У рамках домовленостей із європейським енергетичним співтовариством Україна зобов’язалася розділити транспортування, зберігання, видобуток та продаж газу. Наразі ці функції виконують компанії, що входять до НАК “Нафтогаз України”.
Процедура відокремлення діяльності з транспортування газу називається анбандлінг. Згідно із Третім енергетичним пакетом Європейського Союзу, Україна повинна створити незалежного оператора газотранспортної системи (ГТС). Раніше цим займався “Укртрансгаз” (УТГ), підприємство із групи компаній “Нафтогаз”. Нині – його філіал “Оператор ГТС України”.
У НАК обіцяють в подальшому виокремити цю компанію в окрему юридичну структуру. Однак в уряді переконані, що УТГ має передати газотранспортні активи до спеціально створеного ПАТ “Магістральні газопроводи України” (МГУ) – відомства, що знаходиться у підпорядкуванні Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
Хоч формально сьогодні “Нафтогаз” підпорядковується Кабінету міністрів, його менеджмент користується певною незалежністю та вступив у ледь прихований конфлікт із прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом та іншими урядовцями.
Реструктуризація держкомпанії передбачена постановою Кабміну №496. Там же прописано створення МГУ із приміткою, що “Укртрансгаз” передасть цьому підприємству майно, що використовується для транспортування природного газу, протягом 60 днів з набрання чинності рішення Стокгольмського арбітражу.
28 березня 2018 року стало відомо, що “Нафтогаз” переміг у цьому процесі: “Газпром” повинен виплатити Україні 2,56 мільярда доларів. Наступного дня профільний віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон нагадав НАК, що потрібно завершувати анбандлінг.
Однак “Магістральні газопроводи України” жодного майна в своє управління так і не отримали, а очільник “Нафтогазу” Андрій Коболєв 11 квітня попросив уряд відкласти цей процес на два роки. Мовляв, під загрозою виконання чинного контракту по транзиту із російським “Газпромом”: в угодах 2009-го року прямо заборонена його передача іншим юридичним особам.
У Кабміні поки мовчать, однак за логікою розвитку цієї ситуації не схоже, що прем’єр відступить від своїх планів. Чому “Газпром” перемагає в обох випадках і як можна перехитрити росіян, дізнавався INSIDER.
Справа довіри
Питання анбандлінгу – умовний тест від Європейського Союзу на те, чи вміє Україна виконувати свої обіцянки. Виконання взятих зобов’язань стане сигналом для західних партнерів та інвесторів: тут є прозорий ринок, що функціонує на прийнятних засадах. Новий оператор української ГТС співпрацюватиме із обраним на відкритому конкурсі міжнародним партнером.
Віце-прем’єр Володимир Кістіон каже, що таким чином європейські компанії зможуть купляти російський газ на східному кордоні Україні і самостійно оплачувати послуги українських операторів з транспортування та зберігання газу. Вже 10 компаній із Європи виявили бажання співпрацювати із “Магістральними газопроводами України”.
“Ми цікаві не тільки з точки зору транзиту. У нас найбільші сховища в Європі, якщо забезпечимо достатній об'єм реверсу, створимо біржу і незалежного оператора, ліберальне валютне законодавство, ми можемо зробити потужний газовий хаб”, – переконана секретар профільного комітету Верховної Ради Вікторія Войціцька.
Однак на певному етапі постало питання, що таке МГУ, які саме активи успадкує ця компанія, і, найважливіше, чи пройде сертифікацію, як газотранспортний оператор. Станом на зараз відомо, що вона зареєстрована Мін’юстом, випустила акції та отримала наглядову раду.
“Те, що пропонував до цього уряд, шансів не має, “Магістральні газопроводи України” – це тупіковий варіант, бо компанії так і не надали ресурсів, в неї немає ні технічних, ні фінансових ресурсів взагалі хоч чимось керувати”, – вважає директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
Наприкінці минулого року комерційний директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко розповів про ряд умов після виконання яких МГУ отримає газотранспортні активи. За його словами, Міненерго повинно сформувати наглядову раду компанії, найняти менеджмент, крім того: передати свої конфліктні активи з постачання газу та електроенергії іншим міністерствам і внести зміни до закону "Про Кабмін".
"Там цілий список. Коли все це буде зроблено, "Нафтогаз" і "Укртрансгаз" зможуть передати "Оператор ГТС" в МГУ", – пояснив він. На даний момент газотранспортну систему продовжує контролювати НАК через філію “Укртрансгазу”, що приносить компанії левову частку доходу.
Нардеп Вікторія Войціцька каже, що у міжнародних партнерів виникають великі питання, чи можна буде сертифікувати таку компанію як незалежного оператора, якщо вона все одно залишається під контролем “Нафтогазу”. Є зауваження і щодо організаційної структури, адже за планом у філії працюватимуть 500 людей.
“Півтисячі працівників для газотранспортної системи, яка прокачує десятки мільярдів кубів газу із величезною протяжністю по країні – це просто нонсенс. Враховуючи, що в самому УТГ працюють десятки тисяч людей, які в тому числі займаються підтримкою ГТС в належному стані”, – додає депутатка.
 |
За її словами, у відкритому доступі відсутній перелік активів, які “Укртрансгаз” має передати до МГУ. Майно компанії включає в себе і непрофільні активи, які для роботи оператора не потрібні – їх потрібно відділити. Войціцька переконана, що ці неузгодженості виникли через конфлікт між профільним міністерством та керівництвом “Нафтогазу”.
“Не хочеться опинитися в ситуації, коли приходить кінець 2019 року і нам кажуть: знаєте що, оператора не створили, не сертифікували, анбандлінг не провели, “Газпром” нам викручує руки і ми лишаємося один на один із Росією, так що треба продовжувати існуючий контракт”, – резюмує вона.
На гачку “Газпрому”
За внутрішньоукраїнськими розбірками із цікавістю спостерігає монополіст зі Сходу – російський “Газпром”. Очевидно, що після програшу у Стокгольмі від цієї компанії не варто очікувати приємностей.
У цю канву цілком логічно лягає нещодавня заява її голови Олексія Міллера щодо планів подальшої співпраці після закінчення діючого контракту до 2019 року. Мовляв, Україна повинна обґрунтувати економічну доцільність нового контракту на транзит, тоді він складе близько 10-15 мільярдів кубометрів на рік.
"Ми ніколи не ставили питання про відмову від українського транзиту. Але російська ресурсна база зміщується на північ, і в центральному газотранспортному коридорі просто не буде ресурсів в колишніх обсягах", – сказав він. Ще два роки тому Міллер погрожував повністю припинити транзит через Україну.
Для порівняння: тільки за листопад 2017 року через українську ГТС транзитом пройшло 8,1 мільярда кубометрів газу. Як вона зможе працювати при настільки малому завантаженні невідомо. В словах Міллера присутній і недвозначний натяк на транзит через “Північний потік-2”.
“Треба вирішити, як ми будемо забезпечувати транзит російського газу в Європу з 1 січня 2020 року і в якому об’ємі. Бо ті цифри, які лунають від Газпрому і Міллера про 10 мільярдів кубів газу – це ні про що. Тоді виникнення питання чи ми зможемо забезпечити фізично прокачку з таким малим об'ємом, що буде із тиском по всій системі, доставкою до українських домівок та підприємств”, – зауважує секретар парламентського комітету з питань ПЕК Вікторія Войціцька.
Вона додає, що відсутність анбандлінгу вигідна Росії. Таким чином Україна показує себе ненадійним партнером, що не виконує своїх зобов'язань по Третьому енергопакету. Далі “Газпром” пускає в хід аргументи про диверсифікацію, будівництво Північних потоків та ненадійність управління українською ГТС.
І ось тут варто згадати ті самі “газові контракти” 2009-го року. Угоду про транзит газу підписував саме “Нафтогаз”, як головна компанія холдингу. В цій угоді прямим чином заборонена її передача іншим підприємствам без згоди “Газпрому”.
Саме про це і писав Андрій Коболєв у своєму проханні до уряду відтермінувати анбандлінг. "ПАТ "Газпром" відмовляється переводити права і зобов'язання на "Укртрансгаз" або якого-небудь іншого оператора ГТС і взагалі застосовувати норми українського законодавства", – йдеться в листі.
 |
| Андрій Коболєв |
За чинним контрактом, до 1 січня 2020 року виконавцем послуг з транзиту газу є НАК "Нафтогаз України". Враховуючи, що затверджений план анбандлінгу нездійсненний, а новий вимагає тривалого часу на підготовку, НАК пропонує не робити ніяких дій по передачі активів “Магістральним газопроводам України” до завершення дії контракту на транзит газу.
Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко зазначає, що відповідний пункт був включений Україною в процесі розгляду справи “Нафтогаз” проти “Газпрому” у Стокгольмі. Проте арбітраж вирішив, що він немає повноважень дозволити передачу цього контракту іншій юридичній особі.
“Таким чином виникає проблема, бо Україна розглядала, по суті, один варіант анбандлінгу, так званий “майновий”, коли майно газотранспортної системи передається в управління фактично іншому суб’єкту, хоча все одно залишається державним. Однак існує ще схема “управлінського” анбандлінгу”, – розповідає експерт.
Благий приклад
За словами Харченка, у нас є приклад таких країн, як Британія, Франція та Німеччина, де газотранспортні системи або їхні частки є складовими бізнесу більших компаній. У Франція ця ситуація найбільш яскрава: компанія Engie, є одночасно газовидобувачем, трейдером та володіє газотранспортною системою.
В той же час Єврокомісія та інші регулюючі органи визнають, що Engie відповідає вимогам Третього пакету Енергетичної хартії. У Франції працює спостережна рада газотранспортної системи, яка незалежна від самої Engie і має повноваження затверджувати плани діяльності компанії, призначати керівництво та інше.
“Хоча майно залишається на балансі Engie, фактично газотранспортною системою вона не розпоряджається. На мою особисту думку, ця схема могла би до кінця 2019-го року бути використана і в Україні. Схема управлінського анбандлінгу, яка дає Україні час на підготовку до майнового анбандлінгу”, – стверджує експерт.
Таким чином в українських реаліях це означатиме формування спостережної ради із широкими повноваженнями в “Укртрансгазі” разом із європейськими партнерами. В результаті, перемовини із “Газпромом” будуть вестися вже разом із європейцями без ризику порушити умови існуючого контракту.
Директор ExPro Consulting Геннадій Кобаль вважає, що залучити справжніх інвесторів до управління ГТС можна, надавши їм певні повноваження і права, але для цього потрібно вносити зміни через парламент.
“Нічого не зроблено і ніхто найближчим часом цього не збирається робити. Нас очікують вибори і всім буде не до анбандлінгу. Якщо у найближчі місяці цього не відбудеться, то анбадлінг перенесеться ще на два роки”, – переконаний експерт.
Водночас Войціцька каже, що у Кабміні часто не вистачає компетенції для оцінки реальної ситуації із українською ГТС.
 |
| Вікторія Войціцька |
“Ми бачимо одіозних абсолютно людей, як пан Боднар – юрист Фірташа і одночасно радник профільного віце-прем’єра Кістіона. Це ставить під питання неупередженість всього процесу анбандлінгу та пошуку нового прозорого оператора. Адже Фірташ завжди підігрував росіянам”, – уточнила вона.
Опитані експерти як один сходяться у твердженні, що між урядом та керівництвом “Нафтогазу” існує конфлікт, який може суттєво вплинути на найближче майбутнє України.
Однак представник уряду в парламенті Вадим Денисенко стверджує, що це “міфологія”: “Ніякого конфлікту немає. Анбандлінг зараз взагалі не знаходиться у конфліктній зоні. Зараз проходить закрите засідання наглядової ради “Нафтогазу” і там питання анбандлінгу навіть не на початку списку стоїть”, сказав він учора INSIDER.
