Злам мозку:техніка керування собою

Фітнес для мозку від українських айтішників
18 января 201619:00

Українські айтішники з компанії MINDHACK.ME ("Злам мозку") вивчають можливості людського мозку і шукають відповідь на запитання: на що здатна сила думки? ІNSIDER дізнався в них, як за допомогою пристроїв можна розвивати власні здібності так, що стає можливим вмикати лампочку силою думки, користуватися Фейсбуком, розвивати свій бізнес чи побудувати "розумний" дім.  І як, постійно тренуючись, тримати у формі тіло, мозок і навіть емоції.

Олексію Рубанову завжди подобалися теми, пов'язані з фізикою, IT, науковими прогресами, мозком. Декілька років тому він разом з однодумцями відкрив для себе технології, що дозволяють буквально силою думки керувати грою на будь-якому комп'ютері. Разом вони почали розвивати цей проект в Україні і вчити користуватися цими технологіями інших. Згодом зрозуміли, наскільки такі пристрої можуть бути життєво необхідними в різних сферах. Вони впевнені: сприйняття інформації в людини росте настільки стрімко, що будь-яка фантастика втілиться в життя значно раніше, ніж ми собі уявляємо. Кіборги - у всіх сенсах цього слова - вже майже реальність. 

"Наш світ сьогодні розвивається на порядок швидше, ніж, скажімо, 30 років тому. Тому я подумав, що не брати участі в цьому процесі зміни світу немає сенсу. Виникла думка зайнятися чимось, що матиме значення не зараз, а в недалекому майбутньому. Я почав докладно читати наукові роботи. Особисто я хочу полетіти в космос. Але його підкорення неможливе без радикальної зміни людської природи, бо наші біологічні системи не здатні встигнути за цим прискоренням. Поруч із нами вже є заселена планета. Це Марс. Там живе 8 роботів, вони спілкуються, передають один одному "привіти", щось досліджують. І їм там нормально. А якби нам досягти можливості машин? Сучасна трансплантологія може замінити до 10% людського тіла, і далі ця цифра лише зростатиме. От мишам вирощують нові зуби, і я – людина, знайома з радянською стоматологією, спокійний. Я впевнений, що вмиратиму з білосніжною посмішкою. А не як моя бабуся - без зубів".

Олексій Рубанов

Як це працює?

"Наше тіло керується електричними нервовими імпульсами. І в головному мозку генеруються реакції, - пояснює Олексій. - За допомогою електродів їх можна зчитувати і розшифрувати. Для цього більш ніж 100 років тому винайшли електроенцефалографію, або коротко - ЕЕГ. Вона показувала графік електричної активності головного мозку. Це дослідження було основним у діагностиці психічних захворювань, наприклад епілепсії.

Декілька років тому американська компанія NeuroSky почала випускати такі ж пристрої – тільки маленькі та дешеві (ціни від 100 доларів до 700, але принцип роботи в усіх однаковий). Ми – я і ще декілька людей, які цим зацікавилися, купили кілька і почали спостерігати за процесами, що відбувається в наших мізках. Причому в динаміці", - продовжує Олексій, одягаючи девайс у вигляді обруча на голову.

Нейрогарнітура. Фото: leanmeanfightingmachine.co.uk

У пристрої встановлено датчик. Він закріплюється одним кінцем на мочці вуха. Одночасно у смартфоні запускається програма. На екрані з'являються графіки і дві "шкали": "концентрація" і "розслаблення". Вони показують поточний стан його мозку. Олексій зосереджується, і шкала концентрації росте угору. "Цей пристрій діє, як будь-який інший вимірювач електрики, швидкість вимірювання - 4 рази на секунду. Ці показники можна використовувати як сигнали для комунікації із зовнішнім світом. Нам стало цікаво: якщо це об’єктивні дані, то що можна підключити до мозку? Невже все? Віртуальні об’єкти, фізичні. "Електрична" природа мозку дозволяє нам не тільки надсилати, а й приймати сигнали. Ми пишемо алгоритми взаємодії", - говорить Олексій.

Так виглядає гра, де контролюють медитацію та зосередженість 

Його команда півтора року вивчала це питання і працювала в  Чилі над проектом. Почала працювати з дітьми – кажуть, вони найлегше вчаться. Спочатку запросили дітей знайомих.

Олексій вмикає відео на великому екрані: діти рачкують по підлозі із пристроями на головах і керують іграшковими машинками. Ті об’їжджають перешкоди, змінюють швидкість, ніхто не торкається до них руками. Керують силою думки, але насправді силою змін електричної активності мозку. Ця технологія є сполучною ланкою між тим, що зараз відбувається в мозку, і яким-небудь зовнішнім пристроєм. У цьому випадку – машинкою.

Олексій надягає на мене пристрій і пропонує пограти в дитячу гру: на екрані з’являється тістечко на рожевому тлі, яке зависає. – "Силою думки підійміть його угору. Або ось віртуальна бочка - треба зробити так, щоб вона вибухнула. Можна дуже сконцентруватися на об’єкті. Уявити, що тістечко підіймається, бочка вибухає".

 Скріншот гри з печивом

З цими завданнями впоруюся легко. Наступне - увімкнути і вимкнути реальну лампочку. Увімкнути виходить легко. Вимкнути - ні.

"На цьому прикладі гарно видно, як мозок вчиться, - продовжує Олексій. – Відразу не виходить. Тиждень спостерігаєш за собою: от я щось роблю, буденне, рубаю дрова. Лампочка не вмикається. А в моменти, коли я уявляю себе на вершині Евересту - вмикається. Я спостерігаю за цим, вчуся мозком користуватися. Але це все дуже індивідуально. От я попрошу людину, яка вчить китайську мову, сказати пару слів. Відразу з’явиться активність мозку. Якщо запитаю в китайця, це не викличе ніякої реакції. Іншими словами, вашу лампочку, крім вас, ніхто вдома не увімкне. І от настає такий момент навчання, що людина перестає думати про те вмикання-вимикання. Вона вмикається сама. Це чудовий винахід для людини, яка, скажімо, не встає з ліжка, і якій треба покликати лікаря".

У яких сферах життя ще можна використовувати нетроінтерфейси?

"Медицина давно цим користується, – продовжує Олексій. - Пентагон випустив додаток для своїх військових: на екрані картинка – сонце, дерево. Їхнє завдання – робити, щоб картинка була життєрадісною, а не сумною. У відпустці вони можуть за допомогою додатка лікувати посттравматичний синдром. Якщо з ним займатися тричі на день, то ймовірність нападу панічної атаки зменшується в десятки разів. Так само за місяць тренувань апоптозіс (мається на увазі час, за який людина здатна побороти агресію, – авт.) зменшується удвічі. Така практика рятує людські життя. Військовий уже не вбиває свою родину, а контролює свої емоції.

Силою думки можна гратися в комп’ютерні ігри, запускати іграшкового гелікоптера, користуватися соціальними мережами, змінити побут (скажімо, зробити свій дім "розумним"), вести бізнес.

 

 "Світ бізнесу дуже жорсткий. Особливо для жінок. Там емоційні гойдалки ні до чого, - розповідає Ірена Тищенко, копірайтер компанії. - І ось, на переговорах, припустімо, жінка може скористатися пристроєм, який сухо й об’єктивно оцінюватиме стан її мозку і надсилатиме їй сигнали. Скажімо, що вона злиться. Система може спрогнозувати: якщо жінка продовжуватиме злитися і далі, через 20 секунд ця злість проявиться у словах на адресу партнерів. Але пристрій подасть якийсь сигнал, і жінка вчасно зупиниться".

Можна користуватися цим колективно, вважає Ірена. "Наприклад, є команда і треба, щоб вона працювала в одному режимі. Усі члени команди сідають перед екраном, на якому вирує океан. Усі повинні розслабитися і разом заспокоїти океан. Тоді йти працювати. Ефективність праці зростає в декілька разів.

У нас було замовлення від господаря пса, який хотів читати його емоції. Ми зрозуміли, що собака, які емоції не відчував би, показує те, що хоче господар. Навіть якщо голодний. Це допомогло зрозуміти, як працювати з фокус-групами. Перш ніж випустити мільйон штук, скажімо, упаковок йогурту, треба дізнатися, які емоції ці упаковки викликають і чи буде на них попит. Для цього наймають фокус-групу. Раніше ці люди просто розказували, що вони відчувають, коли бачать картинку на екрані. Технології дозволяють побачити, що в них насправді в мозку. Це не завжди збігається з тим, що вони кажуть. Це буде об’єктивна інформація".

 Андрій під час тренінгу

Нейроінтерфейси - це системи, які дозволяють управляти комп'ютером та іншими пристроями не кнопками або дотиками, а зусиллям волі, силою думки. Нейрогарнітура – власне, пристрій, який схожий на обруч чи навушники, з датчиком на лобі та мочці вуха.

 Андрій Плечко

Нейроінтерфейси можна використовувати для розслаблення і медитації. Про це розказує коуч Андрій Плечко. Він допомагає людям, які вперше вирішили спробувати пристрої, адаптуватися і зрозуміти, як це працює:

"Я познайомився з Олексієм після медитаційної практики і зрозумів, що особисто мені потрібен зворотний зв'язок. Для мене важливо відслідковувати свій стан. Якщо я відчуваю, що моє дихання збилося, або мої думки чомусь потекли в руслі негативу. Що робити?  Можна самостійно врівноважити дихання чи скерувати думки в інше русло. Але за допомогою інтерфейсу я швидше входжу в стан спокою і можу там довго триматися. І не втомлююся. І це важливо для всіх".

 Олексій і Андрій

Олексій втручається:

"Можна керувати і космічним кораблем, але набагато цікавіше керувати собою. Отримати пульт керування собою. Я, наприклад,  навчився в себе викликати стрес. Класна штука, скажімо, щоб краще скласти іспит. Головне, що він стається, коли я хочу. Я вмикаю його сам, і тому не боюся".

На побутовому рівні людина може досягти такої концентрації, кажуть учасники проекту, що, дійшовши до перехрестя, помітить не лише колір світлофора, а й вирази облич усіх учасників дорожнього руху, зокрема водіїв. Людина отримала ту інформацію, яку й до цього бачила. Але не була сконцентрована.

 

"Навчитися жонглювати можна за два дні. Але хочу наголосити: не пристрій робить це за вас, а ви. Тільки ви, якщо тренуєтеся, робите фітнес для мозку. Пристрій - додатковий параметр, який у процесі навчання показує результати. Ним не можна нічого виміряти. Просто ви вчитеся вчитися. Не важливо, чого саме. Ви можете стати суперовим снайпером і вбивати інших людей чи найкращим волейболістом. Можна навчитися контролювати кількість пластику, який ви вживаєте. У звичайному житті ви це забудете через півгодини. А тут потренуєтеся і звичка закріпиться.

 

Для чого нам учитель у школі? Він вчить, як правильно, корегує нас, якщо ми робимо не правильно. І з кожним днем практика: вчить щось робити краще. Наш мозок, як і тіло, яке лише тренуваннями можна навчити їздити на велосипеді, розвивається лише під час практики. Процес навчання – це фітнес для мозку. Це призводить до поліпшення функцій мозку, як таких".

Увімкнути свою лампочку

 "Людина – істота лінива, втрачає інтерес до всього. І наше завдання - зробити так, щоб цей пристрій підлаштовувався під вас. Наприклад, ви ставите таку лампочку в себе вдома й увімкнути можете лише силою думки. Вранці сконцентрувалися – зробили, в обід, увечері. Через якийсь час з’являється статистика, яка вказує, що ви - "жайворонок".  Що вранці це краще виходить у вас. І в цей момент пристрій може запропонувати: а не хотіли б ви свій режим дня поміняти? Тобто не вчитися в один і той самий час, а вчитися, коли у вас краща концентрація. У той момент, коли вам стає занадто просто вмикати цю лампочку, алгоритм починає ускладнювати завдання. Ми хочемо зробити не тупий зчитувач цифр, а пристрій, який би підлаштовувався до вашого рівня здібностей.

 

Мозок працює 24 години на добу, й уві сні ті ж самі хвилі. Наш Андрій багато практикувався і навчився уві сні вмикати і вимикати лампочку.  Якщо це розвивати далі, то можна буде під час сну продавати чи купувати акції десь у Гонконгу. І не прокидатися".

Приблизно через місяць MINDHACK.ME представить проект із переборення страхів. Їх називають односкладовими. Це страх висоти, публічних виступів, замкнутого простору. За словами Олексія, їх просто можна вимкнути. Достатньо тижня тренувань.

"А загалом, усе йде до того, що буде, як у фільмі "Матриця". Пам'ятаєте, там був момент, коли головній героїні Трініті треба було навчитися керувати вертольотом певної моделі. Дзвонить оператору і каже: "Мені потрібна програма пілотування таким вертольотом". Оператор знаходить потрібну програму, тисне на кнопку. Пара-трійка секунд. Бац - і героїня вже знає, як управляти цим вертольотом. І не просто знає, але і вміє. Такою буде швидкість навчання в майбутньому".

Нейрогарнітура продається в інтернеті. Із США замовлення доставляють поштою близько 2-х тижнів.

 

"Три роки ми з дружиною використовуємо нейрогарнітури компанії MindWave, як інструмент роботи зі своєю психікою, її вивчення і тренування. Використовуємо як безкоштовні програми, так і платні, - каже Роман Хіміч, розробник нейротехнологій. - У першу чергу я треную різні форми уваги, включаючи складні, як-от: мимовільну, неусвідомлювану й увагу до прихованих сигналів. Завдяки тренуванням із нейроінтерфейсами виробляється витривалість і стійкість уваги. Ми можемо сміливо стверджувати, що крокуємо в ногу зі світовим науковим і технічним прогресом. Ті можливості, про які наші ЗМІ пишуть як про дивину, для нас є добре знайомою повсякденністю. А бути у формі це цінно і приємно".

Разделы :
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ

18.11.2018, 17:15
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 21 сентября 2019

    Члены "Демократической сокиры" обратились в миграционную службу относительно тройного гражданства Коломойского

     
    • 18 сентября 2019

    В Киеве поблагодарили бывшего директора Украинского института национальной памяти Вятровича

     
    • 16 сентября 2019

    Строительный конфликт в Киеве с участием "Правого сектора" и "Азова": что случилось

     
    • 12 сентября 2019

    Двоє військових загинули в зоні ООС

     
Система Orphus