Гібридний Polexit: Як Польщу готують до перезавантаження з Росією

Нині у пов’язаній із більш радикальними крилами "ПіС" мас-медіа з’являються "експерти", що з’являються також у федеральних російських ЗМІ.
3 серпня 201822:47

Чутки про те, що Польща ось-ось піде на угоду з Кремлем, у Варшаві з’являються регулярно від моменту приходу до влади правоконсервативної партії "Право і справедливість" восени 2015 року. Проте сьогодні вони як ніколи мають шанс стати реальністю.

"Я хотів би просити президента Путіна, щоб коли у нас стаються якісь зміни, вибори, щоб він звернув увагу на це, щоб висловив жест відкритості полякам", — ці слова на початку липня сказав в інтерв’ю російському агентству "РІА-Новості" не хто інший, як батько польського прем’єр-міністра, 77-річний парламентарій Корнель Моравецький.

У балтійських державах подібними публічними заявами як мінімум зайнялися б спецслужби (не так давно у Латвії суд видав реальне покарання авторові Інтернет-петиції до Росії), однак у Польщі в голову не прийшло вивчати висловлювання Моравецького-старшого.

Адже Корнель Моравецький — відомий діяч польської антикомуністичної опозиції, хоч і радикального та досить ізольованого її крила, розповсюджував навіть звернення до радянських солдат у Польщі та сидів за свою діяльність.

Тому його інтерв’ю наприкінці липня, уже одному з найбільших проурядових польських тижневиків "Do Rzeczy", здивувало ще більше. Моравецький захищає радянські пам’ятники в Польщі від декомунізації, вказує, що поляки мають вилікуватися від русофобії, заявляє, що Крим належить Росії в силу "референдуму", а з війною в Грузії багато чого невідомого, та й росіяни зайняли "лише" Абхазію і Південну Осетію.

Депутат польської коаліції вперше так філігранно перерахував усі головні концепти російської пропаганди, з урахуванням польської специфіки. Важко назвати це обмовкою — це були два великі інтерв’ю протягом одного місяця. Отже, що це було?

Антиросійська партія?

Коли партія Ярослава Качинського "Право і справедливість" ("ПіС") отримала повноту влади у 2015 році, смішно було навіть думати про зближення Варшави із Москвою.

По-перше, одним з головних ідеологічних стовпів "ПіС" була нещадна критика тодішньої влади, особливо Дональда Туска, за спробу перезавантаження з Росією у 2011, це сталося на тлі Смоленської авіакатастрофи і мєдвєдєвської "відлиги". По-друге, загиблий під Смоленськом президент Лех Качинський був запеклим критиком Кремля і приятелем України з Грузією. По-третє, коли почався Майдан, середовище "ПіС" мало жорстоку дискусію про Україну, що важливіше — історія чи сучасність. Перемогла опція сучасності — мовляв, питання історії треба залишити до кращих часів, поки Україна остаточно не захистить свою незалежність, інакше якщо Київ не вистоїть, Польща буде наступною.

З таким, досить антикремлівським посилом "ПіС" здобувала владу.

Однак за три роки партія сильно змінилася. У ній утворились різні фракції – від поміркованих до радикальних. А неформальний голова партії, Ярослав Качинський, який тримає структуру в залізних рукавицях, спостерігає за їхньою боротьбою перед тим, як прийняти остаточне рішення.

Чому так сталося? Коли "ПіС" здобувала владу, це була партія з досить обмеженим кадровим складом. Вона до останнього моменту не розраховувала, що здобуде повноту влади, а не буде правити з якоюсь меншою партією.

Тому пошук кадрів був швидким. І радше серед людей "патріотичних", аніж "центристських" кіл. Так до влади в Польщі вперше масово потрапили люди з досить критичним поглядом на Україну. Це довело у 2016 році до закону про "геноцид на Волині", а цього року — про Інститут національної пам’яті, що забороняв заперечувати злочини українських націоналістів.

Нині у пов’язаній із більш радикальними крилами "ПіС" мас-медіа з’являються "експерти", що з’являються також у федеральних російських ЗМІ. Вони не проповідують любов до російського народу, як у комуністичні часи – вони радше сіють сумніви щодо дружби з народом українським.

Поміркована частина "ПіС" — а вона є, у цьому не треба сумніватися — просто дивилася на те, як відверті націоналісти окупують простір відносин з Україною й українцями. Авторитарний голова партії, Ярослав Качинський, спочатку у типовій для себе манері мовчав, а пізніше заявив відоме, що "України до Європи з Бандерою не ввійде".

І хто знає, чи думав він уже тоді, як Польща із цієї ж Європи вийде.

Дволикий Полекзит

Чутки про можливий Полекзит, тобто вихід з Європейського Союзу, стали зростати після перших протестів на захист суддів Конституційного суду у 2016 році, у зворотній пропорції до чуток про зближення з Росією і до збільшення докорів Україні за минуле.

Трикутник ЄС—Україна—Росія став формотворчим для вибору майбутнього курсу Польщі. І саме ставлення до України стало лакмусом того, чи хтось обирає Схід, чи Захід.

На перший погляд може здаватися, що антиєвропейські і проросійські настрої в польському суспільстві здавалися нонсенсом: на початку цього року 84 поляків підтримувало Європейський Союз, і майже половина недолюблювала росіян.

Однак, як то кажуть, диявол криється в деталях.

Якщо запитати поляків про більш конкретні елементи, пов’язані з Європейським Союзом, де на головному порядку денному криза біженців і криза євро, — то єврооптимізм поляків розвіюється. Аж 49 відсотків поляків — за те, щоб Польща ніколи не приймала євро, стільки ж відкинуло можливість прийняття Варшавою біженців у будь-яких умовах, навіть під загрозою виходу з ЄС.

І серед цих поляків — якраз виборці правлячої нині партії.

Польське судочинство як остання крапля

"ПіС" можливість виходу із ЄС категорично заперечує. Проте водночас пов’язані з нею ЗМІ посилюють заперечення тих речей, котрі з ЄС пов’язані. Не тільки мігранти і євро — нині найбільш нагальною є проблема польського судочинства.

Європейська Комісія направила до Європейського трибуналу в Люксембурзі запитання щодо правильності останніх законів, котрі фактично підпорядковують партії влади незалежну згідно з нормами ЄС гілку судової влади.

Голова виконавчої влади, президент, також у четвер відмовився підпорядкуватися рішенню Верховного Суду про замороження реалізації проблемних законів, не визнаючи легальності суддів. Це створило небезпечний юридичний дуалізм, котрий пізніше можна буде використати, наприклад, під час визнання результатів виборів. Це досить реальна дорога до того, щоб створити з Польщі такий собі Крим — коли фізичну владу матиме нинішня партія, що прийме неконституційні закони і проведе згідно з ними зміни; і коли частина суспільства і міжнародна спільнота визнаватиме легальність зовсім іншої влади та чинність інших змін.

"ПіС" підпорядковує собі суди все більш брутально, звинувачуючи при цьому опонентів, що "доносять на легітимно вибрану владу закордонним органам у Брюсселі". Тільки от для Польщі бюрократія ЄС не є чужа і звернення до неї не є зрадою — адже її спільно вибирають усі 28 країн-членів за спільно встановленими процедурами, вона не нав’язується згори.

Ставлення офіційної Варшави до ЄС стає усе більш жорстким. На цьому тлі проросійські заяви батька нинішнього прем’єра повинні занепокоїти.

Методика польських комуністів

З ЄС партія влади веде подвійну гру від 2015 року: з одного боку, категорично заперечуючи будь-які плітки про вихід з ЄС, а з іншого — потакаючи антиєвропейським настроям своїх виборців.

Проте загравання з Росією, а радше з її ідеологією, іде вперше. Яскраво воно виявилося після зустрічі Трампа з Путіном у Гельсінкі — тоді один з найбільш антиросійських за риторикою політиків "ПіС" і один з найбільш впливових її лідерів Антоні Мацєревич вихваляв Трампа, наголошуючи: "Президент Трамп зробив чудову роботу з реконструкції всієї форми міжнародної системи. Він готується до наступного кроку у відносинах у Росії, він знає сподівання і прийоми Путіна і, безперечно, буде використовувати це в майбутньому", — говорив він.

Зміна риторики "ПіС" з антиросійської на нейтральну вже була серйозним сигналом. Зараз, імовірно, йде пошук можливих моделей союзу з Росією.

Звісно, це не буде така модель, як у випадку Мінська і Москви. Польська влада популяризує співзвучні Кремлю ідеї "суверенної демократії", позбавлення "диктату Брюсселя і Берліна", антиукраїнські настрої. Польська влада не буде проповідувати братську любов польського і російського народу, але здається, що шукає точок дотику із Кремлем. Цьому не буде на перешкоді антиросійські настої польського суспільства, як не були вони на перешкоді комуністам Польщі — вони до 1989 правили, наголошуючи, що тільки СРСР зможе захистити суспільство від загрози з Заходу і з Німеччини.

Тому швидше за все, обидва інтерв'ю Корнеля Моравецького — це не проста помилка літнього сезону. Це тест — хто, як, яким чином, на яких принципах і в яких межах підтримає або спростує ідею зближення з Кремлем.

І мені дуже хотілося б у цьому помилятися.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

13.11.2018, 15:50
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 13 грудня 2018

    "Ввів депутатів в оману", - прокурор зачитує Труханову обвинувальний акт

    Труханов, будучи міським головою Одеси, без достатніх підстав скликав позачергову сесію міськради, в порядок денний якої включив питання про купівлю приміщень для міськради.

     
    • 12 грудня 2018

    Держзрада, розкрадання, незаконне збагачення: кого суди поновлюють на посадах

     
    • 11 грудня 2018

    Суддя відмовив Тамразову в особистому зобов’язанні

     
    • 11 грудня 2018

    "Стріляли картеччю": постраждалий під час Революції Гідності капелан свідчив у справі "беркутівця"

    Янковський один із більш ніж 70-ти потерпілих у справі Шаповалова. Всього нині допитали близько 40 постраждалих.

     
Система Orphus