Олег Смаль – відомий в Україні та за її межами політичний карикатурист. Співпрацює з вітчизняними та зарубіжними виданнями.
Одну з його робіт Сергій Ківалов назвав "тиском на ЦВК". Олег має понад десять тисяч опублікованих робіт.
Він - володар світового рекорду за сумою судового позову за газетну карикатуру. Свого часу суд Шевченківського району Києва зареєстрував позов на його карикатуру на суму сто двадцять мільярдів (!) гривень.
- Ваші карикатури з 1996 року були візитною карткою газети "Дзеркало тижня". 2011-го ви заявили, що зав'язуєте з політкарикатурою, але після цього у вас з'явилися нові роботи. То як насправді?
- Я цілком щиро хотів припинити свою більш ніж 25-річну кар’єру політичного карикатуриста. Первинна причина – економічна. За останні кілька років майже півдесятка газет і журналів, з якими співпрацював, припинили існування, або перестали друкувати гострі карикатури.
А зараз я повернувся, бо моя репутація не дозволяє мені ставати страусом, який у критичний для країни період ховає голову в "чисте" мистецтво.
Фінансово нічого не змінилося – преса, як не друкувала, так і не друкує моїх робіт. Я - інтернетний майданний карикатурист.
- На вашій виставці роботи з архіву чи зроблені під час Майдану? Яка на них реакція?
- Це роботи 2006-2014 років. Звісно, домінує 2014 рік. Я постійно дивлюся в очі людей. Якщо вони сміються, отже, моя робота має сенс і зачіпає якісь фібри душі.
- Чи повинен художник брати участь у громадських протестах, чи повинен обмежитися лише творчістю?
- Вибір робить сам художник. Але на Антимайдани митці чомусь не йдуть. Мабуть, там дуже тхне сталінськими таборами…
- А яке ваше ставлення до Євромайдану і його радикалізації?
- Для мене Майдан – символ свободи особистості. Можливо, тут дійсно живе демон радикалізму. Але розбудила його своїми гіперідіотськими діями наша влада.
- 2011 року писали, що ви йдете, оскільки хочете малювати на теми "любові та ненависті, життя і смерті, добра і зла, природи, пива і раків". Які результати?
- Я дійсно переключився на роботу з філософськими, загальнолюдськими темами. Розпочав повернення до світового карикатурного простору. Але останні місяці знову працюю в жанрі жорсткої, конкретної політкарикатури.
- Чим ви взагалі зараз займаєтеся як художник?
- Лежить гора незавершеної роботи в жанрі живопису, скульптури, книжкової графіки. Сподіваюся повернутися до цієї праці. Сподіваюся, дуже скоро…
- Чому карикатура в Україні померла і на кого вона взагалі впливає?
- На полі політичної карикатури мені завжди було доволі самотньо. Це преса скоріше мертва або приручена. А українські карикатуристи давно і успішно працюють на світових ринках. І навіть є визнаними лідерами цього жанру.
Самостійно карикатура в суспільстві змінити може небагато. Особливо, якщо суспільство не має можливості бачити ці карикатури. Але це один із елементів загальної медіа-свободи. І дуже чутливий барометр відсутності цієї свободи.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
|
