«Заберіть своїх». Як Україна може виміняти політв’язнів у РФ

Загалом же, ще в офісі омбудсмана Валерії Лутковської заявляли, що мають список із приблизно 300 росіян, засуджених або затриманих в Україні.
16 липня 201800:04

Український режисер Олег Сенцов голодує понад 60 днів. За цей час у світі та Україні відбулися десятки акцій протесту на підтримку українського політв’язня. До нього та інших українців, яких нині утримує Росія, намагалася пробитися омбудсман Людмила Денісова. З Сенцовим вперше за кілька років зустрілася сестра – Наталія Каплан.

На жаль, на загал поки не відомо, чи наблизило це голодування звільнення Олега Сенцова з-за ґрат. Власне, Володимир Балух, попри те, що тримає голодування понад 100 днів, за цей час встиг отримати новий вирок у 5 років колонії. Не відома ситуація і щодо звільнення інших політв’язнів, яких в РФ та окупованому Криму близько 70 людей.

В той же час, привертає до себе увагу візит до України російського омбудсмана Тетяни Москалькової. Причина, з якої російський уповноважений з прав людини з’явилася, зокрема, в Києві, проста: вона планувала відвідати російських громадян, яких за ґратами утримує Україна. І які, потенційно, можуть стати обмінним фондом для повернення українських політв’язнів. Наскільки цей сценарій реалістичний, чи багато в Україні засуджених росіян і чи існує згаданий обмінний фонд – розбирався INSIDER.

"Обмінний фонд"

Російський омбудсмен Тетяна Москалькова приїхала до Києва 26 червня. Перед цим вона зустрілася з моряками затриманого у березні риболовецького судна "Норд". А після цього вона мала відвідати Максима Одінцова – українського військового, який після окупації Криму перейшов на бік російської армії. Чоловіка затримали наприкінці осені минулого року, а вже в лютому засудили на 14 років тюрми за дезертирство і державну зраду. Попри те, що колишній військовий не є російським громадянином, Москалькова подала його у списку для відвідування. Крім того, вона мала зустрітися з російськими військовими, яких Україна утримує за ґратами.

Втім, її не пустили ані до Одінцова, ані до інших росіян. Як пояснили в офісі українського уповноваженого з прав людини, причина такого кроку доволі проста: Москалькова і Денісова домовилися про синхронне відвідування 34 ув’язнених в Росії та Україні. Однак, попри існуючу домовленість, Денісову не допустили до жодного з українських політв’язнів. Тож Москалькова повернулася назад в Росію, звідки час від часу робить заяви про, наприклад, необхідність перегляду вироків для засуджених громадян РФ і не тільки.

"Її не допускатимуть до росіян в Україні. Вони (російська сторона – ред.) самі запропонували синхронність дій (одночасних візитів двох уповноважених – ред.), і ми цього дотримуємося. Пустять нас — тоді пустять їх", — пояснила в коментарі журналістам Нromadske.ua радниця Денісової Олена Мячина.

Нині Україна відкрито говорить про понад 20 осіб, зокрема росіян, яких вона готова обміняти. В той же час, зважаючи на цифру в 34 особи, можна припустити, що таких людей більше. Але історія зі списками обмінів українських політв’язнів на російських військових почалася дещо раніше.

Взимку 2017 року в ЗМІ потрапив обмінний список, нібито поданий Україною та самопроголошеними "ЛНР" та "ДНР" на обмін. В медіа він опинився завдяки старанням народного депутата Надії Савченко. Вона заявила, що збирала прізвища з цього списку після свого звільнення, а також після зустрічей з бойовиками Ігорем Плотницьким та Олександром Захарченком. Цікаво, що у цьому переліку фігурувало більше десятка російських громадян, військових, яких терористи просили на обмін.

За кілька місяців після цього правозахисники почали моніторити судові провадження, в яких фігурували статті Кримінального кодексу за державну зраду, участь у незаконних збройних формуваннях тощо (ст. 258-3, 437, 260, 111, 110). Затриманих прибувало. Скажімо, влітку 2017-го на Донбасі разом із двома бойовиками "ЛНР" затримали росіянина Віктора Агеєва. Він зізнався, що служить в російській армії за контрактом і приїхав на Донбас у березні. Очікувано, російське Міноборони цю інформацію спростувало, заявивши, що Агеєв не є діючим військовим.

Вже наприкінці 2017-го відбувся масштабний обмін, під час якого звільнили 74 людини, яких до того утримували терористи. Віддала ж Україна близько 240 осіб. За чутками, під цей обмін мали потрапити і громадяни РФ, частина з яких фігурувала у списку Савченко. Але не потрапила.

Танкісти. Снайпери. Коменданти бойовиків

Якщо заглиблюватися у списки із прізвищами, то можна знайти доволі цікаві історії. Так, Ольга Решетилова, координатор організації "Медійна ініціатива за права людини" розповідає, що іще у першому обмінному списку, від 2017 року, вона з колегами знайшла російських військовослужбовців. Після цього джерелами для моніторингу стали відкриті дані: Єдиний реєстр судових справ, портал Судової влади, повідомлення бойовиків у соцмережах тощо.

"У ОРДЛО і РФ немає людини чи організації, яка б системно складала списки на обмін. Бо там можна зустріти прізвища з помилками. Часом двічі на обмін вписують одну й ту ж людину. Скажімо, у списках бойовиків можна зустріти прізвища Тімановського і Кімаковського. Але це одна особа. Проте від цих списків можна відштовхуватися. На початок 2018 року ми розуміли, що в Україні понад 20 громадян РФ, затриманих через міжнародний збройний конфлікт. І їх можна використовувати для обміну", – розповідає Решетилова.

Якщо говорити про конкретні прізвища, Ольга називає тих, ким РФ активно цікавилася. Наприклад, Ларису Чубарову, позивний "Тереза". Жила близько 20 років у Харкові, але громадянка Росії. Під час Революції гідності була на харківському Антимайдані. З початком окупації Слов’янська поїхала до Ігоря Гіркіна. За словами Решетилової, Чубарова встигла побути комендантом у Старобешевому і Кальміуському. Її затримали у квітні 2015 році в Харкові, куди вона нібито прибула збирати розвіддані. Під час суду над "Терезою" допитали свідка з полку "Азов". Він заявив, що Чубарова особисто приймала участь у розстрілі українських військовополонених. Суд визнав жінку винною і виніс вирок – 11 років тюрми. Нині у неї проблеми із серцем. А її адвокат Олександр Шадрін навіть звертався до Європейського суду з прав людини за т.зв. "правилом 39" (заборона державі вчиняти дії, які можуть призвести до непоправної шкоди життю та здоров’ю або вказання державі на необхідність попередження такої шкоди – ред.)

Також можна згадати Олексія Седікова. Був у бойовиків розвідником, командиром взводу. Його затримали влітку 2016-го під час бою біля села Троїцьке. Бойовик отримав поранення в ногу. Начебто через це поранення він має ускладнення із здоров’ям. Бойовики заявляють, що Седікову потрібна термінова операція на пораненій нозі. До того ж, це питання у Мінську намагався підняти Віктор Медведчук, пропонував оплатити операцію. Але згодом у коментарі журналістам його прес-служба заявила: це буде проблематично зробити через політичні нюанси.

Також є приклад Ігоря Кімаковського. Сам він з Санкт-Петербурга. Приїхав на Донбас "допомагати ДНР" нібито як волонтер. Був у Дебальцевому. Вже там представлявся як Артем Сергеєв. Його затримали в липні 2015 року, коли він їхав до Новоазовська із жінкою та дитиною. Росіянин виїхав на український блокпост, на якому не було розпізнавальних знаків. Коли ж військові взялися перевіряти його документи – він показав посвідчення "снайпера ДНР" на ім’я Сергеєва з власним фото. Під час перевірки автомобіля знайшли паспорт громадянина РФ на ім’я Кімаковського та пістолет Макарова. Чоловіка затримали. Слухання у справі почалися лише 2018 року. До цього росіянин двічі оголошував голодування, але це пройшло повз українські стрічки новин. В той же час це помітили ООН та ОБСЄ. Тож вони час від часу навідуються до нього в суд у місто Покровськ.

Загалом же, ще в офісі омбудсмана Валерії Лутковської заявляли, що мають список із приблизно 300 росіян, засуджених або затриманих в Україні. Щоправда, як пояснюють правозахисники, цей список наразі застарілий. До всього, там фігурують різні статті Кримінального кодексу, не лише "терористичні": педофілія, незаконне поводження зі зброєю, наркотики тощо. Втім, правозахисники зазначають: цей список також важливий і з ним треба працювати. Оскільки в ньому можуть бути досі невідомі росіяни, засуджені за участь у війні на Донбасі. І яких в подальшому можна буде обмінювати на українських політв’язнів.

Заберіть своїх!

Можна говорити, що формально Росія не проявляє інтересу до росіян, засуджених чи затриманих в Україні. Деяких із них жодного разу не відвідував російський консул. Як пояснюють правозахисники, внутрішня служба безпеки російського посольства не радить відвідувати дипломатам Донецьку область. Тобто в Маріуполь чи Бахмут вони не їздять. І в той же час у місто Старобільськ, в якому перебуває згаданий вище Агеєв, консул добрався. А після спілкування із ним росіянин, який заявляв, що служить в армії РФ, відмовився від своїх слів.

Разом із тим, під час свого візиту до України російський уповноважений з прав людини заявила, що хоче відвідати цих росіян. Що може говорити про те, що РФ в курсі: в Україні за ґратами є росіяни, частина з яких уже засуджена за участь у війні на Донбасі. Останнім часом про них заговорила й українська влада. Скажімо, близька місяця тому Ірина Геращенко зачитала список із понад 20 людей, яких Україна готова міняти на політичних в’язнів, яких нині утримують в Росії та Криму. До цього ж існування будь-яких обмінних списків українські чиновники не визнавали, але й не заперечували. А на більшість питань лунала одна відповідь: публічність може зашкодити процесу обміну. Але прізвища росіян, врешті, назвали. Публічної й однозначної реакції Москви на цей крок, правда, поки не було.

В той же час, і родичі в’язнів Кремля, і правозахисники наголошують: недостатня відкритість процесу обміну викликає багато запитань. Наприклад, що сталося із російськими військовими, яких затримували впродовж 2014 року? Вони уже засуджені? Де їх утримують? Чи можуть їх обміняти на когось із 70-ти українських політичних в’язнів? Принаймні часткова публічність обмінного процесу могла б частину із цих запитань зняти. І перший крок уже зробили – зачитали прізвища. Фактично визнали існування "обмінного фонду", за допомогою якого можна було б спробувати звільнити українців з-за російських ґрат. Питання лише в тому, як його будуть використовувати.

Єгор Федорів

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

16.07.2018, 09:39
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 9 серпня 2018

    Обдури мене, будь ласка: три книжки про те, як і навіщо ми створюємо ілюзії

    Нема нічого поганого в селфі. Аж допоки ви не починаєте викладати селфі із власного весілля – якраз, коли стоїте біля вівтаря

     
    • 7 серпня 2018

    “Україна - не Індія”: чи вдасться врегулювати сферу сурогатного материнства

    Держава практично не контролює програми сурогатного материнства – сферу, яка приносить одні з найвищих прибутків у медицині

     
    • 6 серпня 2018

    Мафія по-українськи: як родичі та водії Каськіва крали мільйони

    Зайвих людей для схеми не наймали - рахунки офшорних фйірм відкривали водії

     
    • 3 серпня 2018

    Гібридний Polexit: Як Польщу готують до перезавантаження з Росією

    Нині у пов’язаній із більш радикальними крилами "ПіС" мас-медіа з’являються "експерти", що з’являються також у федеральних російських ЗМІ.

     
Система Orphus