Затишний дворик неподалік Покровської церкви у серці Подолу. Старий будинок із довгими коридорами і безліччю непримітних дверей. За однією з них розташувався невеличкий шоу-рум Kachоrovska atelier. На полицях – десятки пар стильного взуття. Асортимент вражає – здається, що потрапив в італійський бутік, а кожна пара зшита саме для тебе.
"Так і є. Це ательє, де ти можеш зробити все, що хочеш. Дизайн – це завжди симбіоз творчої фантазії клієнта і розробника. Ми щось підказуємо, але часто люди приходять із готовими ескізами, фотографіями чи навіть зі своїми старими чоботами і кажуть: "Зробіть такі самі", - розповідає власниця Kachоrovska atelier Аліна Очеретяна.
 |
Випускниця Києво-Могилянської академії продовжила сімейний бізнес своїх батьків – житомирських чоботярів Качоровських. Бабуся, дідусь, мама і дядько Аліни займаються взуттєвою справою більш ніж 50 років. Усі вони працювали на фабриці, а також шили чоботи прямо вдома, передаючи майстерність із покоління в покоління. Дівчина переповідає сімейну легенду, як бабуся шила мамі такі туфлі, про які радянські модниці могли хіба що мріяти.
"Чоботарі – це руки і молоток. Ніякого спеціального обладнання їм не потрібно. Сандалі можна зшити руками, а складніше взуття - на звичайній швейній машинці. Потрібна ще спеціальна плитка, на якій розігрівають клей, щоб нормально приклеїти підошву, і спеціальний фен, який розігріває всі нерівності на шкірі", - розповідає дівчина нехитру, на перший погляд, технологію.
 |
Мама Аліни працювала інженером-технологом на житомирській фабриці "Крок", а пізніше відкрила свою невеличку майстерню в місті.
Аліна змогла вивести сімейний бізнес на новий рівень. Вступивши до Могилянки і переїхавши до Києва, дівчина почала приймати замовлення на пошиття взуття від нових знайомих і відправляти їх у Житомир. А коли попит почав "зашкалювати", Аліні нічого не залишалося, як відкрити невеличке ательє.
 |
"Перші замовлення я почала приймати у 16 років. На другому чи третьому курсі винайняла офіс на Подолі. Головним критерієм для мене тоді була наближеність до Академії", - згадує дівчина.
Після відкриття ательє Аліна почала займатися розкруткою бренда. Коли вона створила сторінку на Facebook, потік клієнтів збільшився в рази.
"За місяць люди вже стояли в коридорі. У нас ще була зовсім маленька кімната – 10 квадратних метрів. Довелося швидко перебратися в новий офіс", - згадує дівчина.
 |
Згодом до сімейного бізнесу Аліна залучила й свого чоловіка Руслана, який тепер теж займається київським ательє. Місяць тому подружжя розробило першу власну колекцію взуття і тепер планує це робити постійно, перед кожним новим сезоном.
Чоботи від Качоровських досі шиють у житомирській майстерні – там усім керує мама Аліни. Особливу увагу вона приділяє якості пошиття, тож згуртувала навколо себе професійних технологів і швачок.
"Багато кого ми вчимо самі. Це єдиний вихід, бо хороших майстів зараз не випускає жоден навчальний заклад. Якщо хочеш робити щось якісно, треба створити школу", - каже Аліна.
 |
Усі закиди в бік української якості дівчина відкидає відразу. На її думку, зробити гарний продукт можна будь-де, головне – контроль за дотриманням технології.
"Думаю, ще кілька років і тема, "чи може українське бути якісним і не дуже дорого коштувати", закриється. Питання відпаде само собою. Всі звикнуть, що українське – це теж якісне. Просто нам іноді важливо, щоб український продукт визнали на заході, тоді його починають купувати тут. Але вже зараз усе змінюється", - переконує дівчина.
Втім майже всі матеріали Качоровські завозять із-за кордону: шкіру і колодки – з Італії, підошву купують в Україні, але матеріали, з якої її виготовлено – теж імпортні.
 |
"Справа в палітрі кольорів. В Україні можна купити чорну, коричневу, червону і темно-синю шкіру. Але якщо ти хочеш щось оригінальніше, треба замовляти. Сливовий, баклажанний, ягідний чи якийсь такий колір в Україні не знайдеш", - пояснює Аліна.
Житомирське виробництво дозволяє сім’ї тримати відносно невисокі ціни на взуття – від 500 гривень за туфлі до 1500 – за чоботи. Серед клієнтів Kachоrovska atelier – юні дівчата та літні жінки, студенти, бізнесмени, журналісти та "зірки" шоу-бізнесу.
"Насправді ми не дуже хочемо робити взуття для "зірок". Навпаки, я хочу, щоб до нас прийшла звичайна студентка Могилянки і замовила чоботи. Ми дбайливо ставимося до свого бренда і не хочемо бути масовими, бо відповідаємо за свою якість, розповідаємо, з чого і де це робиться. Люди знають, до кого прийти, якщо щось трапилося", - каже Аліна.
 |
Качоровські поки не планують кардинально розширювати виробництво і думають хіба що про відкриття невеличких ательє у кількох українських містах.
"Нам часто пишуть: "Коли буде магазин у Львові?", "А ви збираєтеся щось відкривати в Одесі?", "А коли зробите ательє на Лівому березі Києва?". Насправді щонайменше у трьох-чотирьох українських містах уже є попит на наше взуття – Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Одесі. Тому маємо, куди "рости", - каже Аліна.
молодці!