Уперше в історії України Міністерство охорони здоров’я станом на кінець жовтня не змогло закупити необхідних ліків у рамках річного бюджету. Ці тендери завжди проводили навесні-влітку і з урахуванням минулорічних перехідних запасів. Це дозволяло проживати рік без фатальних збоїв.
Цього року – наче пороблено. При цьому в Кабміні дозволяють собі абсолютно хамське та недолуге ставлення до ситуації.
Урядовці вважають, що заміна керівництва МОЗ і суворий наказ Арсенія Яценюка "впродовж трьох тижнів" провести необхідні закупівлі нібито покращили ситуацію. Тому там дозволяють собі ставитися до мітингів громадських активістів, як до "проплачених" і "замовних".
Але річ у тім, що активісти сигналізують про один простий незаперечний факт: таблеток у лікарні, незважаючи на частково проведені тендери, так і немає. І проблему треба вирішувати негайно, не ховаючись за посадові інструкції та формальні відписки.
Отже, що треба знати про цьогорічний стан справ у тендерах МОЗ.
Стан закупівель
МОЗ має купити на 2014 рік медичних препаратів і медичних виробів на 2 млрд грн. Згідно з підрахунками Центру протидії корупції, фактичний стан справ із тендерами такий, що до стадії акцепту дійшли тендери на суму всього 0,63 млрд. Із цієї суми угоди укладено на 0,55 млрд грн. Щодо решти акцептів угоди мають укласти ще пізніше.
Важливо, що ні оголошення тендера, ні навіть укладення угоди з переможцем не означають, що таблетки з’являться в лікарнях негайно. Оскільки їх треба ще замовити на заводі-виробнику, в якого свої графіки щодо вже замовлених ліків.
У середньому цикл виробництва препаратів становить від 90 до 180 днів. Реально після укладення угоди може минути до півроку, поки таблетки доїдуть з Європи/Індії/Китаю/Росії до українських лікарень. Тобто акцепти не лікують.
 |
| Фото: network.org.ua |
Це чудово розуміють у МОЗ, тому сором’язливо пишуть у тендерних оголошеннях про терміни поставки таке: "Протягом 2014 року згідно з узгодженим графіком поставки, зазначеним у договорі про закупівлю".
Річ у тім, що ці "договори про закупівлю" ніколи не оприлюднюють. Які там справжні графіки поставки - таємниця. Причому комерційна, оскільки однією зі сторін угоди, цілком природно, є приватна фірма-постачальник.
Тому міністерство, відповідно до закону, має повне право не розкривати таємних подробиць своїх відносин із постачальниками. Чим чиновники і користуються повною мірою.
До того ж, ці договори зазвичай змінюються додатковими угодами, в яких прописують пролонговані терміни поставки, адже чиновники МОЗ чудово розуміють, що доставити препарати вчасно фізично неможливо.
За фактом маємо таке: з необхідних тендерів проведено лише чверть у грошовому виразі, відтак таблеток досі немає.
Хто винен
Перший заступник міністра охорони здоров’я Руслан Салютін відразу після призначення робив усе, аби не поспішати з проведенням тендерів: ходив у відпустку, тікав на лікарняний, ховався по кабінетах.
Тобто тендерні процедури з весни свідомо затягували аж до осені, що і призвело до дефіциту ліків. Усе це робили для того, щоб дати можливість фармацевтичним компаніям перереєструвати вищі ціни в Реєстрі оптово-відпускних цін, адже компанії не можуть продавати препарати за цінами вищими, ніж вказані в реєстрі.
Багатьом "намоленим" підрядникам МОЗ абсолютно нецікаво знижувати вартість медичних препаратів. Але без вироку суду чи хоча б кримінального провадження ми не можемо стверджувати, що відповідальні особи міністерства вступили у змову з постачальниками і затягнули тендери аж до тієї межі, коли держава стоїть перед вибором: купуй таблетки за нав’язаною постачальниками ціною, або хворі в державних лікарнях почнуть помирати без ліків.
Тому будемо вважати, що тут просто збіглося бажання одних не знижувати ціни з бажанням інших відлежуватися на лікарняному.
 |
| Руслан Салютін/Фото: obozrevatel.com |
За оцінкою міністра Олега Мусія, корупційна маржа в попередні роки становила до 40% вартості препаратів. Однак цифра може бути заниженою. Оскільки деякі препарати в Україні коштують в рази (!) дорожче, ніж у сусідніх державах.
У кожному разі про наявність корупційної маржі в тендерній ціні МОЗ свідчить такий факт: за одним із тендерів, які міністерству таки вдалося провести, було закуплено двокамерні штучні водії ритму серця (режим DDDR) по 15 600 грн. Минулого року їх купували по 25 000 грн. Тобто ШВРС за рік подешевшав у 1,7 разу. При цьому за цей же рік гривня знецінилася майже вдвічі.
Однак водночас на інших тендерах МОЗ є протилежні приклади. Наприклад, вакцину для профілактики сказу придбано по 65 грн за дозу, хоча торік міністерство купувало її по 30 грн. Тобто вакцина подорожчала більш ніж удвічі, що відповідає і зростанню долара, і введенню 7% ПДВ на ліки, і збереженню "маржі попередників".
Міністр охорони здоров’я Олег Мусій дуже добре розповідав і про 40% корупційної маржі, і про саботаж із боку Салютіна, і про блокування його ініціативи щодо звільнення Салютіна з боку керівництва уряду. Адже формально звільнення або призначення першого заступника будь-якого міністра належить до компетенції прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.
 |
| Олег Мусій/Фото: Максим Кудимець |
Однак провина Мусія теж велика. Оскільки він міг усунути Салютіна від обов’язків голови тендерного комітету МОЗ, ініціювавши службове розслідування, але не зробив цього. Мовляв, ніхто з міністерських працівників, кому Мусій пропонував цю роботу, не погоджувався.
І саме в цьому місці міністр лукавить. Адже йому ніхто не забороняв провести ротацію в тендерному комітеті, призначивши іншу людину на цю посаду, або самому очолити комітет. Але міністр чомусь не зробив такої пропозиції сам собі. І, зрештою, Мусія і Салютіна було звільнено з МОЗ в один день.
Народний депутат Микола Мартиненко був саме тією силою, яка сприяла призначенню Салютіна в МОЗ. Раніше Салютін займався клітинною терапією і очолював державний "Координаційний центр трансплантації". При цьому він виступив співавтором низки патентів щодо способів непрямої реваскуляризації нижньої кінцівки, у яких його співавтором був Сергій Мартиненко, двоюрідний брат нардепа і директор ТОВ "Інститут клітинної терапії".
 |
| Микола Мартиненко/Фото:radiosvoboda.org |
При цьому репутація Миколи Мартиненка, зрощена на поставках ядерного палива з Росії в Україну та способі життя мільйонера, навряд дозволяє вважати, що метою призначення Салютіна було тотальне знищення корупції в тендерах МОЗ.
"Мій улюблений коштовний камінь – смарагд… і один із улюблених ювелірних будинків – Van Cleef & Arpels", – розповідала його дружина Анна Мартиненко.
Зате його слава як одного із найбільш довірених радників прем’єр-міністра Арсенія Яценюка дає підстави припускати, чому в уряді вважають громадських активістів проплаченими лобістами постачальників, які не потрапили до пулу МОЗ. Хоча єдиною метою активістів є надходження ліків до хворих. А їхнім єдиним інструментарієм є мітинги під вікнами уряду.
Своєю чергою, проти них на останньому мітингу вже були задіяні "тітушки", а якась фармацевтична фірма чомусь вирішила подати до суду на активістів.
Тому Арсенію Яценюку варто запам’ятати: акцепти не лікують. Лікують таблетки. І не треба ховатися за формальними вимогами закону про державні закупівлі, про проведення відкритих торгів. Це довга процедура, яка абсолютно не заважає корупціонерам "протягувати" свої ціни.
