Сон розуму породжує чудовиськ. Ґонзо-спостереження за місцевими виборами

На кордоні з Румунією, у чугайстра на рогах, є хутір Перкалаба – принаймні, так тутешні люди називають це місце
25 липня 201808:00

До найближчих виборів ще більше ніж півроку, а простір навколо вже лускається від агіток. Старі дискредитовані політики лізуть в очі і вуха з білбордів і тв-реклами. Нові дискредитують себе лютим популізмом.

Хтось із них обов’язково стане нашою новою владою. Давайте спробуємо пригадати, чому так стається і як для України вибирається політичне майбутнє.

Для цього The INSIDER пропонує почитати історію Артема Жука, громадського спостерігача за виборами.

Якщо вам смішно і стрьомно водночас, поряд хтось б’ється, п’є, танцює, стріляє і блює під себе, то ви не у фільмі "Страх і відраза у Лас-Вегасі", а десь на українських виборах.

Артем Жук сам із Чернівців. Зараз йому близько тридцяти, він носить борідку і сережку у вусі, мріє про успішний ресторанний бізнес і намагається цю мрію якось втілити. Звичайний собі хлопець. Але Артем має слабкість – він вічно долучається до різних громадських ініціатив, які здаються йому важливими. Як наслідок, часом втрапляє в халепу.

У жовтні 2015-го стався саме такий випадок. Тоді він вирішив з’їздити спостерігачем від Громадянської мережі ОПОРА на місцеві вибори у Карпати. Натомість потрапив на лютий Octoberfest. Знаєте, як у однойменному вірші Мірека Боднара, коли "на фоні тягучої безпросвітної осені нестямне хмільне гуляння".

- І нащо я туди поїхав? – починає він видобувати зі свого минулого день, на стільки ж безглуздий і нещадний, як ставлення українців до виборів собі політичних лідерів.

Happy election day

4:00

На кордоні з Румунією, у чугайстра на рогах, є хутір Перкалаба – принаймні, так тутешні люди називають це місце. Воно неподалік від села Шепіт Путильського району, Чернівецької області.

- Адміністративно, я так зрозумів, ця Перкалаба до Шепота відноситься, - каже Артем.

Саме сюди, у місце, де до сонця близько, а до цивілізації далеко, завів Артема громадянський обов’язок. А Артем, у свою чергу, підбив на цю авантюру свого друга, Сергія. Хлопець був з Луганська і в Карпати втрапив перший раз.

- Там не було ні зв'язку, ні інших умов – лише електрика, - згадує Артем. - Найближчий магазин в іншому селі. Доїхати важко. Дорога, яка веде туди, проходить вздовж кордону. Суцільні скелі та обриви.

Хлопці їхали до хутора вночі – їх погодилися підкинути якісь добрі горяни. З під коліс у прірву зривалось каміння, машина повільно повзла по викатаній в болоті траншеї. В одному місці довелося переїжджати річку, бо мостів немає.

6:30

По шостій таки добрались до дільниці. Було дуже холодно і дуже гарно.

- Галявина, довкола ліс. Оця хата з дільницею - це, здається, був будинок лісничого. Навколо гори. Пасеться корова і річка тече. Ідилія, - закочує очі Артем.

Світлини з особистого архіву Артема Жука

Але треба було братися за роботу. Хлопці підійшли до дільниці і знічев’я постукали. Було ще рано, за законом "Про місцеві вибори" комісія зобов’язана провести засідання і перевірити, чи за ніч ніхто не лазив до сейфу з бюлетенями, не раніше як о 7:15. Спостерігачі були готові до того, що люди лише сходитимуться. Натомість двері відчинилися і звідти висунулася скуйовджена і заспана голова. Голова належала голові дільничої комісії.

 

- По ходу, він там спав. Вийшов, відкрив, я нічого навіть не питав. Бо якось одразу все почало здавалось дуже дивним, - каже Артем і пояснює, що стерегти бюлетені мають поліцейські, але щоб голова комісії – такого в законі ніде не написано. 

Заспаний голова відкрив двері дільниці і хлопці ступили всередину, ніби стрибнули у кролячу нору.

Будинок з дільницею виглядав так: наліво одна кімната – приблизно на п’ятнадцять квадратних метрів, направо така сама - тут облаштували виборчу дільницю. Сходи нагору. Зверху лише одна кімната - з пічкою, яку топлять дровами, і сейфом з бюлетенями. Там ще спали два поліцейські.

7:45

Сонне царство заворушилося десь о 7:45. Попрокидалися поліцейські, познайомилися зі спостерігачами. Зайшли дівчата. Принесли гастрономічне свято: на перше - полумиски вареників, на друге – суп, а на закуску - тушківку з оленини, ковбаси, кабачкову ікру, кетчуп...

Кухня виборчої дільниці. Фото з особистого архіву Артема Жука

 

- Все було дуже luxury, - згадує Артем.

А ще згадує, що замість починати снідати, комісія мала б почати засідання. Натомість приїхав колишній головний лісничий цього району. Хоча стороннім особам бути на дільниці законом суворо заборонено.

08:15

На годиннику десь 8:15 - 8:20. Дільниця весь цей час закрита - тобто, про діставання бюлетенів з сейфу навіть не йде мова. Хоча о восьмій мало б уже початись голосування. Це якщо вірити закону.

Члени комісії і їх гості сідають снідати. Дістається трошки самогонки. Закусюється олениною. Спостерігачі поки ще держаться осторонь. Їх за це не люблять. Снідають поліцейські. Коліщата місцевої виборчої системи починають нарешті крутитись - десь близько пів на десяту члени комісії відкрили сейф.

-  Просто дістали бюлетені, ніхто нічого не рахував, і пішли собі у залу з кабінками.

 

Почалось голосування. Із перевізною скринькою поїхала машина.

10:00

Виборці традиційно голосували без паспортів. На рівень явки впливали не так політичні симпатії і кандидати, як можливість випити, поговорити, зустріти один одного.

Спостерігачі сиділи тихенько і не відсвічували на цьому празнику життя. Відрізані від зовнішнього світу, під настороженими поглядами селян почувалися вкрай незатишно. Але це, як згодом виявилося, був найбільш безпечний для них період.

14:00

Десь о другій годині було вже по всьому. Голосування закінчилося, хоча мало б тривати з восьмої ранку і до восьмої вечора безперервно. Зате почались пиятика і розваги з вогнепалом. Розважав усіх колишній лісник.

 

Наприклад, спіймав спостерігачів, тицьнув їм у руки пістолета і наполегливо порадив піти погуляти. У нього ще була нова рушниця, яку привіз похвалитися. Природньо, спостерігачі не змогли відмовити місцевому авторитету.

- Вони до нас були дуже вороже налаштовані, - каже Артем. - Мовляв, приїхали спостерігачі з Чернівців, будуть зараз їм тут розказувати, як вибори потрібно проводити.

15:00

Хлопці пішли в ліс з цим пістолетом, піднялись на галявину, зустріли коней.

- Я чомусь хотів думати, що ці коні дикі, бо вони збилися у табун і вільно собі паслися. Хоча насправді вони не дикі. Але круто б було - дикі коні скачуть по диких місцях.

Помедитували на коней. Повернулись назад. Пістолет загрозливо обтяжував кишеню.

А тим часом виборча комісія залишила бюлетені на світобудову і повним складом вибралась на вулицю. Розпочався експромтний пікнік. Члени комісії пили, їли і співали. Лісник, отримавши назад свого пістолета, показував фокуси і діставав спостерігача з Луганська, Сергія.

Він українською не говорив і намагався мовчати. Це їх тільки роздражнювало, - згадує Артем. – Ми тоді теж випили. Не знаю, чим би все закінчилося, якби і далі їм відмовляли.

17:00

Фокуси людям набридли, тож лісник почав усім погрожувати зброєю. Уже не дуже орієнтувався, хто є спостерігачі, а хто місцеві...

Був там один Коля, - каже Артем, - то він у нього тицяв пістолетом зі словами "Я тебе зараз вб’ю". А я стояв і думав, що тільки цього нам тут не вистачало.

Але Коля виявився не з лякливих. Розказував, як возить дерева за 40 доларів. Йому, мовляв, румуни дають замовлення, він там рубає, що треба, перевозить вночі і отримує за це гонорар. Такий гірський бізнесмен-фрілансер.

19:30

Як звечоріло, Коля-контрабандист запропонував Артемові виключити в селі світло. Не те, щоб він хотів організовувати якісь фальсифікації – ні, це було б хоча б зрозумілу. Але в Колі просто з’явилося бажання і не з’явилося внутрішнього питання "а нащо?". Артем відмовився, але на хід подій цей його вчинок ніяк не повпливав.

Далі все як в кіно. Лісник погрожує зброєю. Потім блює під себе, закурює. Вимикається світло. На чиємусь ноутбуці грає дешевий руский реп. Приходить Коля і урочисто оголошує: я світло виключив! Задушливий самогонний перегар змішується із запахом рвоти. Тьмяно світить лише монітор ноута. З нього грає руский реп. Лісник лежить. Коля йде і включає світло.

21:00

Десь о 21:00 члени дільничої комісії приводять лісника до тями, підіймають із блювотиння і відправляють спати. Закінчивши із цим, вирішують зробити дискотеку.

-  От справа кімната з бюлетенями, а з кімнати ліворуч вони зробили собі тусовочний зал, - показує на пальцях Артем. - Принесли п’ятилітрові бутлі з самогоном. І почалось.

Десь о десятій вечора повернулися ті, що поїхали з виносними скриньками. У них був свій концерт на колесах.

Всі злі і сильно п’яні. Дорогою в них зламалась машина. Десь застрягла в болоті, вони на іншій приїхали, - розповідає Артем.

Близько десятої вечора з горем навпіл були спаковані і пораховані всі бюлетені.

23:45

Натанцювавшись досхочу, учасники виборчого процесу почали готуватися в дорогу – везти до ТВК бюлетені і протоколи. Зібралися коло машини поліцейських.

Там їх було двоє: один старший, один молодший. Останній був ще більш-менш адекватний. Але за кермо сів той старший, який був найбільше вгашеним.

Спостерігачі остаточно перейшли в режим, який свого часу влучно описала блогерка Фаїна Каплан - "нема ніяких сил офігівати, а треба".

Всі запакувалися в машину. Рушили.

1:00

Артем надів навушники і старався не думати про дорогу, якою курсувало поліцейське авто. Але дорога чи стан водія таки дали про себе знати. Машиною рвонуло і вона різко зупинилася. Відірвався захист із днища, а ще масло рікою текло.

Члени комісії повилазили із салону у холодну і темну жовтневу ніч. Світили зорі і фари машини, що вже якийсь час їхала позаду.

Ця друга машина зупиняється. І з неї виходять ще два якісь копи, - Артем чекав чого завгодно, але до такого розвитку подій готовий не був. - Витягують наших бухих і починають бити. Ми стоїмо і на це все дивимось.

Тверезі копи забрали комісію з бюлетенями до себе в машину. П’яні побиті лишилися біля поламаної машини чекати ранку. Спостерігачі пішли пішки. До найближчого села лишалося кілометрів двадцять

***

Над ранок хлопці таки добралися до цивілізації. Почекали найближчий автобус і вернулися до Чернівців.

- І що, він полюбив Карпати?

- Хто, Сергій? Ага. Незабутні ж враження (сміється. – авт.). Він зараз в Києві живе. Класний чувак, друг мій. А я собі татуювання з тою дільницею зробив.

 Фото Василини Думан

- Нащо?

- Просто. Щоб пам’ятати.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

25.07.2018, 08:32
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 23 жовтня 2018

    Аварія під КПП. У 57-й бригаді намагались приховати збитого комбригом рядового

     
    • 22 жовтня 2018

    Генпрокуратура проти КМДА: хто затягує розслідування розстрілів на Інститутській?

    Управління спецрозслідувань не може завершити проведення слідчого експерименту

     
    • 22 жовтня 2018

    Cуд присяжних. Як це відбувається зараз

    В чому відмінність суду присяжних від колегії професійних суддів -для захисту, обвинувачення і потерпілих

     
    • 20 жовтня 2018

    На Синоді УПЦ КП зроблені перші кроки до Надзвичайного Об’єднавчого Собору

    На Соборі мають обрати Предстоятеля церкви, який отримає від Вселенського Патріарха томос

     
Система Orphus