Позашкільна освіта — відкритий простір для експериментів та нововведень. Тому там створюються інноваційні програми, присвячені також і мистецтву.
Мета таких проектів не тільки розвивати креативність дітей, але й вчити їх розуміти художню мову. Практика мистецької освіти давно поширене явище за кордоном.
А в Україні поки що це тільки впроваджується, хоча вже зараз музеї, фестивалі, окремі ініціативи та фонди вводять програми на мистецьку тематику. Крім того, з’являються курси із сучасних форм творчості.
Хтозна, можливо, із часом вони сформують інші підходи у шкільній освіті. Але вже зараз діти виголошують бажання вчитися новому.
Що це за культурні проекти, якої думки з цього приводу їх організатори й учні та навіщо взагалі навчати дітей мистецтву, розбирався INSIDER.
"Виховати покоління, яке не боїться мислити і відчувати"
Дев’ять молодих митців зі столиці відвідали Маріуполь, щоби спробувати себе у ролі викладачів. Після уроків учні школи-ліцею інформаційних технологій № 69 за бажанням могли вивчати сучасне мистецтво.
Така освітня програма для дітей отримала назву "Мобільна школа візуальної освіти". У межах курсу проводили інтерактивні заняття з відео-арту, фотографії, колажу, перформансу та інших нових напрямків.
За словами кураторки проекту Лесі Кульчинської, глобальною метою було виховати нове покоління, яке "не боїться мислити і відчувати, ставити під сумнів, не боїться і не лінується досліджувати невідомі території, ставити запитання, на які немає готових чи "правильних" відповідей".
Пані Кульчинська вважає, що шлях до цієї мети лежить через мистецтво. Адже воно вимагає вихід за рамки "усталених схем" та формує відкритість до світу й інших.
Кожен митець сам продумував тему та формат уроку.
Марія Куліковська багато років творить у напрямку перформанс та проводить радикальні акції на публіці. Тож художниця поговорила з дітьми про те, коли ці "дивні дії" стають мистецтвом.
До теми її підштовхнув досвід 2016 року у Маріуполі. Там вона зі своєю студенткою кричала у пісок на замінованому пляжі. За словами Марії, по тому ж пляжу бігали діти, які кричали голосніше від них. Однак батьки цих дітей викликали для учасниць перформансу патруль поліції, військових і навіть психіатрів. Під приводом арешту або розстрілу учасники припинили акцію.
Через цю історію Марії видалося дуже цікавим поговорити з маріупольськими дітьми про те, у чому різниця між її криками та їхніми. Наприкінці уроку художниця планувала створити з учнями колективний перформанс. Але діти так завалили її запитаннями, що для спільної постановки не залишилося часу.
Кінорежисер Оксана Казьміна натомість знімала з дітьми вправу-відео "Учень входить до класу". Так вона хотіла показати, як довжина сцени, швидкість відео, впливають на його сприйняття. Оксана змонтувала дві секвенції з однаковою послідовністю тих самих кадрів, але внаслідок ритму ці дві секвенції несуть різне навантаження.
Оксана каже, що по собі знає, що таке рости у містечку далеко від центру країни, в якому ніби нічого не відбувається. Тому вона хотіла спробувати показати дітям, що мистецтво навколо, поруч із нами.
"Воно у світлотіні на стіні, у, здавалося б, звичному пейзажі за вікном, в архітектурі, на вулицях, у під'їздах твого міста", — каже мисткиня.
Серед інших митців, які пояснили дітям сучасне мистецтво — Жанна Кадирова, Саша Протяг, Борис Кашапов, Алевтина Кахідзе, Марія Воротиліна, Леся Хоменко та Євген Самборський.
Програма "Мобільної школи візуальної освіти" складалася із десяти занять. Вони проходили із середини вересня й от нещодавно завершилися. Кураторка проекту поділилася, що загалом діти задоволені і хочуть продовження таких уроків.
Недарма вона і зветься "мобільна": проект хочуть реалізовувати в інших містах та школах України. Проект був втілений у рамках програми "Культурна дипломатія задля діалогу" за підтримки Фонду "Відродження".
 |
Музейні ініціативи
Більше досвіду роботи з освітніми проектами мають музеї.
За словами кураторки дитячих проектів у сфері культури Софії Рябчук, зараз в Україні музейні програми розвиваються дедалі активніше. Але, на жаль, тримаються на ентузіазмі музейних працівників, вчителів та батьків. Пані Рябчук розповідає, що у Польщі культурна освіта давно пріоритетна на державному рівні. Ініціативи музеїв, будинків культури, театрів та інших культурних установ там підтримуються грантовими програмами. А масштабні культурні події обов’язково супроводжуються освітніми заходами для дітей.
Серед київських музеїв вчить сприймати мистецтво Національний художній музей України. У цьому мистецькому осередку представлені освітні проекти для дітей різного віку.
"Яскраві story-сторінки" дрозраховані на відвідувачів від 9 до 11 років. Тут дітей вчать як зробити колаж чи арт-бук, як скомпонувати, щоб було красиво. А ще це буде історія вашої дитини про себе, тому знайдіть місце цьому шедевру в домашньому архіві.
Ще одна програма - сам собі автор, де дітей вчать від основ фотографії до письменництва та дудлінгу.
Інша програма спрямована на дошкільнят та молодших школярів — "Візуальна абетка". Тут малеча може зрозуміти, чому вони малюють дерева великими, тоді як художники маленькими, яка емоція ховається за тією чи іншою формою на картині, і як гра світла і тіні створює об'єм.
Четверта програма "Від ідеї до форми" дозволить дітям 14 років побути сучасним художником і створити власний мистецький об'єкт..
Музей Ханенків — ще один ініціатор розвитку мистецької освіти. Тут є як традиційні курси для дітей про мистецтво, де вчать відрізняти темперний живопис від олійного, а ксилографію від офорту, так і власна майстерня для дітей. Програми розраховані на дітей 9-11 років.
Ще одним місцем, де діти можуть виплеснути свою творчість, є фестиваль "Арсенал ідей". Зазвичай він щороку відбувається навесні, але простір відкритий весь рік. Там для дітей в ігровій формі проводять багато інноваційних освітніх заходів.
Восени освітні простори "Арсеналу ідей Україна" з’явилися також у Харкові, Мелітополі та Львові.
У рамках фестивалю "Арсенал ідей" відбувається також і "Форум нової освіти", де діти можуть висловити свої думки та ідеї щодо підходів у шкільному та позашкільному навчанні. Це такий собі майданчик для виникнення інноваційних форм, методів та підходів, які у перспективі можуть бути впроваджені у системі української освіти.
Кураторка форуму Катерина Носко у відповідь на отдвічну батьківську проблему - відсутності інтересу до уроків, каже, що дітям часто не цікавий не стільки через сам предмет, скільки його подача.
