Крути бабіну: 9 непопсових кіноклубів Києва

Де і коли в Києві можна подивитися фільми Хічкока, Трієра, Вуді Алена й інших нетривіальних режисерів
14 мая 201415:00

Чому вибирають кіноклуби? Тому що їх фільми проковтнути набагато складніше, ніж велику порцію поп-корну.

Відібрати кіно, розповісти про кіно, показати кіно, пояснити кіно – за таким принципом працює класичний кіноклуб. Цього ви не отримаєте в кінотеатрі.

INSIDER пропонує кіноклуби, які допоможуть зорієнтуватися у фільмах, а це, повірте, набагато краще за будь-які тематичні онлайн-гіди.

Куди і навіщо дивитися — обирайте зі списку.

Кіноклуб Cineticle

 

За останні півроку в Києві стратували декілька нових кіноклубів. Цей – з ініціативи головного редактора журналу про авторське кіно "Cineticle Art Cinema" Станіслава Бітюцького. Тому кіноклуб варто розглядати як безпосереднє продовження видання. Мета – показати не просто приховані шедеври, а й якось осмислити, в якому світовому досвіді можна створювати українське кіно.

Зараз на екрані аж ніяк не традиційні 1990-ті. Приміром, дуже інтимні документалки японки Наомі Кавасе. "Обійми" і "Кя Ка Ра Ба А" – це приклад особистої документалістики і, по суті, приклад кіно, яке буквально робиться з нічого. Бо зі звичайного хоум-муві, який режисерка повністю знімала сама, Кавасе вибудовує зворушливу історію про пошук і про самотність.

Куратор клубу Станіслав Бітюцький – про вибір режисерів
Знайти батька для неї - це можливість розібратися в собі і в своїх стосунках із навколишнім світом. А "Кістки" Педро Кошти (останній фільм із кіноклубного циклу) – важлива прелюдія до всього кінематографа 2000-х. Відомо, наприклад, що в 2000-ті арт-фільми пройшли під знаком докуігрового і повільного кіно. І саме Кошта був одним із піонерів цього десятиляття.

Усі покази відбуваються в глядацькій залі центру "Майстер-клас". Окрім цього, у центрі є ще два постійні кіноклуби — англомовний і світової класики. Якщо перший орієнтується на новинки останніх п'яти років — той самий "Великий Гетсбі" з Лео Ді Капіро у головній ролі чи "Людина, яка змінила все" з Бредом Пітом, то "світова класика" зазвичай національна — місяць іспанського, ізраїльського, французького кіно.

Місце: Лаврська, 16-a

четвер, субота, неділя, 19:00, кіноклуб Cineticle – 10 грн, інші – згідно з розкладом сеансів

Подробиці тут

M overtime

 

Кіноклуб діє не більш ніж півроку. Покази влаштовують щонеділі, акцент роблять перш за все на фестивальному кіно. Першовідкривачами стали прем'єри минулорічної "Молодості" – добірка короткометражок "Згадати все" і документалка "Хворісукалюди" Юрія Речинського - вкотре вони зібрали аншлаг.

Тому найвиразніший критерій до відбору залишили – відзнаки іменитих кінофестивалів із Торонто, Ротердама, Лондона.

Ну і, звісно, трохи манікально-експериментальних режисерів, трохи скандалу. Як-от українська прем'єра в кіноклубі російської документалки "Діти 404". У Москві перший показ фільму атакувала поліція. Кіно – не просто режисерське спостереження за життям ЛГБТ-підлітків, воно ще й вийшло про дуже гостру сучасну проблему в Росії – неприйняття позиції іншого.

У залі – бар і величезні пухкі дивани замість звичних крісел.

Місце: Нижнєюрківська, 31

щонеділі в Closer, 19:00, безкоштовно

Подробиці тут

Кіноклуб NoName

 

Варто сказати, що NoName з дуже сильним особистісним кіно - починаючи від куратора (Андрій Алфєров із його особливою любов'ю до авторського американського кіно, – ред.) і закінчуючи можливістю висловитися після показу.

Крім ключової класики, є тут і зовсім інше нове російське кіно, яке зазвичай не виходить у широкий прокат (приміром, Віктора Шамірова "Со мною вот что происходит" або "Долгая счастливая жизнь" Бориса Хлєбнікова). Ну і те, що приваблює кіноманів найбільше, — можливість першими побачити прем'єри хорошого авторського кіно. До виходу в широкий прокат тут показували Ханеке, Аллена, Кроненберга, Трієра.

Кожен перегляд не обходиться без контекстів — за принципом класичного кіноклубу перед показами кількахвилинна "авторська лекція" про те, чому, приміром, Софія Коппола дуже любила знімати на камеру свого батька, і який стосунок це має до її "Елітного суспільства"; або ж який підтекст шукати у "Жасмині" Вуді Аллена.

І ще обов'язкові пригощання — щоразу тематичні: олів'є до новорічної історіії "Со мною вот что происходит", лонги до "Космополіса", де у 26-річного непристойно багатого героя фільму це одна з патологій.

Великий екран, м'які крісла і трохи жорсткіші у перших двох рядах (оскільки охочих більше, ніж може вмістити зал — попереду доставляють стільці).

Місце: Закревського, 22

19:30, безкоштовно, кожен показ анонсується в соцмережах,

необхідно зареєструватися і чекати на підтвердження

Подробиці тут

Кіноклуб Могилянки

 

Кіно тут показують щодня, ну, майже щодня (крім неділі). Дуже часто їх презентують самі режисери, якщо йдеться про українські чи російські стрічки. Кожного місяця — кілька тематичних рубрик. Тому це – найуніверсальніший кіноклуб за видами кінематографа.

Цього разу — сучасне індійське кіно, українська антологія 1940-х (екранізації літературної пригодницької класики та кінобіографії), ретроспектива Трієра (уже другий місяць поспіль кіноклуб досліджує та обговорює одну за одною трилогії Трієра: яким він був до філософії "Догми", зокрема у добірці "Є", та якими прийомами користувався після) і, звісно, окремі презентації: Ірини Цілик з її ліричною історією про містянку в "Помині" та зустріч із режисером Олегом Павлюченком після його документалки "Колір часу — війна".

Кіно проектується просто на білу стіну "древньої" могилянської атмосферної бурси. Після перегляду тут точно не варто мовчати.

Місце: Набережно-Хрещатицька, 27, 9-й корпус

18:30, безкоштовно

Докладніше тут

Кіноклуб Ракурс 

 

Це кіноклуб "непростого" кіно — і навіть не тому, що фільми тут досі показують на плівці. Кожен місяць присвячений кільком режисерам — зазвичай визнаним зарубіжним майстрам.

Тож дивитися зі справжніх бабін Бертолуччі, Фелліні, Бергмана, Куросаву, Вісконті й інших іменитих класиків можна систематично. Аншлаги збирають зазвичай культові стрічки — незважаючи на те, що звук місцями западає, "Солодке життя" Фелліні все ще популярне. Практично кожен фільм - один із найкращих в історії кінематографа, а це, повірте, ой як "непросто".

На найближчі два місяці тут одразу три тотальні ретроспективи класиків — Альфреда Хічкока, Анрі Жоржа-Клузо та Валеріо Дзурліні. Якщо перші два — це своєрідне "змагання" в майстерності тривожного саспенсу, то Дзурліні переносить на екран італійську реальність і вивертає внутрішню емоційність свого героя, завоювавши звання одного з найчуттєвіших кінопрозаїків. Саме він відкрив молоду Клаудію Кардінале — в "Дівчина з валізою" вона бідна й бідова італійка 1960-х.

Звичайна радянська кінозала з ліпнинами на стінах і червоними рипучими кріслами.

Місце:

Велика Житомирська, 40

19:30, 15 грн

Подробиці тут

Візуальна лабораторія

 

Хорошими візуальними експериментами ділиться Центр Курбаса. Про кіно говорять у контексті усіх інших видів мистецтва.

Наприклад, минулого місяця дивилися екранізації романів Габріеля Маркеса. Попередні – присвячували чеському короткометражному кіно останніх десяти років. Такі тематичні "виїзні" підбірки цілком природні для лабораторії. Восени тут влаштовували свій міні-кінофестиваль "Європейський експрес".

Травневий цикл — це життя та ролі відомої француженки Симоне Синьйоре. Свого часу вона знялася в культовому триллері "Дияволиці" Клузо — режисера, якого часто називали французьким Хічкоком.  Цей саспенс  розповідає про двох колишніх суперниць, які топлять у ванній свого ненависного коханця-чоловіка. За хорошою традицією хічкоківського жанру — тіло зникає.

"Золота" класика фільмів – з особистої фільмотеки Станіслава Сукненка (автора і куратора проекту впродовж уже більш ніж 10 років, – ред.). У кінозалі розставлені дерев'яні лави, фільм проектується на біле полотно.

Місце: Володимирська, 23-в.

18:30, 10 грн

Подробиці тут

Французький кіноклуб

 

Французький культурний центр активно просуває національне кіно в Києві. Відповідно, і фільми показують тут в оригіналі — французькою мовою з українськими субтитрами. Вони не раз змінювали місця показів. І цей рік стартував у них із сеансів у кінотеатрі "Жовтень".

Кінець травня логічно присвятили Каннському фестивалю. Покази на Круазетт починаються вже сьогодні, а київським кіноманам пропонують кілька фестивальних фільмів минулих років. Зокрема, у міру містичну і сентиментальну Шарлотту Гензбург у стрічці "Дерево", де донька її героїні вірить, що душа померлого тата поселилася в кореневищі дерева.

Місце: Констянтинівська, 26

щопонеділка, 19:00, 25 гривень

Докладніше тут

 

Щось схоже роблять в англомовному кіноклубі при кінотеатрі "Кінопанорама". Але це все-таки суто "мовна" річ. Щочетверга тут дивляться фільми останніх десяти років і розбирають потім мову, сленг, фразеологізми і звучання слів. Вартість такого "кінозаняття" 40 гривень. Усі майбутні сеанси викладають на сайті кінотеатру.

Подробиці тут

Кіноклуб КПІ

 

Тут також орієнтуються на фестивальне кіно. Але програма зазвичай складається за смаками постійних глядачів. Тому активно можна вносити свої пропозиції, якщо хочете обговорити фільми, що "мучать".

Майбутній показ — робота Пабло Ларраіна — автора кількох фільмів про епоху Піночета. Його останній фільм "Ні" не лише про реальні події 1988 року в Чилі. Це також проста і чесна історія одного рекламщика і історія про розкол між чилійцями.

Місце: Борщагівська, 144-а

щопонеділка, 17:00, безкоштовно

Подробиці тут

Кіноклуб класичного і соціального кіно

 

В основі фільму завжди має лежати соціально-значуща проблема — такий критерій відбору картин у цьому кіноклубі.

Увесь попередній місяць присвятили роботам радянського режисера Юлія Райзмана. У його "Приватному житті", знятому у 1980-х, дуже точно можна прочитати не просто розпад тодішньої радянської системи, а й усвідомлення необхідності внутрішньої перебудови самої людини.

За головну роль пенсіонера Абрикосова акторові Михайлу Ульянову тоді дали спецприз у Венеції. Герой відчував себе непотрібним.

Місце: Басейна, 5-б (вхід із двору)

щоп'ятниці, 19:00, безкоштовно

Докладніше тут

Звісно, існує низка "кіноклубів", що запускаються на кілька місяців або влаштовують сеанси час від часу, так би мовити, в додаток до коворкінг-простору та арт-клубів, на кшталт Creative Space 12, "Часопис", FREUD HOUSE, Angar. Ці покази нерегулярні, тому за сеансами варто стежити безпосередньо на їхніх сторінках.

Літо ж відкриває більше можливостей для кіно просто неба. Торік традиційно влаштовували нічні покази під Московським мостом на березі річки, або на Подолі на території LabСombinat. Де шукати літні кінотетари цьогоріч – читайте незабаром на INSIDER.

Разделы :
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ

17.11.2018, 03:41
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 31 марта 2020

    Land Rover, Lexus и элитные часы: что задекларировал новый глава Минздрава

     
    • 31 марта 2020

    Авто за миллион гривен и наличные: что задекларировал новый заместитель Венедиктовой

     
    • 30 марта 2020

    Рада поддержала "антиколомойський" законопроект

     
    • 30 марта 2020

    Рада со второй попытки избрала руководителей Минздрава и Минстерства финансов

     
Система Orphus