Десакралізація спадку Совєцького союзу - перше, що кидається в очі під час відзначення традиційних для "тюрми народів" свят.
За п'ять років по Революції Гідності "день перемоги" СРСР над фашистською Німеччиною трансформувався у день пам'яті та примирення.
Марші "перемоги" вже не такі масові як раніше, але і досі збирають тисячі осіб. Розпрощатися з минулим виявилося складніше, ніж прийняти закон про декомунізацію.
Якщо подивитися телевізійну картинку - складно знайти разючі відмінності між ходою прихильників совєцького минулого сьогодні та декілька років тому.
Ключова різниця помітна поза екранами телевізорів. Її найкраще видно до початку заходу та після. Цю різницю можна побачити в коротких історіях з-за лаштунків.
Історія перша: за совєцьку символіку затримують
Учасники маршу традиційно збираються на площі біля виходу з метро Арсенальна. Там шикуються, щоб згодом організованою колоною пройтися до Парку Слави.
Учасники заходу - переважно старші люди, які приносять з собою плакати совєцьких вождів, вдягаються у військові одежі країни рад, хтось приносить фото своїх родичів, які воювали у Другій світовій.
Поліція намагається лояльно ставитися до учасників заходу, але на порушення змушена реагувати.
Перед початком літня жіночка намагалася пройти на марш у військовій уніформі совєцької армії та з червоною зіркою на пілотці.
На заборонену символіку звернули увагу представники поліції та муніципальної варти. Правоохоронці були готові пропустити жіночку, якщо та погодиться зняти тоталітарні символи.
Літня пані відповіла категоричною відмовою.
Поліцейським довелося затримати її та проводити до поліцейської машини.
Яскрава притаманна риса подібних маршів останніх років - одночасна участь в них як прихильників, так і їх противників.
Прихильники акції намагалися визволити з рук поліції свою колегу та зчепилися в перепалку з муніципальною вартою.
В цей час один літній чоловік апелював до своїх противників: "От зараз прийдуть хлопці з С14, вони вам всиплять. Вони за справедливість".
Парадоксальність в тому, що частина хлопців з муніципальної варти - це ті самі хлопці з націоналістичної організації С14, які виступають проти відзначення совєцьких свят.
Звільнити бранку учасникам маршу так і не вдалося.
 |
| Insider |
Історія друга: безсмертні герої "кінохронік"
Практика попередніх років показує, що часто учасники маршу не можуть відповісти на питання про те, хто ті "діди", які зображені на портретах, що вони несуть з собою до вічного вогню.
Цим на повну цьогоріч скористалися активісти громадської організації "Демократична сокира". Вони влаштували свій контрмітинг "Безсмертний Грут".
З собою принесли портрети стилізовані під совєцьких військових. Єдина відмінність - на них були зображені "рядовий Ракета", "сержант Танос", "капітан Марвелов", "Олександра Сірко" тощо. Це герої американських коміксів та навіть порнофільмів.
Портрети з тролінгом траплялися на марші і в попередні роки, але в такій кількості вперше.
Коли учасники маршу крокували повз активістів "Демсокири", ті гукали: армія короля ночі наступає; армія, мова, Танос; північ пам'ятає; фашизм не проп'єш тощо.
Частина з цих кричалок - мікс традиційних комуністичних вуличних гасел та мемів з популярних телесеріалів.
Жодних серйозних сутичок між учасниками двох таборів не було.
 |
| Insider |
Історія третя: безалкогольний пікнік
Далі звична частина заходу біля обеліску з піснями і молебнем. Куди цікавіше буде в парку на численних лавочках.
Зважаючи на присутність в натовпі представників націоналістичних організацій і їхню "цікавість" до маршу, 9 травня почасти асоціюється з можливістю сутичок.
Та цього разу вони були не ініціаторами сварок, а справжніми блюстителями закону.
Традиційно після маршу його учасники збираються групками і влаштовують пікнік. Обов'язковий атрибут - "фронтові 100 грамів" горілки. Але закон забороняє вживати алкогольні напої в публічних місцях.
Активісти С14 та інших націоналістичних організацій розсіялися парком і уважно пильнували хто що п'є. Як тільки помічали щось підозріле, в парку одразу чулося: "поліція, поліція, підійдіть сюди, будь ласка".
Правоохоронці змушували учасників маршу прибрати з лав "підозрілі рідини".
Більшості прихильників совєцького минулого довелося змиритися з відмовою від однієї зі своїх традицій.
Хоча деякі швидко зметикували і організувалися групою 10-15 осіб. В їхніх діалогах найчастіше чулося новомодне британське слово "паб". З акції вони пішли одними з перших.
 |
| Insider |
Історія четверта: санітари тоталітарної символіки
Активісти не обмежилися увагою до розпиття алкогольних напоїв. Впродовж маршу і після вони уважно роздивлялися його учасників, аби виявити тоталітарну символіку.
Та комусь вдалося перехитрити молодих націоналістів.
До пам'ятників совєцьким героям пронесли невеликі червоні прапорці з серпом і молотом на гербі. Їх заховали під вінками та букетами квітів.
Не одразу, але активістам націоналістичних організацій вдалося їх розгледіти. Хлопці позбирали символіку СРСР попри прохання старших людей не чіпати прапорці.
Активісти понесли здавати виявлену заборонену символіку поліцейським, однак ті гідної уваги цьому не надали.
На одній з майже порожніх лав сидів акордеоніст і награвав популярні мелодії. Там націоналісти вирішили спалити прапорці.
Червоні комуністичні знамена горіли під музику "Як тебе не любити, Києве мій".
Спалення помітили учасники маршу. Одна особливо активна жіночка вступила в перепалку з молодиками. Коли аргументи закінчилися, одному з них вона дала ляпаса.
Складно уявити подібну ситуацію на іншій акції, але й цього разу націоналісти покликали поліцію. За 5 хвилин, доки догорала тоталітарна символіка, поліцейські сварку владнали.
 |
| Insider |
Історія п'ята: діалог культур
Біля обеліску в Парку Слави протягом кількох годин учасники маршу співали своїх пісень. Композиція "порахам прапах" лунала щоп'ять хвилин.
Головний співець, який заводив публіку, втім, чомусь постійно підглядав текст то в телефоні, то на папері.
Метрах в семидесяти звідти сидів молодий хлопець з бандурою. Награвав українські народні пісні.
Перехожі з портретами совєцьких вождів клали в чохол інструменту по 5-10 гривень.
На лавці поряд з ним сиділа літня жіночка з фотографіями військових.
Хлопець дограв композицію і зупинився перепочити.
В якийсь момент він щось запитав в літньої пані. Та почала розповідатм йому історію війни. Ясна річ, з совєцьких підручників історії.
За годину вони ще досі сиділи на тому самому місці і говорили.
 |
Сьогоднішній день"перемоги" - більше не загальнонаціональне свято в широкому розумінні.
За тоталітарну символіку реально затримують.
Поряд з портретами совєцьких вождів - герої популярних кінофільмів.
Націоналісти і прихильники СРСР в одному натовпі - не до бійок і протистоянь, а до безалкогольних пікніків.
Свято "перемоги" повільно трансформується на догоду часу.
Десакралізація на марші.
Підписуйтесь на наш новий телеграм-канал: https://t.me/theinsider_ua
