Шевченківський райсуд Києва у четвер, 30 січня, допитав полковника Збройних сил України Івана Без'язикова, якому закидають державну зраду. Про це інформує журналіст Insider із зали суду.
30 січня суд не завершив допит обвинуваченого, і у зв'язку із завершенням часу роботи суду відклав розгляд. Наступне засідання відбудеться 14 лютого о 15:30.
 |
| Прокурор у справі. Фото: Герман Крігер |
Як потрапив в полон
Іван Без'язиков потрапив у полон 16 серпня 2014 року на окупованих територіях. В суді він пригадав обставини цієї події.
"Там були люди на броньованій техніці і вели себе агресивно, по говору здалося, що це були чеченці. Таким чином ми потрапили в полон. У нас відібрали засоби захисту, надягли мішки на голову і відвезли в невідомому напрямку. Їхали ми хвилин 20. Опір ми чинити не могли. Була загроза, що нас розстріляють на місці", - почав він.
Він додав, що протягом поїздки прислухався до звуків. Таким чином, відзначив для себе, що то було озброєння збройних сил РФ. Після полонених разом з Без'язиковим, за його словами, поставили на коліна.
"Ми чули крики, одного з наших били і почали катувати. Потім прийшов представник бойовиків і запитав, хто з нас начальник розвідки. Хоч я був і без розпізнавальних знаків, відпиратися не було сенсу, і я зізнався. За міжнародними правилами так повинна чинити людина, яка потрапляє в полон", - продовжив Без'язиков.
У розмові з Insider він розповів, що перші хвилини полону найстрашніші, адже, якщо одразу не вбили - значить все не так погано.
 |
| Іван Без'язиков. Фото: Герман Крігер |
Про катування в полоні
Без'язиков пригадав, як його били і які травми він отримав.
"Вони з усім задоволенням побили мене, поламали ребра, вішали на дерево за ногу на шнурку, били струмом. Вони знали, що я офіцер, знали, з якої я частини, знали, що я зі штабу. У мене були відбиті внутрішні органи..", - сказав він.
Дорогою через блокпости його та інших полонених також катували.
"Коли нас везли через блокпости, бойовикам пропонували" повеселитися ". І ніхто не відмовлявся нас побити. Так, ми дісталися до СБУ в Донецьку. Нас кинули в камеру. Крім нас трьох, там були ще якісь люди (це було 18 серпня)", - пригадав він.
За його словами, в ході допиту його питали про навчання у коледжі НАТО. Саме через це, на його думку, керівництво бойовиків забажало його завербувати. Для цього, за словами Без'язикова, йому створили сприятливі умови для життя: окрема кімната, світло, книги та нормальне харчування.
"Противитись цьому не було сенсу. У мене були травми. 25 серпня офіцер перевів мене..Мене перевели в будинок, де жили інші офіцери. Ночували ми в цьому будинку, а потім їхали в офіс на роботу. Управління, яким керував "Хмурий", розташовувалося на вулиці Щорса", - розповів він.
 |
| Іван Без'язиков. Фото: Герман Крігер |
Життя в полоні
Він розповів, що йому дозволили в соцмережах переписуватися з рідними. Він також знав, що бойовики це прочитують і мають доступ до переписок. Це, як він розповів, зрозуміла і його дружина, оскільки її намагалися витягти у Донецьк за допомогою умовлянь.
Зазначимо, у матеріалах справи містяться дані із чатів, в яких велась переписка з дружиною Без'язикова. Він наголошує, що бойовики переписувались від його імені.
"Все, що зі мною відбувалося, було під керівництвом "Хмурого". І це все відбувалось з якоюсь метою. У крайньому разі, я тоді зробив висновок, що це для нього була можливість, у разі чого - все звалити на мене. Мене намагались скомпрометувати. Мене показували кураторам з Росії, місцевій владі,.. Такий собі тауож одного разу приїздив перемовник Рубан, я з ним зустрічався на початку зими 2014 року", - розповів він.
Без'язиков пробув з бойовиками до травня 2015 року. Там, у полоні, він спілкувався в основному з "63-третім"( колишній суддя з Донецька, який розповідав Без'язикову про "руській мір") та з "Хмурим" (бойовик, який вербував його, Сергій Дубінський - один із обвинувачених у катастрофі малайзійського Boeing).
"Моє хороше життя продовжувалось до Нового Року, поки "Хмурий" був в Донецьку. Потім він почав часто їздити до Росії. І після Нового року йому взагалі заборонили в'їзд до Донецька. Далі почалася боротьба за владу. Це другий період вже, він тривав до травня. Ситуація завжди погіршувалася. У травні мене віддали до республіканської гвардії. Приїхали люди - вдягли мішок на голову та кайданки. Мені сказали, що я знаходжусь у розпорядженні цієї гвардії, власник якого був другом Захарченка. Це все було у приміщенні на вулиці Артема у Донецьку", - розповів він.
Зазначимо, у матеріалах справи містяться дані із чатів, в яких велась переписка з дружиною Без'язикова. Він наголошує, що бойовики переписувались від його імені.
"Все, що зі мною відбувалося, було під керівництвом "Хмурого". І це все відбувалось з якоюсь метою. У крайньому разі, я тоді зробив висновок, що це для нього була можливість, у разі чого - все звалити на мене. Мене намагались скомпрометувати. Мене показували кураторам з Росії, місцевій владі,.. Такий собі тауож одного разу приїздив перемовник Рубан, я з ним зустрічався на початку зими 2014 року", - розповів він.
Без'язиков пробув з бойовиками до травня 2015 року. Там, у полоні, він спілкувався в основному з "63-третім"( колишній суддя з Донецька, який розповідав Без'язикову про "руській мір") та з "Хмурим" (бойовик, який вербував його, Сергій Дубінський - один із обвинувачених у катастрофі малайзійського Boeing).
"Моє хороше життя продовжувалось до Нового Року, поки "Хмурий" був в Донецьку. Потім він почав часто їздити до Росії. І після Нового року йому взагалі заборонили в'їзд до Донецька. Далі почалася боротьба за владу. Це другий період вже, він тривав до травня. Ситуація завжди погіршувалася. У травні мене віддали до республіканської гвардії. Приїхали люди - вдягли мішок на голову та кайданки. Мені сказали, що я знаходжусь у розпорядженні цієї гвардії, власник якого був другом Захарченка. Це все було у приміщенні на вулиці Артема у Донецьку", - розповів він.
Надалі, за його словами, сталося збройне захоплення цього підвалу. І знову його повезли до іншого підвалу. Там він три дні просидів з мішком на голові.
"Далі прийшов дехто з прізвиськом "Топаз" і сказав , що триматимуть мене на телецентрі. Далі з будівлі телецентру мене повезли в інше місце. Зі мною везли інших військовополонених. Потім мене повернули до телецентру", - зазначив він.
За словами Без'язикова, вся інформація про його місцезнаходження впродовж часу з 2014 року була відома СБУ.
 |
| Судове засідання. Фото: Герман Крігер |
Про затримання і пред'явлення обвинувачення
Іван Без'язиков наголосив, що затримання відбувалось у грудні 2016 року. На місці у двох його будинках провели обшук за ухвалою суду. Його просили видати усі гаджети, телефони і старий комп'ютер. Надалі йому запропонували поїхати в Київ, і Без'язиков погодився. Згодом, полковник Яновський відправив мене у СІЗО СБУ. Зранку вручили підозру.
"Яновський хотів, щоб я підтвердив, що дійсно брав участь у діяльності, яку мені закидають в обвинувальному акті. В обмін на це мені пропонували зменшення строку - аж до умовного звільнення. Він наполягав, щоб я погодився, що я дійсно був заступником "Хмурого", я відмовився" , - зазначив Без'язиков.
Період після обміну
Іван Без'язиков пригадує, що пройшов медичне обстеження, потім лікувався в Житомирі.
Після того зажадав влаштуватися на роботу.
Обмін полоненими
Без'язиков зауважив, що після обміну полоненими до окупованих територій не їздив. В розмові з Insider Без'язиков зауважив, що про те, що його обміняють - здогадувався. Він чекав на цей обмін майже півроку.
За версією слідства, під час перебування у полоні Без'язиков став членом так званої "ДНР" і працював у розвідувальному управлінні бойовиків. За інформацією прокурорів, є щонайменше шість свідків, які можуть розповісти про життя і діяльність полковника на окупованих територіях.
За гратами Без'язиков опинився в грудні 2016 року, всього через півроку після повернення з полону до рідного Житомира. Але з моменту його звільнення з полону багато раділи, так як полковник потрапив в полон, виконуючи бойове завдання: після кровопролитних боїв під Степанівкою в серпні 2014 року, коли українські військові змушені були відступити, він відправився ще з двома офіцерами під білим прапором і без зброї до сепаратистів - просити про евакуацію тіл загиблих. В той момент полковник Іван Без'язиков був начальником розвідки 8-го армійського корпусу, пізніше розформованого, і знаходився в складі командування сектором "Д" на кордоні з Росією. Відправившись до сепаратистів, він виконував наказ начальника цього військового сектора.
Іван Без'язиков після звільнення з полону зустрічався з Петром Порошенком. Його зустріч з тодішнім президентом України Петром Порошенком показували всі українські телеканали.
За версією слідства, під час перебування у полоні Без'язиков став членом так званої "ДНР" і працював у розвідувальному управлінні бойовиків. За інформацією прокурорів, є щонайменше шість свідків, які можуть розповісти про життя і діяльність полковника на окупованих територіях.
За гратами Без'язиков опинився в грудні 2016 року, всього через півроку після повернення з полону до рідного Житомира. Але з моменту його звільнення з полону багато раділи, так як полковник потрапив в полон, виконуючи бойове завдання: після кровопролитних боїв під Степанівкою в серпні 2014 року, коли українські військові змушені були відступити, він відправився ще з двома офіцерами під білим прапором і без зброї до сепаратистів - просити про евакуацію тіл загиблих. В той момент полковник Іван Без'язиков був начальником розвідки 8-го армійського корпусу, пізніше розформованого, і знаходився в складі командування сектором "Д" на кордоні з Росією. Відправившись до сепаратистів, він виконував наказ начальника цього військового сектора.
Іван Без'язиков після звільнення з полону зустрічався з Петром Порошенком. Його зустріч з тодішнім президентом України Петром Порошенком показували всі українські телеканали.
 |
| Судове засідання. Фото: Герман Крігер |
Підписуйтесь на наш новий телеграм-канал: https://t.me/theinsider_ua
