що силові структури постійно порушували свої обов’язки, а влада жодного разу не надала об’єктивної оцінки подіям.
- Як ви ставитеся до всіх цих випадків порушення прав людини під час акцій протесту: побиття активістів, знущань та викрадень?
- Було кілька критичних точок. 30 листопада однозначно були порушення з боку силових структур, зокрема "Беркута". Це порушення Конституції, прав людини, на яке не може бути жодних виправдань. Другий пік - 1 грудня, коли вперше в історії України масове зібрання не було мирним, і на це треба якось реагувати. Тоді, в перші години, не було адекватної реакції на події. Я особисто спостерігала за всім по телебаченню і була відверто розгублена.
- Чому досі немає жодних результатів розслідувань щодо подій 30 листопада?
- Реакція Генпрокуратури, як і наша, була миттєвою та адекватною. 30 листопада я відразу відкрила провадження, а 2 грудня за моїм зверненням ГПУ розпочала розслідування. Я не можу розголошувати відомості, які отримала від ГПУ, адже слідство досі триває, але можу сказати, що реакція була правильною і ефективною.
- Чи знайдуть винних у вбивстві людей 22 січня?
- Сподіваюся, так. Хоча зробити це тепер буде не просто - коли гине людина, то велике значення має, де вона стояла, де стояв нападник, за яких умов. А враховуючи кількість присутніх людей, визначити, як це все відбувалося дуже складно. Крім того, є інформація, що тіла були переміщені, аби надати першу допомогу. Я не впевнена, що тут, навіть із погляду звичайної логіки, буде так просто знайти справжнього винуватця.
- Скільки всього смертей унаслідок подій у Києві?
- Усі говорять про загибель 5 людей, але офіційно підтверджено лише трьох. Але зрозумійте - та гаряча точка на вулиці Грушевського - це не всі "бойові" дії, які в Україні відбуваються сьогодні. Найбільша війна відбувається в інформпросторі. Пам’ятаєте, коли в грудні з’явилося повідомлення про людину, яка померла після побиття "Беркутом". Як з’ясувалося, це був не "Беркут", а люди в чорних костюмах, і не відомо, чи їхні дії взагалі мали стосунок до подій на Майдані. Людина померла через 5 днів, відмовившись від госпіталізації в Лікарню швидкої допомоги. Цю ситуацію досі пов’язують із Майданом. Але ж це величезне питання…. Це певна інформаційна маніпуляція.
Приховати кількість реально загиблих чи поранених - неможливо.
- Є думка, що кількість загиблих і поранених навмисно применшують...
- Так, ми отримуємо таку інформацію. Приблизно з 10 грудня почали працювати у трикутнику "Громадські активісти-омбудсмен-МВС", щоб оперативно реагувати на всі повідомлення. Перевірити кожне звернення, підтвердити чи спростувати інформацію, допомогти встановити місце перебування тих, кого розшукують, перевірити вчасність надання адекватної медичної та правової допомоги. Всю інформацію ми потім оприлюднюємо та передаємо громадським активістам, зокрема спільноті "Євромайдан SOS".
- Наскільки це оперативно?
- Миттєво, це питання навіть не годин. Зараз до цього "трикутника" долучився координаційний центр безоплатної правової допомоги. Ми підписали з ними меморандум. І щоб там не казали про те, що всі меморандуми - лише папірці, саме цей виявився дуже дієвим. Ми миттєво рапортуємо в Центр, який, відповідно до законодавства, надає запит стосовно особи, яка зникла, і негайно отримуємо відповідь про те, чи є певна людина в відділку органів внутрішніх справ.
- Тобто фактів реального приховування ситуації з кількістю поранених і загиблих не було?
- На сьогодні нічого неможливо приховати. Коли я прочитала про події та сутички, першими, до кого я звернулася, були лікарі швидкої допомоги. Їм невигідно казати протилежне, аби їх не звинуватили в приховуванні.
Є два моменти. Проблема перша, з якою ми зіштовхнулися, – це коли людину затримують і дуже довго тримають в автозаку. Зважаючи на морози, висидіти 5-7 годин у машині, яка не опалюється, дуже важко. Друга проблема - несвоєчасне, через 5-6 годин повідомлення в Центр правої допомоги про затримання людини, а також ненадання адекватної медичної допомоги.
- А чому людей, які потребують медичної допомоги, забирають у відділок міліції без пояснень і належного ставлення?
- Ми намагаємося реагувати на такі випадки. Наприклад, коли з'явилась інформація, що в Олександрівській лікарні людину, яка звернулася по медичну допомогу, заарештували, ми виїхали на місце події. Але, як з’ясувалося, після випадку зі зникненням Ігоря Луценка та Юрія Вербицького керівництво медзакладу звернулося до міліції з проханням забезпечити охорону. Відтоді в лікарні цілодобово чергує наряд міліції. Ймовірно, це і стало підставою для виникнення чуток.
- Але ж такі випадки не поодинокі й не можна заперечити, що порушень не було...
- Я намагаюся перевірити всі факти.
- Тобто ви особисто не зіштовхувалися зі ситуацією, коли міліція приходила в лікарню і забирала людей?
- Ні, таких скарг не було. Єдине, що підтвердилося, це випадок, коли не допускали адвоката до палати пораненого.
Я спілкувалася з багатьма затриманими і жоден із них не скаржився на дії правоохоронних органів під час оформлення затримання. Скоріше скаржаться на неналежну поведінку під час затримання.
- Це як у випадку з закатованим на морозі чоловіком, коли міліціонери заявили, що роздягли його, бо він погрожував себе спалити?
- Я теж читала дивні пояснення, що людина була в одязі, просякнутому бензином, і довелося його роздягнути. Але насправді це ганебне приниження людини.
Я зателефонувала до голови МВС і пояснила, що такого не має бути за жодних обставин. Міністр на той час проводив нараду і ще не бачив відео. Але його реакція була миттєвою, протягом години з’явилася заява про засудження цього факту та проведення перевірки.
Я також зібрала всіх командирів на Грушевського та пояснила, що так поводитися ганебно. Ми зустрілись о 6-й вечора того ж дня, тобто через дві години після появи відео. Частина з них не могли зрозуміти, про що мова - в правоохоронців немає доступу до інтернету. Вони були шоковані і визнали, що це неприпустимо.
Я не знаю, чи міністр нажахав, чи я спричинилася до цього, але відтоді жодної інформації про порушення з боку співробітників міліції на Грушевського немає.
- Вам не здається, що це продовження вже давно відомої теми катувань правоохоронцями затриманих?
- Свого часу це була величезна проблема - багатьох, хто потрапляв до органів внутрішніх справ, катували. Але на сьогодні кількість скарг зменшилася. Кадри краще готують у частині дотримання прав людини. А головне - змінилося кримінальне процесуальне законодавство. Позиція міністра - розслідувати випадки неналежного поводження, а прокуратури - доводити до суду кожне розслідування.
Щодо журналістів, то технології дійшли до того, що з появою нових медіа важко зрозуміти, де журналіст, а де – громадський активіст. І відрізнити від людей, які беруть участь у мирних чи немирних подіях сьогодні складно.
- А є статистика, скільки розслідується фактів зловживань представників спецпідрозділів за час протистоянь?
- Офіційна статистика є лише щодо постраждалих, затриманих, тих, хто в ізоляторах. Звести остаточні статистичні дані можна буде після того, як ситуація заспокоїться.
- За час протистояння постраждали 136 журналістів. Чому "Беркут" стріляє в представників преси?
- Це питання треба врегульовувати. Ми планували провести закритий круглий стіл за участю журналістів, громадських активістів і представників органів внутрішніх справ, щоб відверто поговорити про ці проблеми. Те, що журналісти страждають, – це неправильно. Але барикади, ніч, дим, постаті… Як відрізнити? Має бути щось на кшталт кодексу етики - правила, які не повинні порушувати обидві сторони. Сподіваємося, що ми проведемо таку дискусію в середині лютого.
- Думаєте, після останнього закону про "амністію" ситуація заспокоїться?
- Сподіваюся. Прекрасно розумію, що закон, прийнятий парламентом, – це неідеальне, але компромісне рішення.
- Компромісне рішення – це коли приймалося все в останній момент, президент усіх "ламав через коліно", щоб голосували за варіант, якого ніхто не бачив?
- Я бачила закон і виходжу з того, що будь-яке політичне протистояння не варте людського життя. Якщо буде знайдено шлях, який дозволить зберегти людські долі та життя, це краще, ніж кидатися "коктейлями Молотова".
- Вам не здається, що краще було підтримати опозиційний варіант, без усіляких умов?
- Це питання вже лежить у політичній площині. А я намагаюся сюди не влазити - я поза політикою.
Розумію, що є побоювання, що влада не буде виконувати закон. Що звільнять адмінбудівлі, натомість вона не звільнить тих, хто під судом. Але тоді буде новий Майдан, ескалація насильства. Навіщо це владі?
Влада заслуговує на певну повагу, адже навіть коли 19 січня були доволі агресивні дії з боку мітингувальників стосовно органів внутрішніх справ влада відмовилася від застосування сили.
Сподіваюся, що ця ситуація завершиться мирно. Зараз є реальна можливість для тих, хто хоче продовжувати мирне зібрання на Майдані, це робити. Для тих, хто працював у держорганах, працювати, а в тих, хто під вартою, бути амністованими. Сторони повертаються на попередні позиції, і тепер є можливість для переговорів. Поки що заспокоїти країну і дозволити їй нормально існувати. Після цього вирішувати політичну кризу.
- Які можна висновки зробити?
- Мені здається, що висновки мають бути зроблені зі ситуації в законодавстві, в адміністративній практиці, у врегулюванні певних професійних стандартів і в стандартах надання медичної допомоги.
Я наполягаю, що має бути закон про мирні зібрання.
- У зв’язку з цими подіями він міг би бути актуальним?
- Так. Це друга цивільна Конституція України. Якби був такий документ, цього всього не було б.
