Після Канн: наше кіно і 10-ка, яку чекаєм в Україні

Як Україна вперше взяла "золото", і які стрічки ми побачимо в Україні
Фото: Facebook/The Tribe/ ПЛЕМЯ
26 мая 201415:15

Характер і натуральність — найцінніше в цьогорічних Каннах. Дегенерат чи депресивна матір-одиначка, хтива голлівудщина чи ексцентричний геній — зрозуміти і взяти з собою цих потужних персонажів, поза сумнівами, режисерський дарунок глядачам.

Тому на братів Дарденнів люди дві годинни відтоптували ноги в чергах, тому освистували Даанівську "Грейс Келлі", тому з палаючими очима смакували Кронненберга і тому вражалися сильним і відвертим сценам українського "Племені".

До фільму про Майдан, який Сергій Лозниця представляв у спецпоказах фестивалю, зарубіжна преса була стримана в оцінках. Росіяни з гірчинкою поставилися до картини. Своє тут зіграла і відмова режисера спілкуватися з їхніми медіа.

"В вашем информационном пространстве такое количество вранья, особенно по поводу Украины, что я решил не делать исключений ни для кого", - цитує режисера Colta.ru. Але всі, як один, кінокритики відзначали картину як двогодинний досвід занурення у стихію, а народ – основного героя фільму – як неймовірну містичну силу.

Більшу частину фільму "Майдан" зняв оператор Сергій Стеценко. Зі 128 хвилин картини 77 належить йому (45 хвилин знімав Сергій Лозниця, 6 хвилин узяли з архіву "Радіо "Свободи" — бій 18 лютого з готелю "Україна"). До цього Сергій Стеценко працював над фільмами "Мама померла в суботу на кухні" Максима Васяновича, "Зелена кофта" Володимира Тихого і частково над "ХворіСукаЛюди" Юрія Речинського.

Сергій Стеценко, оператор
Сергій приїхав до Києва у грудні, майже місяць знімав сам. Потім зрозумів - усе не закінчується і треба далі фіксувати те, що відбувається. Тоді серед знайомих почав шукати оператора. Порадили мене. День я провів на Майдані з камерою. Результат показав йому. Ні в чому обмежувати мене не став. Єдине завдання — масовість, багатоплановість. Щоби цей кадр було цікаво розглядати три хвилини на великому екрані. Я ставив камеру так, щоб вона була на рівні очей людини. У "Майдані" немає жодного акценту на конкретній людині, немає крупного плану. І це - принципове рішення.

Головний персонаж — величезна маса народу. Найсильніша емоція, яку я відчуав за весь цей час Майдану, — ненависть до влади. Її три місяці просили йти геть, а вони ніби й не чули. А в середині Майдану був якийсь океан любові і турботи, куди приходив і відчував себе в безпеці. Основний негатив ішов від влади і від новин. Найпам'ятніший день для мене — Водохреща на Грушевського.

Я вперше в житті потрапив у справжній бій. Було моторошно. Я й уявити не міг, що може існувати така ненависть до свого народу. А от лютий найбільше змінив людей. З'явився біль. Усі, хто бачив трупи під готелем "Козацький", не могли не змінитися. Навмисне я би не став знімати падаючих людей. Лишатися людиною — це найважливіше за будь-яких обставин.

Мария Кувшинова, "Сеанс"
Можно часами разглядывать детали: лица, руки, вывески, плакаты, шапки, куртки. Каждая деталь — элемент культурного кода постсоветского человека, и русский, глядя на это, не может отмахнуться от мысли: как мы похожи, и насколько они — не мы.
Вадим Рутковский, Газета.ru
Сам же фильм оставляет двойственное чувство. Не потому, что это исключительно промайдановский фильм — объективность нужна в новостях, а не в авторском кино ... до поры напоминает рубрику No Comment на канале Euronews.
Антон Долин, "Афиша-Воздух"
Смерть героя есть рождение народа — не в каком-то теоретическом, а в самом конкретном контексте, здесь и сейчас.
Фото: loznitsa.com

На прес-конференції Сергій Лозниця розказав, що основне правило картини – статичні кадри:

"Мой фильм — о людях. Не хотелось протагонистов: поэтому я просто решил подолгу держать камеру на одном плане. Мой ориентир — "Стачка" Эйзенштейна.
Ендрю Пулвер, The Guardian
Для України це життєво важливий фільм, навіть якщо його суворий метод не дозволяє передати широку картину подій. Інколи камера фокусується на окремих героях, щоби провести нас через цей хаос.

Україна перемогла

Тепер уже точно можна сказати, що однією з сенсацій Каннського фестивалю стала робота нашого Мирослава Слабошпицького. "Плем'я" зараховували до тієї когорти сміливих фільмів, за якими й варто їхати в Канни. Три нагороди дісталися картині – гран-прі "Тижня критики", грант на дистрибуцію та приз за "візіонерство".

Робота, знята винятково мовою жестів, повністю передала й емоції, й атмосферу київської "сталінки" – "це захоплюючий і безкомпромісний удар", наголошує Times. Або, як зазначив Film Comment, це той рідкісний фільм, коли розумієш: кіно ще має декілька трюків у кишені.

Найбільше, звісно, відзначали стиль стрічки – задум режисера і роботу оператора Валентина Васяновича, з акцентом на загальних планах.

Леслі Фелперін, Hollywood Reporter

У підсумку маємо алхімію створення чогось багатого, дивного і дуже оригінального. Це аж ніяк не німий фільм, джерело звуків тут ретельно підібрано. І це відіграє дуже суттєву роль у найбільш шокуючих моментах, підкреслюючи, як глухота персонажів лишає їх уразливими на їхньому шляху з людьми, котрі ніколи не мали таких вад.
Ерік Кохн, IndieWire
Уникаючи крупних планів, автори дають зрозуміти, що саме тіла визначають ідентичність. Від самого початку це п'янкий інструмент і особливої сили він досягається на вечірці двох десятків підлітків, коли екран повен дії, залишаючись при цьому в тиші.

За сюжетом, 16-річний Сергій приходить у новий інтернат для слабочуючих. Тут існує своя ієрархія, є Старший і є його Плем'я. Сергій закохується в Аню – наложницю Старшого, і хоче назавжди її викупити... У прокат фільм вийде восени.

А "Майдан" обіцяють уже в червні. Опісля Лозниця викладе його безкоштовно он-лайн. Можна вже зараз сказати, що це одні з найочікуваніших фільмів цього року в Україні. Спосіб передачі відчуттів, який використали і Слабошпицький, і Лозниця – без слів, з особливим натиском енергії, – народження зовсім іншого українського кіно.

З одного боку Канни відзначили "Золотою гілкою" спокійний і філософський "Зимовий сон", а з іншого - приз журі вручили двом: найстарішому і наймолодшому експериментаторам Канн (Годару та Долану), таким чином збалансувавши внутрішнє напруження цих фільмів.

INSIDER підібрав 10-ку стрічок, яке після Канн буде в прокаті та на кінофестивалях в Україні протягом року.

Вільям Тьорнер

Реж. Майкл Лі

Справжній психологічний байопік, який зачарував глядачів Канн багатогранністю художника-пейзажиста Вільяма Тьорнера (недаремно ж актора Тімоті Сполла відзначили за найкращу роль). Спершу режисер акцентував увагу на побуті вікторіанської Англії та стосунках із близькими, а потім розкривав усю пристрасть генія до живопису. І все це у приголомшливих пейзажах.

Антон Долин, "Афиша-Воздух"
Он пыхтит, хрюкает, хрипит, потеет, краснеет, гримасничает, но сквозь физиономию матерого кабана (в самом начале фильма отец Тернера покупает на базаре свиную голову и любовно ее бреет, а потом точно так же бреет вернувшегося из путешествия сына) сияет свет гения, каким-то необъяснимым образом переданный на экране.

Зіркова карта

Реж. Девід Кроненберг

"Жахливо вишуканий" фільм про Голлівуд. Рецензії кінокритиків буквально буяли епітетами в описі стилю Кроненберга. Моторошна галерея наркоманів, достовірні синдроми тривоги, страху, презирства, садизму, запаморочення від слави та невдач....

Джуліана Мур грає старіючу акторку (і має за це приз Канн), Міа Васиковська — милу дівчину, яка своїми методами прокладає дорогу слави в Голлівуді, Паттінсон — спершу водія, а потім драматурга і режисера. Дія відбувається в двох голлівудських маєтках, де живуть свої патології і свої "зірки".

Девід Дженкінс, Little White Lies
Ти тремтиш переглядаючи фільм, намагаючись знайти усі ці напружені сухожилля.
Мария Кувшинова, "Сеанс"
Кроненберг остро чувствует и передает готический дух современной технократической цивилизации; как и они, в финале он совершает чудо превращения мрака в свет.

Принцеса Монако

Реж. Олів'є Даан

Жодного позитивного реверансу байопік у Каннах не отримав. Ані від королівської родини, яка відмовилася приїхати на прем'єру, ні від кінокритиків. Ніколь Кідман грає Грейс Келлі — акторку, яка обрала любов замість голлівудських поневірянь.

Фільм починається з того, що Хічкок особисто приїздить у Монако, аби переконати Грейс зіграти в його психологічному трилері. І з цього моменту починаються її душевні гризоти. Які, до слова, освистали на першому ж показі.

 

Пітер Бредшоу, The Guardian
Він схожий на 104-хвилинну рекламу Chanel, тільки без тонкощів і глибини. А сама Грейс ходить палацом із широко розплющеними очима і злегка відкритими надутими губками, які роблять її схожою на дорослого бембі після кількох коктейлів, що раптом згадав насильницьку смерть своєї матері.

Сен-Лоран

Реж. Бертран Бонелло

Друга картина про життя француза, яка вийде в прокат у цьому році. Це не хронологічна оповідь про життя дизайнера, але вона так само фокусується на його пристрасті до чоловіків, алкоголю, наркотиків і віртуозних сплесках творіння жіночої моди. Дія відбувається в середині 1970-х та в останні роки життя відомого модельєра.

Андрей Алферов, авторський блог
Играющий легендарного дизайнера Гаспар Ульель изображает томительную гейдраму комнатной температуры. Ее апофеозом становится сцена передозировки модельеровой собачонки.

Два дні, одна ніч

Реж. Жан-П'єр Дарденн, Люк Дарденн

Маріон Котіяр за вихідні має переконати своїх колег залишити її на роботі. Хімкомбінат хоче урізати бюджет і пропонує працівникам вибір: бонуси всім чи лишити посаду за молодою мамою Сандрою. Усі кінокритики, як один, сходяться на думці, що це найкраща роль акторки з часів "Життя в рожевому кольорі", бо тут вона видає на екрані неймовірну крихкість і текстуру настроїв своєї героїні.

Мария Кувшинова, "Сеанс"
Они всегда смотрят со стороны и пробуждают в зрителе самое главное, то, что делает человека человеком — способность осознать существование другого. Они сейчас просто третью "Пальму" получат, и все.

Левіафан

Реж. Андрій Звягінцев

В одному з інтерв'ю режисер розповів, що це - перенесення біблійної історії про Іова в контекст сучасної Росії. Коля має будинок на березі затоки. Живе з дружиною та сином від першого шлюбу. На його землю зазіхає місцевий мер, і чоловік просить допомоги у друга-адвоката з Москви. І хоча фільм отримав лише приз за найкращий сценарій, критики майже всі оцінили майстерність цієї картини.

Антон Долин, "Афиша-Воздух"
На самом деле Левиафан — это российская власть. Вся ее треклятая вертикаль, осиновым колом пронзающая любого, кто посмеет стать на пути или хотя бы испортить ей настроение.
Пітер Бредшоу, The Guardian
Суміш Гоббса, Чехова і Біблії, повна незвичайних образів і чудових містерій. Це твереза і переконлива драма про корупцію і залякування в сучасній Росії.

Полювання на лиса

Реж. Беннет Міллер

Попередню свою роботу Беннет знімав про менеджера в бейсбольному спорті, другу картину режисер також присвятив спорту. Оцінивши відгуки критиків, букмекери цього разу пророкують їй чимало майбутніх "Оскарів" (приз за найкращу режисуру в Каннах Міллер уже отримав).

У кадрі - стосунки між двома братами (один - чемпіон з боротьби, інший - тренер цієї команди Foxcatcher) та мільйонером Дюпоном, що їх спонсорував. Хоча картина "дуже американська", кінокритики відзначають, що в ній немає всепереможного голлівудського пафосу чемпіонства.

Беннет Міллер, на прес-конференцї в Каннах
Це не політичний фільм, це фільм, в якому зроблено спробу зрозуміти певну динаміку суспільства, а саме динаміку занепаду.
Пітер Бредшоу, The Guardian
Цей спортивний фільм на основі жахливої реальної історії є чудовим взірцем трагікомедії бета-самців. З одного боку, це болісна драма перед жахом отримати срібну медаль (читай: ти лузер №1), але, крім усього цього, фільм - іще надзвичайно пронизливе усвідомлення того, що двоє конкурентних чоловіків бажають знайти в менторові батька, якого ненавиділи б і якого боялися би розчарувати.

Білий бог

Реж. Корнель Мундруцо

Це і не дитяче кіно, і не кіно про тварин. Перше, чим вразив фільм у Каннах (і отримав головний приз секції "Особливий погляд") - як можна було настільки реалістично й натурально передати емоції і вчинки собак, без комп'ютерної графіки, практично зі звичайними бездомними псами.

І нехай не вводить в оману вас доволі сентиментальний сюжет: Лілі 13 років, і вона має найкращого друга - пса, а батько з ненависті виганяє його на вулицю.

Пітер Бредшоу, Theg Guardian
Хто ці пси? Може, вони наїлися невідомої яловичини? Або чекайте — може, це ми, хвалькуваті люди, об'їлися якогось непотребу? "Білий бог" дуже амбітна сатира на стосунки загалом: зрештою, низи коли-небудь піднімуться.

Зимовий сон

Реж. Нурі Більге Джейлан

Фільм триває більш ніж три години. Літній чоловік із дружиною живуть у турецькому селищі десь в Анатолії. Мають невеликий готель, постійних мешканців, якусь самотність і, звісно, постійну тугу.

Саме цей фільм посідав на початку фестивалю перше місце в рейтингах переможців (двічі в Каннах режисер отримував гран-прі), французи від нього в захваті, а от решту кінокритиків трохи розчарувала задовга філософіада в істинно чехівському стилі.

Андрей Плахов, "Коммерсант"
Изобразительный дар (Джейлан также выдающийся фотограф), своеобразное чувство юмора и даже режиссерский нарциссизм заставляют смотреть это кино не отрываясь.
Нурі Більге Джейлан, на прес-конференції в Каннах
Якщо я зміг розбурхати у глядачеві хоч якісь емоції, я працював не даремно. І якщо вам стане соромно за якісь вчинки, я також працював не даремно.

Мамуся

Реж. Ксав'є Долан

Спершу "Я вбив свою маму", а тепер "Мамуся". Перший фільм цього кіновундеркінда відразу потрапив у Канни. Відтоді цією "кінодитиною" не можуть намилуватися, відзначаючи в новій роботі хвилюючу чуттєвість.

За сюжетом, Діана намагається боротися з агресивно налаштованим до всього світу сином і знайомиться з таємничою заїкою Кайлою. Їхня сусідка вчить ставитися до життя інакше.

Стефан Делтон, Hollywood Reporter
Тут вражає баланс між стилем і наповненням, між драматичним позерством і реальною сердечною глибиною. Дослідження характерів матері-одиначки з робітничого класу та її емоційно ущербного сина має усі шанси на комерційний успіх.

 

Разделы :
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ

22.11.2018, 02:54
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 31 марта 2020

    Land Rover, Lexus и элитные часы: что задекларировал новый глава Минздрава

     
    • 31 марта 2020

    Авто за миллион гривен и наличные: что задекларировал новый заместитель Венедиктовой

     
    • 30 марта 2020

    Рада поддержала "антиколомойський" законопроект

     
    • 30 марта 2020

    Рада со второй попытки избрала руководителей Минздрава и Минстерства финансов

     
Система Orphus