Кінофантастика: 20 сюжетів, які пояснюють реальність

Стрічки жанру "фантастика", які пройшли випробування часом
13 марта 201514:28

Для багатьох кіно – найпростіший спосіб втечі від реальності. І, на щастя, запаси жанру, наприклад, кінофантастики безмежні. Є стільки божевільних світів і вигаданих істот, що тематичні добірки можна складати без міри. Та й про що говорити, коли фентезі, фільми жахів, кіберпанк чи кіно за коміксами цілком самодостатні напрями.

Але сюжети й спецефекти фантастичних фільмів не лише можуть дивувати. Є така "фантастика", що проходить перевірку часом. Це фільми про взаємодію людей із міфічним, вигаданим, надуманим, науковим, технологічним і внутрішнім страхом.

Минулий рік довів, що фантастичний жанр і досі передає неспокої нашого суспільства, як і за Мельєса - першого великого вигадника в кіно. Ну, а в році теперішньому кіноіндустрія на повну працює з продовженням епічних "Зоряних воєн" і перезапуском культової фантастики 1990-х.

INSIDER пропонує згадати 20 фантастичних сюжетів, які ніколи не стануть реальними. Щоб розібратися в цих кіношних містифікаціях, варто шукати відповіді не лише в науці, уяві, магії, космосі чи народних легендах, а й у своїй уяві.

_________________________________________

 

"Метрополіс"

Фріц Ланг, 1927

У 1927-му році, аби глядач пережив фантастично-утопічний катарсис, який тривав майже дві з половиною години, знадобилося кілька десятків тисяч статистів, ще більше мініатюрних моделей будинків, аеродромів і стадіонів.

Сюжет цього першого суперблокбастера ми з різними варіаціями зустрічаємо не в одному поколінні голлівудського кіно. У вигаданому місті є два світи: верхній із багатим і комфортним життям, і нижній із простими робітниками. Фредер із верхнього світу закохується в Марію з нижнього. А механічна Лже-Марія — хитрий спосіб горішніх правителів спаплюжити добре ім'я дівчини і підняти бунт серед робітників.

Цікаво, що двома роками потому Ланг зніме “Жінку на Місяці” і також увійде в класику кіно. Цей фільм, один із перших про космічну подорож, і досі залишається в списку НАСА як найдостовірніший.

_________________________________________

 

"Відеодром"

Девід Кроненберг, 1982

Два роки тому студія Universal пообіцяла перезняти “Відеодром”. Задум, чесно кажучи, даремний. Навряд з тілесними трансформаціями хтось може вправлятися так само круто, як Кроненберг.

Головний герой, продюсер каналу, натрапляє на трансляцію вбивств і допитів у прямому ефірі. Людські нутрощі, які вивалюються з телевізора, чи пістолет, який можна сховати в животі. Така в буквальному сенсі дотошність спецефектів — хороша ілюстрація, як ТБ заволодіває людським розумом.

До теми “кровозмішання” людини та техніки режисер повернеться ще раз — у своєму не менш пророкуючому фільмі “Екзистенція”.

_________________________________________

 

"WALL-E"

Ендрю Стентон, 2008

На Землі через 800 років залишається єдиний робот-прибиральник і тарган. Уся планета завалена хмарочосами спресованих відходів. Воллі за примхами долі зустрічає Єву (робота нової генерації) і летить визволяти її на орбіту, куди, до слова, емігрували усі люди.

На перший погляд, ідея показати проблему забрудненого середовища очевидна. Але все-таки це нестандартний фільм про любов. І любов різну: між людьми, роботами, до планети, речей, світу. Любов без слів. Як і перша половина фільму. Саме тоді розумієш, що вчинки і жести скажуть про тебе і почуття набагато більше.

_________________________________________

 

"Праймер"

Шейн Каррут, 2004

Увечері після роботи двоє друзів-інженерів ненароком винаходять машину часу. Насправді, це лише звучить так примітивно. Фільм — не просто дебют дипломованого математика і фізика за сумісництвом, а й справжня головоломка з безліччю просторово-часових зигзагів, наукових зрад і людського самовдоволення. Ясна річ, що подорожі в часі герої спершу використовують, аби підзаробити грошей на біржі, а потім уже біснуються над рештою моральних аспектів зміни ходу речей у минулому.

Чесно кажучи, при перегляді відчуваєш себе шпигуном, який у всі очі хоче докопатися суті в цій тарабарщині. Але ніхто, у тому числі й режисер, не збирається тобі пояснювати наукові істини. Тому якщо вже беретеся за фільм, не зайвими будуть декілька підказок. 

_________________________________________

 

"Космічна Одіссея: 2001"

Стенлі Кубрик, 1968

1970-ті стали бумом кінофантастики. У тому числі й нахабне кіно Кубрика про насилля (“Механічний апельсин”) — не менш знакова сатира суспільства. Але “Одіссея” — це вже фільм-історія-культ. Бо настільки майстерного поєднання людини і технології, людини та Всесвіту, людини і самотності, мабуть, не буде.

Якщо одним реченням, то тут ідеться про екіпаж космічного корабля "Діскавері" — капітани Дейв і Френк та їхній бортовий комп'ютер шукають метафоричний чорний моноліт. А якщо серйозно, то цю космічну оперу хоча б раз у житті варто прожити.

_________________________________________

 

"День бабака"

Гарольд Раміс, 1993

Герой Білла Мюррея проходить через усі кола пекла. Незліченну кількість разів він переживає один і той самий день — 2 лютого. Філ — самозакоханий метеоролог, який приїздить у маленьке місто робити сюжет про День бабака. Він біснується, об'їдається, грабує банк і пробує покінчити життя самогубством... але знову і знову прокидається о шостій ранку того самого дня.

Комедії, на жаль, часто недооцінюють, як свого часу і з цим фільмом. А він насправді говорить про вічне і просте — ти постійно повторюватимеш один і той самий сценарій свого життя, поки не зрозумієш, хто ти насправді і що, зрештою, означає бути Людиною.

_________________________________________

 

"Важко бути богом"

Олексій Герман, 2013

Мабуть, найкраще після перегляду останнього кіно Германа сказав Умберто Еко: "Я йшов пеклом фільму, і мене охопив жах". Можна, звісно, проводити паралелі і з фресками Босха, і з дантівським Пеклом, але значно страшніше дивитися в сьогодення. Коли фільм про тоталітаризм і Середньовіччя стає своєрідним вироком будь-якій владі.

На планету Арканар прибувають учені з Землі. Вони вивчають її світ — схожий на європейське Середньовіччя. На Арканарі йде війна між "чорними" і "сірими", але відрізнити, хто є хто — неможливо. Все та всі — потворні, в пухирях і лайні.

_________________________________________

 

"Франкенштейн"

Джеймс Уейл, 1931

Історія Франкенштейна така ж плідна на екранізації, як і пригоди Шерлока Холмса. У 1910 році, наприклад, він народжувався в казані з хімікатами.

Але саме Уейл першим показав, як електричний заряд оживлює чоловіка, скроєного зі шматків мертвих. До речі, сам фільм перед виходом у прокат — цензурували. За особливо жорстокі сцени з дітьми.

_________________________________________

 

"Вічне сяйво чистого розуму"

Мішель Гондрі, 2004

Сценарист Чарлі Кауфман (любитель проникати в людський мозок — згадайте його “Бути Джоном Малковичем”) відтворив практично ідеальний кінолабіринт із можливих варіацій минулого в нас у голові.

За сюжетом двоє закоханих проходять усі стадії романтики та реальності стосунків і вирішують позбутися спогадів одне про одного за допомогою простої комп'ютерної процедури. Це одна з небагатьох ролей Джима Керрі, коли він грає меланхолійного мрійника, і понад усе хоче довести, як важливо цінувати, що ти комусь дорогий.

_________________________________________

 

"Соляріс"

Андрій Тарковський, 1972

Польський фантаст Лем сильно посварився з режисером через екранізацію його “Соляріса”: “Я просидів шість тижнів у Москві... потім обізвав його дурнем і поїхав. Тарковський хотів показати, що космос гидкий, а на Землі — прекрасно. Я ж думав навпаки”.

Очевидно, що фільм має купу рівнів прочитання. Не лише цей. Хтось тлумачить його за Фрейдом, коли підсвідоме матеріалізує наші травми та бажання. Інші вбачають у цьому релігійно-філософську складову про можливу форму Бога в Космосі. Соляріс — планета з безмежним океаном, що здатен оживлювати сюжети, людей, спогади, які кишать у наших головах.

І як не крути — цей океан нагадує ще й сам кінематограф — мистецтво, що останню сотню років тероризує нашу уяву.

_________________________________________

 

"12 мавп"

Террі Гілліам, 1995

Режисера часто порівнюють із Мельєсом, найпершим безумцем і вигадником у кіно. Що ж, у доробку Гілліама є купа хороших антиутопій, де ніколи не буде однозначних відповідей на питання. Цим він і прекрасний.

“12 мавп” - це постапокаліптичне майбутнє, епідемія на Землі і герой Брюса Вілліса, якого відправляють назад у минуле попередити про поширення вірусу. Звісно, фільм мав касовий успіх. Але це той рідкісний випадок, коли набір усіх цих клішованих фантастичних сюжетів Гілліам подає як “смачну забаву”.

_________________________________________

 

"Лабіринт Фавна"

Гільєрмо дель Торо, 2006

У фільмі два світи — реальність із диктатурою Франко й каральними загонами та міфічне королівство ласого до влади Фавна, в яке потрапляє 10-річна Офелія. Дівчину у світі фантастиних жаб, вурдалаків і фей обирають принцесою.

Найстрашніше задзеркалля воєнної Іспанії, якому аплодувалли в Каннах ледь не півгодини.

_________________________________________

 

"Меланхолія"

Ларс фон Трієр, 2011

У Трієра кінець світу схожий на давньогрецький міф. Ні, люди — не боги, не циклопи, не герої. Але тут кожен на свій лад бореться зі страхом перед невідворотним фіналом. Жюстін відразливо все — багатий наречений, буржуазний будинок. Клер обманює себе надією, що все минеться. А кінець такий, що Землю має розчавити планета на ім'я Меланхолія.

І яка різниця скільки в тебе чи героїв фобій, насолоджуйся цим глянцево-живописним польотом Меланхолії.

_________________________________________

 

"Зоряні війни"

Джордж Лукас, 1977

Джордж Лукас завжди був одержимий фантастикою. Перший його фільм про громадянина THX 1138 зараз також має культовий статус. За сюжетом він постає проти комп'ютерів, що за допомогою ліків керують людьми.

Але, безумовно, ніщо не зрівняється з потужним культом і навіть "релігією" "Зоряних воєн". Режисерові вдалося створити світ галактичних масштабів, близький і дорослим, і дітям. Світ, в якому кожна істота робить вибір —  стати на Світлий чи Темний бік Сили.

_________________________________________

 

"Дитя Людське"

Альфонсо Куарон, 2006

Сюжет фільму — одне з найбільших побоювань людства останніх десятиліть. Безпліддя — як налідок нескінченних воєн, терористичних актів, хаосу, військових режимів.

Дія відбувається в недалекому 2027 році, і так, фільм — радше попередження, ніж вигадка, якої ніколи не буде. Але хіба від цього менш страшніше?

_________________________________________

 

"Фантастична подорож"

Річард Флайшер, 1966

Стрічок, дія яких відбувається всередині людського тіла, можна перерахувати на пальцях. Тут купку медиків зменшують до розмірів молекули, саджають у мікроскопічний підводний човен і вприскують у вену постраждалому. Мають вони всього годину, аби врятувати хворого.

Навіть якщо на рівні ідеї подорож виглядає заманливою, то до самого сюжету і в критиків, і любителів оригінальної фантастики було чимало запитань.

_________________________________________

 

"Той, що біжить по лезу"

Рідлі Скотт, 1982

Історія кінофантастики має дві сильні містифікації від Рідлі Скотта: “Чужий” і “Той, що біжить по лезу”. Перший, щоб там не казали скептики, принесла 1970-м рокам неймовірно достовірне зображення потворностей на екрані. За що й отримала “Оскар” у номінації "найкращі спецефекти".

А другий фільм — вважайте початкова розробка світу маскультової “Матриці”. “Бігун” — один зі штучних людей, які живуть усього чотири роки. Ну, як живуть... вони — раби-чорноробочі справжніх людей.

_________________________________________

 

"Стіна"

Юліан Пельслер, 2012 

Цю казку про ізоляцію і виживання критики один в один називають сучасною робінзонадою. Сорокарічна жінка якось вибирається з друзями в будинок під горами. На ранок вона виявляє, що залишилася сама. Від решти світу її відділяє невидима стіна. І жінці доводиться виживати, чого б тільки це не вартувало.

Історія — надміру моторошне занурення у світ красивої природи та межі людської витривалості.

_________________________________________

 

"Віднесені привидами"

Хайао Міядзакі, 2001

Міядзакі, як ніхто інший, створює незабутні світи. Бути в них завжди легко і трішки сумно. У нього, як і в житті, немає нічого однозначного.

Маленька Тіхіро вимушена працювати в бані, де миються від бруду древні боги та духи природи. Вона дуже хоче повернути батьків, яких чарівниця Юбаба перетворила на свиней. Тут дівчинка знайомиться з Хаку, котрий також має свою трагедію і безумства. А з мріями інакше й бути не може.

_________________________________________

 

"Чорне дзеркало"

Чарлі Брукер, 2013

“Чорне дзеркало”, вочевидь, найкращий телевізійний сай-фай сучасності. Це не зовсім серіал у класичному розумінні. Кожен епізод — окрема і ніяк не пов'язана з попереднім історія про залежність людини від гаджетів. Наприклад, можна замовити живого клона загиблого. Його свідомість — це всі пости в соцмережах і приватне листування.

Останній епізод цієї оригінальної і фантастичної забавки — сатира на суспільство, в якому зображення людини в реальному житті можна заблокувати кнопкою в мобільному. Ядуча, але яка ж властива теперішньому світові, забаганка.

Разделы :
Если вы заметили ошибку на этой странице, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ

18.11.2018, 06:06
Добавить

ГЛАВНАЯ ПОЛОСА

    • 31 марта 2020

    Land Rover, Lexus и элитные часы: что задекларировал новый глава Минздрава

     
    • 31 марта 2020

    Авто за миллион гривен и наличные: что задекларировал новый заместитель Венедиктовой

     
    • 30 марта 2020

    Рада поддержала "антиколомойський" законопроект

     
    • 30 марта 2020

    Рада со второй попытки избрала руководителей Минздрава и Минстерства финансов

     
Система Orphus