Цієї суботи в Києві вже 45-й раз стартує фестиваль "Молодість". І у програмі, попри лайки за мізерний бюджет, таки будуть синефільські новинки й гучні кінохіти.
Зрештою, майже всю кінопрограму можна лаконічно описати "SWEET 45". Надто багато в ній фільмів про відчайдухів і безумні вчинки, на які зважуються кіногерої. Починаючи комівояжерами, які продають мішечки зі сміхом, і закінчуючи свідомими (а для багатьох — відчайдушними) протестами проти родини, забобон і країни.
Недаремно ж Оскар Уайльд казав: "щоб повернути молодість, варто повторити всі її безумства" - дрібні, мовчазні, з розмахом, сором'язливі та підлі.
Інколи здається, що все це можливо переживати тільки в кіно. Інколи хочеться все це переживати тільки в кіно.
Тому INSIDER вибрав десять фільмів "Молодості", які за напруженням відчайдушного не поступаються реальному життю.
P.S. Наразі ще немає розкладу показу стрічок. Незабаром він з'явиться на сайті фестивалю.
 |
"Шнайдер проти Бакса", Алекс ван Вармердам
спецподія фестивалю
Описати парадоксальний стиль Вармердама можна по-різному. Але найбільш вдале порівняння зазвучало в рецензіях на цей фільм — за енергетикою він мов скажений пітбуль. Окрім усього, "Шнайдер проти Бакса" - до біса смішний фільм.
Вівторок. Двоє кілерів намагаються прикінчити один одного. Шнайдер хоче впоратися до вечірнього святкування свого дня народження...
Чорний гумор, безумства, здавалося б, найбуденніших людей (до слова, забіякуватого письменника-кілера Бакса грає сам Вармердам), неприхована іронія буржуазії (згадайте його минулорічного "Боргмана", якого теж показували на "Молодості") — ось вам міцний коктейль цього голландського кіно.
 |
"Мустанг", Деніз Ґамзе Ерґювен
фестиваль фестивалів
Після прем'єри в Каннах дебют турчанки принагідно порівнювали з Копполівським фільмом "Незайманки-самогубці". За сюжетом і за емоціями. І це лише додає йому глядацької цікавості.
Але історія особиста для режисерки. Це відлуння її спогадів про дитинство, прийняття своєї сексуальності та сімейних забобон турецьких провінцій. А п'ять юних сестер у фільмі просто хочуть жити без абсурдних заборон, не боятися свого норову і юності.
 |
"Ішканул", Хайро Бустаманте
повнометражний конкурс
Ще одна напрочуд інтимна історія про те, яких відчайдушних зусиль вартує жінці йти проти традицій маленького села майя.
Головні акторки — справжні мати та донька, яких режисер знайшов в одному індійському селі в підніжжі вулкану.
Гватемалець виріс у цих місцях, а тому найперше, що відзначають у фільмі, — невимушеність оповіді та відсутність зомбування екзотикою майя.
Натомість маємо щиру історію дівчини, яка хоче виїхати до модернової Америки. Її (Марію) хочуть видати заміж за сусіда, а вона закохується в юного Пепе...
 |
"Барани", Гримур Хаконарсон
скандинавська програма
Сюжет так чи інакше нагадує українських "Братів" Вікторії Трофименко: двоє впертих братів-вівчарів сорок років не розмовляють один з одним...
Але це лише на перший погляд так. У фільмі відзначають настільки невловимий перехід від легкої комедії до повноцінної сімейної драми, що природно заворожує усе - від непересічного скандинавського гумору, шуму та вітру і аж до візуальних орнаментів зі скель, светрів і овечих очей.
 |
"Подія", Сергій Лозниця
спецподія фестивалю
"Подія" - це документальне кіно, змонтоване з хроніки серпневого путчу 1991 року в Ленінграді. Немає жодного закадрового тексту чи інтерв'ю.
На прем'єрі у Венеції фільм вразив критиків схожістю з теперішнім часом і довгими кадрами-панорамами облич (як і у попередній документальній стрічці "Майдан"). Лозниця як монтажер уміє навіть на загальних планах побудувати химерні орнаменти з портретів людей. Люди тут голодні й спраглі на безумства боротьби за своє майбутнє будь-якою ціною.
 |
"Боб і дерева", Дієго Онгаро
фестиваль фестивалів
Лісоруб Боб любить хіп-хоп, гольф і свою сім'ю. 50-річний Боб Тарасюк — це справжній лісник і головний герой цієї ігрової доку-драми. Йдеться в ній про підводні камені лісництва і особливості життя одинака, який бореться проти паразитів лісу і "паразитів" при владі. Співзвучно з нашими реаліями, правда?
Не зустрів би Дієго Онгаро говіркого Боба, то, по суті, не було б і фільму. Тому за потужну харизму і дісталася цьому дебютові нагорода в Карлових Варах.
 |
"Здалеку", Лоренцо Вігаса
повнометражний конкурс, програма "Сонячний зайчик"
Терпіння і уваги вимагає дебют венесуельця Лоренца Вігаса. Принаймні, так відгукуються критики про переможця Венеціанського кінофестивалю. А ще називають холодність і хижість режисера — однією з найкращих візитівок нинішнього латиноамериканського кіно.
Зубний протезист Армандо приручає молодого волоцюгу до своєї жорсткої і певною мірою фаталістичної любові. Він за гроші спостерігає за статевими актами молодиків. І таким чином знайомиться з юним бандитом Елдером.
Але шукати у фільмі лише яскраву гей-драму — означає зіпсувати все враження від цієї прискіпливої режисерської експертизи людських стосунків.
 |
"Діпан", Жак Одріяр
фестиваль фестивалів
Чужі один одному чоловік, жінка й дитина вигадують собі сім'ю, нове прізвище Діпан і тікають до Франції з постреволюційної Шрі-Ланки.
Режисер одразу наштовхує глядача на запитання: а коли ми стаємо своїми одне одному? Це і найболючіше сьогодні питання у світлі питань еміграційних. Не важливо, стосується воно суто нашої країни чи того, що переживає нині світ.
Одріяр просто дуже тонко підмічає цей момент порозуміння між чужими один одному людьми — момент людяності.
А найпотужніша пружина "Діпану" — без сумніву, справжній політичний активіст зі Шрі-Ланки, який і зіграв головну роль.
 |
"Малюк Кенкен", Брюно Дюмон
спецподія фестивалю
Сюрреалізм, комедія, жодного професійного актора в серіалі та документальна точність ледь не всіх можливих людських дивацтв. Важко не погодитися, що це - дике поєднання для детективу.
З одного боку - розслідуванням убивств (частини трупів знаходять у шлунках корів) займаються поліціянти-незграби, з іншого — банда (у прямому значенні цього слова) дітей під керівництвом Кенкена.
Після прем'єри в Каннах критики сипали лестощами. Мовляв, це вибухонебезпечне поєднання "Справжнього детектива" й "Твін Пікса".
 |
"Голуб сидів на гілці, роздумуючи про життя", Рой Андерсон
скандинавська програма
Сім років шведський геній-сюрреаліст чи, можливо, -реаліст (кожен може підкреслити своє сприйняття його фільмів) працював над всесвітом "Голуба..."
За сюжетом двоє диваків — торгових агентів "розважальних новинок" (вампірських зубів і мішечків зі сміхом) — подорожують вулицями Гетеборга. І при цьому потрапляють у різні епохи. Приміром, Карл XII на шляху до Полтави заходить в один із барів по випивку.
Це минулорічний фаворит не одного фестивалю і не одного глядацького залу з оваціями. Бо загострює емоційність під час перегляду до піку розпачу та сміху.
Зрештою, це і найчесніше, що сьогодні може бути в кіно, — коли сміх, смерть, брутальність і чуттєвість ідуть поряд. Це виманює з нашого життя на екран щось дуже справжнє. Його не описати словами. Але можна відчути при зустрічі з цим кіно, як при зустрічі з реальною людиною. Коли перед тобою стає страшна/нестрашна краса її безумств.
