Ройтбурд, Манн, Вайсберг і Золотарьов про "свій Майдан" і революцію у фарбах

Художники поділилися враженнями від Майдану
14 февраля 201413:00

Зустріч художників у київському Freud House майже від самого початку стала відвертою розмовою старих друзів з анекдотами та жартами.

Олександр Ройтбурд, Олекса Манн, Матвій Вайсберг та Олексій Золотарьов зібралися, щоб розповісти про свій Майдан, художні рефлексії через злам в українському суспільстві та вибух аматорської творчості.

INSIDER пропонує найцікавіше з розмови митців про революцію, громадянську позицію і сюрреалізм нинішніх подій.

Всі ілюстрації Іллі Стронговського 

Про свій Майдан і творчість  

Ройтбурд: На Майдане не покидает ощущение сюрреализма, смешения времен. Лютого постмодернизма, как сказал бы Олекса Манн. Омон – это кибер-версия римских центурионов, которые надвигаются на восставший народ "римской черепахой". За спинами людей в колокол бьет колокольня монастыря, под которым люд нашел спасение от солдат. Тут же сооружается катапульта, а "коктейль Молотова" – это греческий огонь.

В гуще нападавших трубит трубач. Это порвало сознание. Трубач среди дымов, фейерверков, которые используются как боевое средство. Щиты, вся средневековая экипировка.

И все это в риал-тайме снимается на Айфон и выкладывается в Facebook и Instagram. Тут же расползается по миру. Постинформационные технологии в эпоху нового средневековья. Увидеть и пережить это эстетически… У меня было впечатление, что я смотрел фильм 4D.

Как живописец я на Майдане не функционировал. Но я видел и пропускал это через себя. Я на неделю уехал в Испанию и попал в музей Prado, когда произошло сопоставление масштабов этого музея и тех событий, которыми я жил, у меня родилось ощущение, которое потребовало картины. Я ее сегодня закончил.

Пафос моей последней работы еще два месяца назад для меня был бы неприемлем и непонятен. Но какое-то появилось переживание…

Вайсберг: На Майдан я пошел не как художник, а как гражданин. Пришел, потому что долг революционный к тому меня обязывал. Другой вопрос – я художник, куда ж от этого деваться? И какие-то художественные напасти меня там все равно настигли.

Попросили, например, поучаствовать в Арт-Майдане. Ну и самое главное – глаза-то девать все равно некуда. Сейчас мой Майдан – в стенах моей мастерской. Я бы предпочел не делать того, что сейчас делаю. Хорошо было бы писать море, Киев… Но так уже случилось.

Физически я два месяца не мог ходить в мастерскую. Но когда я понял, что может утратиться ощущение остроты некоторых событий… для меня это важно. Так случилось, что я придумал форму, у меня были заготовки к серии работ по Ветхому Завету, и вдруг Ветхий Завет перетек в острую современность.

Золотарьов: На мій погляд, художник все одно залишається художником. Вся ситуація Майдану, ця енергетика, яка повністю забрала час, простір, емоції, все на світі забрала до себе. У більшості художників відмовила функція "працювати". Все зводилося до функціонування: поїсти, поспати і на Майдан.

І все ж таки ця ситуація для мистецтва, для художників соціально критичних, будь-якого жанру буде натхненням ыще не один десяток років. І для спільноти письменників, театралів.

На цю тематику кристалізується вже образ, іде процес творчості, обдумування майбутніх проектів. Проте все це перекривається незрозумілою ситуацією, сюрреалізмом.

Манн: Ми були там із першого дня. Було вирішено побудувати такий форт – барбакан – це пізня середньовічна назва маленької фортеці, яка приймає на себе перший удар ворога. Символічна назва... Було це збудовано з піддонів і листів ДСП, завішано банерами, роздруковано роботи арт-угруповання "Бактерія".

"Барбакан" фінансується з кишені простих людей. Він мав бути таким місцем, яке акумулювало би художню, творчу таку тусу, де можна було б робити перформанси, якісь акції плюс постійно діюча експозиція.

Це акумуляція творчої спільноти, де можна діяти в комфортній атмосфері. Постійно щось робиться, починаючи від лекцій із протестного мистецтва і закінчуючи лекцією головного муфтія кримськотатарського народу з приводу мусульманської культури в Україні.

 

Про роль митців у соціальних протестах

Манн: Художник має абсолютно повне право не займатися цими речами. Художник має займатися своїми метафізичними пошуками. Зараз він вимушений цим займатись як громадянин. Але це вже як кожен для себе вирішив.

Художник – це частина метафізики, частина психоделіки, частина того, що він сам не розуміє. Можна висловити свою громадянську позицію з Майстерні.

Вклад художника в якісь події соціальні - це насичувати революцію різноманітними сенсами. Насправді, це основна функція художника. І робити грамотну трансляцію цих сенсів. Йому не обов'язково бігати з дрючком по Майдану в цей момент.

Золотарьов: Мистецтво нікому нічого не винне. Кожна рефлексія того чи іншого художника - це його власний вибір. І взагалі не хочу – не роблю. Хочу – роблю. Ми ж зараз намагаємося втекти від усіляких примусів. Примуси були раніше…

Ройтбурд: Мы с Матвеем (Вайсбергом, - ред.) консервативные, не радикальные. Живопись, музеи любим. Мы пришли на Майдан не инсталляции делать. Есть такие художники, которые превратили Майдан в контекст для своих работ, которые они там выставляют. Есть еще художники, которые не пришли и не сделали этого.

Одни художники, которые заявляют себя как художников радикального жеста, не попали в нерв этого события, другие попали. Я когда-то сказал, что Майдан это такая гигантская социальная скульптура. И в этом смысле художник каждый, кто пришел и участвует в работе, функционировании этого организма.

 

Про аматорську творчість Майдану

Манн: Майдан, як будь-який соціальний зсув - грандіозний, піднімає, крім шляхетних почуттів, шляхетних людей, які стають воїнами, креатурою потужною, ще й величезну кількість фріків, шизофреніків, божевільних, горбунів - середньовічна колотнеча відбувається.

У мене таке враження, що несподівано прорвало якийсь шлюз. Людей з якимось творчим потенціалом не чули. Графоманів, наприклад. Несподівано з'явився Майдан, де тебе чує вся країна. Тому з'явилася велика кількість якогось мистецтва аматорського, абсолютно шизофренічного, віршів, які читаються зі сцени пізно вночі, коли ніхто не слухає.

Інколи це нагадує середньовічний ярмарок, коли навколо облога ворожої армії, а тут таке фрік-шоу, брейгелівщина натуральна. Це теж треба фільтрувати і нормально відчувати, що ці ось фріки – їх ніхто ніколи не хотів чути, а тепер їх почули, причому вся країна через основну комунікацію. Це цікавий феномен.

Вайсберг: Майдан сам по себе является площадкой для современного искусства. То, что исторически называлось революционным творчеством масс. Иногда просто столбенеешь от остроумия, от того, как люди выражают свои мысли, идеи. Такая вещь, как "Окна РОСТА", которая когда-то с Маяковским, Родченко была (серия сатирических плакатов 1919-1921 гг. на злободневные темы, - ред.), она на Майдане существует спонтанно.

Золотарьов: На Майдані багато не художників стають художниками. Взагалі мистецтво – це мова спілкування з соціумом. Художник своїм твором передає ту чи іншу емоцію.

Я спостерігаю, що у людей звичайних, які не вчилися мистецтву, воно пробивається. Ми бачимо це на Майдані. Не знаю, аматорське це мистецтво чи ні, але воно є. Люди приходять, і з себе його викидують.

 

Про життя і творчість "після"

Ройтбурд: Когда еще не закончился тот Майдан (2004 год, - ред.), я высказал мнение, что победа мирной народной революции может обернуться эпохой культурной реакции. Что, в принципе, и начало подтверждаться после триумфа группы "Гринджолы"…

Даже если Майдан победит и будет полная перезагрузка системы, все равно в этой стране очень долго еще будет унылое говно. Дай Бог, чтобы эта страна со всеми ее недостатками подключилась к нормальной, здоровой системе кровоснабжения, и со временем все выработается. Немедленных, чудодейственных эффектов я не жду.

Золотарьов: У суспільстві сталася та зміна, яку не повернути назад. Ми покинули стару і перейшли в нову систему цінностей, яка буде трансформуватися. Все ще не завершено. Те, що народ не повернеться назад, – прекрасно. Ми йдемо вперед.

Від перемоги Майдану можна чекати величезної кількості роботи. І буде ще складніше - 100%. У художників буде більше інформації, матеріалів для роботи. Але очікувати, що відразу нам щось впаде – така штука була, здається, у 2004-му і в Радянському Союзі. Європейські цінності – це працювати, працювати, і все буде складно. У Європі все складно.

Ми переживаємо те, чого ніхто ніколи не переживав. Якщо в найкращих позитивних фарбах це викристалізується, то нас очікує щось нове.

Манн: Зараз відбувається точка неповернення, коли багато людей відчули свободу. І в прямому сенсі понюхали пороху. Побачили кров, смерть, величезну кількість поранених. Багато таких вражень, з одного боку, негативних, але з іншого - тих, які формують особистість і цілу генерацію людей. Генерація людей, яка зараз функціонує, вона й буде перебудовувати цю країну.

Мене взагалі дивує бажання художника чекати чогось... Художники і держава це речі, які між собою ніколи не були пов'язані. Якщо художники чогось чекають від держави чи Міністерства культури, то треба там коригувати потік інформації.

Усі свої роботи, які були присвячені революції і передбачили її, я зробив іще до цих подій. Я зараз не займаюся цією темою. Що далі зміниться в мені? Можливо, загостриться якесь моральне світосприйняття. Можливо, буде поворот у більш світлі речі.

Якби я знав, що буду далі робити, було б нецікаво існувати.

Всі ілюстрації Іллі Стронговського

Разделы :
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 14:02
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 31 марта 2020

    Land Rover, Lexus и элитные часы: что задекларировал новый глава Минздрава

     
    • 31 марта 2020

    Авто за миллион гривен и наличные: что задекларировал новый заместитель Венедиктовой

     
    • 30 марта 2020

    Рада поддержала "антиколомойський" законопроект

     
    • 30 марта 2020

    Рада со второй попытки избрала руководителей Минздрава и Минстерства финансов

     
Система Orphus