Фон Трієр зняв "Німфоманку" для українців

- Є над чим подумати, - із такими словами із кінотеатру в Кракові виходить літня подружня пара, яка щойно переглянула фільм "Німфоманка".

Обом років по 70, гарно одягнуті. В Україні подібних зустрінеш хіба що у театрі. Українці літнього чи передпенсійного віку до кінотеатрів майже не ходять. Більшість або не мають на те коштів, або переконані, що у кіно показують "дурню".

"Німфоманку" скандального режисера Ларса фон Трієра українцям демонструють на місяць пізніше, ніж у Європі, із віковим цензом та у скороченій, так званій кінотеатральній, версії. Так вирішили експерти Держкіно. Здебільшого це ті самі українці передпенсійного віку.

Фільм розповідає історію жінки, яка із юності мала надмірний потяг до протилежної статі та відчувала постійне сексуальне незадоволення. Переповідати сюжет чи описувати його - вкрай невдячна справа, тому уточню лише одне: цю історію не можна показати без демонстрації статевого акту. Картина має таких кадрів добру третину. Фільм уже назвали порнографічним, хоча це визначення є суб’єктивним. Для когось порнографією може здатися і французький поцілунок.

Фон Трієр - геніальний режисер, але вкрай скандальний. Кожним своїм фільмом він провокує, додаючи стрічкам як популярності, так і проблем. Скорочену, кінотеатральну, версію "Німфоманки" різав не український прокатник. Таку стрічку запропонували випустити продюсери фільму, оскільки побоювалися, що фільм узагалі не випустять у прокат.

Фон Трієр не брав участі у процесі остаточного монтажу кінотеатральної версії, оскільки не схвалював скорочення фільму. Режисер робив сам лише повну версію, хронометражем п'ять із половиною годин. За деякими даними, він навіть не дивився фінальної версії кінострічки.

Промо-фотографія до картини Ларса фон Трієра "Німфоманка"

Світова прем'єра відбулася у грудні 2013 року на батьківщині режисера в Данії. Там фільм показували повністю і без цензури. Прокатникам з інших країн надали право "замазувати" ті елементи, які вони вважатимуть неналежними для демонстрації.

У Польщі того не зробили. Фільм демонструвався із 10 січня у оригіналі, з польськими субтитрами та зовсім не мав маркування. На афіші не було позначки ні +18, ні 18XXX, ні червоного квадрата. "Німфоманку" не засунули на нічні сеанси. Поляки не зробили нічого, що ідентифікувало би специфічність фільму. Вони не піддалися на провокації режисера і вирішили дати глядачеві можливість самому оцінити стрічку.

Українцям не дісталося у спадщину тієї європейської культурної традиції перегляду кінематографу, яку мають поляки. Шедеври світового кінематографу в СРСР показували вкрай вибірково, а радянські фільми були здебільшого ідеологічними, такими, що пропагували певні цінності та формували вигідні для влади думки і бажання людей.

Цілі покоління виросли на цих фільмах. Покоління пуритан і ханжів. Зашорене покоління країни, у якій, як відомо, сексу не було. Чудово пам'ятаю, як тато в моїй присутності перемикав телеканал, якщо у фільмі починалася еротична сцена.

Фон Трієр доводить, що секс - це красиво, особливо тоді, коли знято з любов'ю. Але можливість це побачити повною мірою, та ще й на широкому екрані, в українців відібрали експерти Держкіно.

Ось тому всім, хто вихований на радянських цнотливих фільмах, раджу подивитися "Німфоманку" повністю. Самостійно вирішити, що є порнографією, подумати над формою і змістом, а не дати комусь знову вирішити все за себе.