Український письменник, драматург і сатирик Олександр Ірванець розказав про перспективи української літератури, про політику та про вплив війни на мистецтво.
Insider поспілкувався з письменником на теренах Книжкового Арсеналу.
Письменник висловив свої міркування про те, хто напише найкращу українську книгу про війну, як він ставиться до новообраного президента та гумору “95 кварталу” та чи є майбутнє в української літератури.
 |
| Фото: facebook.com/alekirvan |
- Чи вдалось українській літературі подолати комплекс меншовартості за останні роки?
- Я не думаю, що такий комплекс є. Він може і є , але не зараз, не сьогодні, не тепер. Я довго живу, і я пам'ятаю українську літературу, вибачте, зразка 1980.
- І в чому різниця?
-Різниця у тому, що тоді літератури не було. Тобто вона була, але на порядок слабша, на порядок більш блякла. Були зіркові імена звичайно, їх книжки не залежувались на прилавках: Павличко, Ліна Костенко, Павло Загребельний. Але була решта української літератури ..це була безлика сірість. У порівнянні із сьогоденням, це дійсно була сірість. Сьогодні ми маємо різноманітну літературу. Ми маємо жанри, і популярні жанри, ми маємо все: добру поезію, ми маємо цікаву прозу.
- А цензури, як такої, немає?
- Сьогодні? Я не чув про неї, я не помічав її. В моєму - колі немає. В мої твори ніколи не вмішувались. Я ніколи не виправляв. Я вмів писати так, щоб можна було не виправляти.
Ірванець зазначає, що писати - не складно, однак, для цього треба мати неабиякий хист. А про нові норми правопису каже: "Нічого важкого, освоїмо!".
- Та ніфіга це не важко вивчити, в епоху комп'ютерів. Зараз з'явиться новий інтернетовий редактор, що буде редагувати згідно нових правил правопису, - додає він.
Творчість
Один із останніх станом на 2019 рік творів Ірванця є роман "Харків 1938" - був презентований позаминулого року. Роман подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку незалежної Української держави від початку ХХ століття. Твір більшою мірою демонструє фантазію у стилі "що було б, якби", на відміну від антиутопії Орвела "1984".
- Там (у романі "Харків 1938", - ред) описана Україна, якої ми ніколи не досягнемо. Там описана ідеальна Україна. Не знаю, чи я б мріяв про таку… Але шансів, що вона така настане - немає в нас. І при владі у нас далеко не Євген Коновалець (полковник Армії УНР, голова Проводу українських націоналістів, перший голова ОУН, один із ідеологів українського націоналізму). Взагалі ці всі органи чекістські вбили Коновальця і Бандеру не просто так. Обоє з них були, як це зараз називається, блискучі менеджери. Нема в нас Коновальця нині. На троні у нас далеко не Коновалець, а взагалі - невідомо що, - розповідає він про свій останній роман.
 |
| Фото: facebook.com/alekirvan |
Про політику
-В одному із своїх інтерв'ю ви казали, що в культурному товаристві за жарти "95 кварталу" б'ють в обличчя? Чи не змінилася ваша думка з 2015 року?
- Так, я це говорив. І розділяю надалі ці погляди. Мені огидні їх жарти. Це не мій гумор, це не моя естетика. Але я відверто ніколи йому не дорікнув саме цим, бо я сам сатирик і я не знаю, де проходить межа. Сьогодні, якщо я щось скажу, - заборонять його, а потім скажуть заборонити мене. Я вважаю, що свобода має бути безмежна і сатира має бути безмежна. Але є огидна сатира. Вона є. І вона мені огидна і надалі, і не тільки сатира, а все, що він робить.
- Частина промови новообраного президента звучала російською мовою, що думаєте з цього приводу?
- Тут дуже складно сказати. Для мене це взагалі вже збитий льотчик з самого дня виборів, але… Ти будеш сміятися, він (президент, -ред.) буде потрошку українізуватися. Я давно живу. Леонід Кучма теж прийшов до влади, не знаючи українську. Але ж за декілька місяців він вивчив українську так, щоб нормально говорити більш-менш. А цей зразу рветься спілкуватися, до мови особливо здатний не є. Та й до всього іншого теж. А коли його хтось попросив говорити українською, він сказав: "Не надо раскалывать страну". Відколи це українська мова в Україні "раскаливаєт страну"? Як в Біблії сказано: "По ділах їх пізнаємо їх", оце і є їхні діла, і ми вже пізнаємо їх.
Про вплив війни на мистецтво
Ірванець вважає, що в Україні незабаром буде добра гарна проза про війну. Втім, за його словами, нині такого твору ще немає. Він прогнозує, що за 5-10 років в український літературі з’явиться саме такий – ідеальний роман.
- Я сказав колись так, що наш Еріх Марія Ремарк зараз бігає з Калашніковим десь на фронті. Я думаю, що в нас з'явиться хороший крутий твір про війну. Зараз його немає. Вже є непогані фільми, але ні - це має бути епопея, щось велике, і я вірю, що воно з'явиться. Я був там, я був у Маріку, у Широкине. Я був там по кілька днів. Але я зрозумів, що не напишу про війну. Це має написати хтось зсередини, - зазначає він.
На питання про те, чи є перспектива у сучасної української літератури, каже: “Ну що, приємне неяскраве світло вкінці тунеля”. Він сміється, і раптом серйозно додає: “Насправді, це - світло локомотива, який мчить назустріч”.
Про автора
Олександр Ірванець один із засновників творчого об'єднання БуБаБу. На його рахунку роман "Рівне \Ровно", "Харків. 1938", "Хвороба Лібенкрафта", "Загальний аналіз".
БуБаБу (Бурлеск-Балаган-Буфонада) - літературне угруповання, засноване 17 квітня 1985 року у Львові. До його складу входять Юрій Андрухович (Патріарх), Віктор Неборак (Прокуратор) та Олександр Ірванець (Підскарбій). Прізвиська авторів походять від того, що Юрій Андрухович є найстаршим серед трьох, Олександр Ірванець став Підскарбієм через захоплення нумізматикою, а Віктор Неборак став Прокуратором через свою схильність до аналізу та літературознавства.
Ірванець каже, що не має видань спеціально під цьогорічний Арсенал.
- Мої книжки вийшли в минулі роки. Цього року виходить кілька книжок, до яких особисто я писав передмову. Це книжка такого молодого поета сатирика Юрка Космини "Котлети з ведмедя" і виходить книжка групи "Пропала грамота", до них я теж писав передмову, - каже письменник.
В суботу, 25 травня, в рамках фестивалю Ірванець провів 295 акцію "Ранкова кава". Акція (як він її називає) зазвичай проходить щосуботи о першій у барі "Купідон" на розі Пушкінської та Прорізної. Всі охочі читають вірші, а насамкінець – Ірванець обирає найкращий з його точки зору твір і дарує пакунок кави.
