На минулому тижні в Сеймасі — парламенті Литви — було представлено деталі плану, розробленого екс-прем’єр-міністрами країни Андріусом Кубілюсом та Ґедимінасом Кіркіласом, який ЗМІ вже охрестили “планом Маршалла для України”. Зокрема, вони пропонують виділяти Україні по 5 мільярдів євро щороку з 2018 по 2027 роки. INSIDER поспілкувався з авторами ініціативи, з працівниками МЗС Литви та українським послом із метою з’ясувати, наскільки реалістичим є цей план і чому його просуває саме ця балтійська країна.

Скільки, чому та як

“Реформи та успіх України не є незворотними”, — так починається текст розданого 6 листопада в литовському парламенті проекту “Європейського плану для України”. Наскрізною думкою 15-сторінкового документа є те, що непростий шлях змін, який Україна почала в 2014-му, вона може й не подолати. А відтак стане жертвою зовнішніх впливів — зокрема, з боку Росії. Підтримати “країну, завелику, щоб її ігнорувати” пропонується грішми. За принципом, дуже схожим на той, який допоміг Західній Європі по завершенню Другої світової війни. Населення виснаженого бойовими діями континенту покладало вину за економічні проблеми на владу, чим користались прокомуністичні агітатори. Сполучені Штати Америки, побоюючись поширення Європою комунізму, надали всім некомуністичним країнам, крім Фінляндії та Іспанії, допомогу на суму, яка за теперішніми цінами перевищує 125 мільярдів доларів. Цей проект, названий “планом Маршалла” за прізвищем його ініціатора, керівника американського зовнішньополітичного відомства Джорджа Маршалла, дав Європі можливість швидко подолати кризу. І вберіг від комуністичної спокуси.

Ґедимінас Кіркілас (ліворуч) та Андріус Кубілюс (по центру) презентують план допомоги Україні.

В розробці плану брали участь колишня міністерка фінансів України Наталія Яресько та шведсько-американський економіст Андерс Аслунд. Попри те, що розданий 6 листопада документ радше світоглядний, є в ньому й конкретні розрахунки та дати. Очікується, що 5 мільярдів євро на рік приведуть до того, що темпи річного зростання економіки України сягнуть 6-8%. “Ми в Литві знаємо по собі: коли ріст сягає таких показників, у перехожих на вулиці з’являються посмішки”, — каже Кубілюс.У “Європейському плані для України” теж роблять ставку на ідеологічний компонент. “Інвестиції мають бути видимими, а проекти завоювати серця українців, — йдеться в документі. — Із тим, щоб пересічні люди підтримували реформи… І переобирали реформаторські партїї.”

У першу чергу ці гроші мають піти на проекти в сферах енергозбереження, транспортної інфраструктури, державних послуг чи оновлення житлових та промислових об’єктів. Контролювати витрати має спеціально створена агенція, підзвітна міжнародним фінансовим та політичним структурам. Основними донорами, крім ЄС, автори ініціативи бачать США, Японію та інші заможні країни, з якими зараз ведуться переговори. Є в документі й приблизні дати початку втілення проекту. Так, у лютому наступного року планується підписання рамкового договору на конференції Invest Ukraine у Брюселі. За місяць український уряд має створити бюро, що керувало б проектом. Перший транш та підписання контрактів очікується у вересні 2018-го.

Як і у випадку співпраці України з Міжнародним валютним фондом, транші чи втілення великих проектів пропонується здійснювати після виконання Україною ряду умов. Деталі цих умов наразі не озвучують, однак зрозуміло, що всі вони стосуватимуться реформування держави.

Графік втілення плану

Філософія проти кон’юнктури

“Звичайно, це в першу чергу філософська концепція, не докладний план дій. Але вона розвивається, — каже заступник Міністра закордонних справ Литви Даріус Скусявічюс. — Півроку тому Андріус Кубілюс та Ґедимінас Кіркілас лише подали ідею масштабної фінансової підтримки України. Більшість європейських політиків сприйняли її зі скепсисом. Тоді почались поїздки, переговори — і зараз про ідею знають, обговорюють її в Європі. Чіткого “так” поки не звучить, однак жодна з європейських держав актуальність такого підходу не заперечує.”

Втім, єврокомісар із питань розширення ЄС та добросусідства Йоганнес Ган іще в жовтні до цієї ідеї був налаштований скептично. На останньому саміті Східного партнерства він заявив, що Брюсель має чимало інших механізмів підтримки України, а також що Київ має чимало засобів для покращення свого становища, які не використовує. “Україна на 80-му місці за легкістю ведення бізнесу. Вона може ще чимало зробити, щоб її бізнес-середовище стало привабливішим”, — цитує Гана “Європейська правда”.

Литовська сторона має аргументи у відповідь. По-перше, у вересні той же Ган оголосив про “міні-план Маршалла” для Західних Балкан, за яким до 2020-го року регіон має отримати близько 13 мільярдів євро. Значить, підхід таки має право на життя. З іншого боку, як хитро висловився Даріус Скусявічюс, “у ЄС чимало єврокомісарів, і не всі з них поділяють думку Гана”.

Хоча в тому, що проект вийде втілити за планом, в Литві вже не так упевнені.

“Зараз м’яч на боці України. Треба показати, що країна має достатню абсорбційну здатність, тобто може розумно розпорядитись грішми, — запевняє Кубілюс. — А конкретних проектів на цьому етапі дуже бракує. Якщо гроші виділять, куди саме вони підуть?”

Маріус Гудінас
“Ідеї дорожчі за гроші. Жоден план не здатен врятувати країну, яка не знає, як рятуватись"

Литва була у схожій ситуації: в деякі роки перед та після вступу країни до ЄС допомога Євросоюзу складала близько 5% ВВП. Однак нерідко гроші ставали проблемою, пригадує посол Литви з особливих доручень у справах Східного партнерства Маріус Гудінас: “Скажімо, в одному місті ти хотів збудувати водоочисні споруди. Тоді приходять великі гроші й ти думаєш: чому б не збудувати удвічі більший комплекс? Ресурс же є. І ти будуєш, не враховуючи того, що населення міста зменшується. У підсумку величезний, дорогий в обслуговуванні комплекс працює на частину потужності. Ти збудував краще, ніж думав — а проблему отримав ще більшу, ніж мав.” За словами Гудінаса, фінансова допомога ЄС Литві добре спрацювала лише там, де було чітке бачення, що з нею робити. “Ідеї дорожчі за гроші. Жоден план не здатен врятувати країну, що не знає, як рятуватись, — додає посол. — Зараз у литовській пресі є чимало питань, що ми дуже багато інвестували в дороги, у лавки, в те чи інше. А в мізки — недостатньо. На жаль, мушу з цим погодитись.” Найефективнішою інвестицією ЄС, за словами дипломата, стало утворення так званого Соціального фонду, який за роки роботи “торкнувся мізків 2,8 мільйона людей” — приблизно стільки ж зараз живуть у Литві. Хтось із них за гроші ЄС поїхав на семінар, хтось пройшов навчальний курс, інші перекваліфікувались. Що допомогло їм покращити як своє життя, так і загалом ситуацію в країні.

Чому Литва?

Поїздки Європою колишніх прем’єр-міністрів, слухання в парламенті, переговори з міжнародними інвесторами — чому Литва настільки перейнялась долею України?

В першу чергу як українська, так і литовська сторони говорять церемоніальні слова про спільне історичне минуле, починаючи з часів Великого князівства Литовського і закінчуючи перебуванням у Радянському союзі, який у Литві сприймають виключно як період окупації.

“Наступного року Литва відзначатиме сто років відновлення державності, — каже посол України в Литві Володимир Яценківський. — А цьогоріч ми нерідко згадували, що й Україні зараз могло би бути сто, якби не завадили зовнішні фактори. Вони впливають і зараз. Усі ми не хочемо повторення історії. Тому литовці, маючи трохи більший досвід у якихось речах, нам і допомагають.”

Володимир Яценківський

Андріус Кубілюс та Ґедимінас Кіркілас запевняють, що головна мета є політичною: мовляв, стабільність у цій частині Європи передусім залежить від України. “Сильна та успішна Україна допоможе стримувати Росію. І сприятиме тому, щоб вона перейшла на демократичний шлях розвитку, — каже Кубілюс. — В разі успіху цієї програми ми плануємо розширити її на Молдову, Грузію, Вірменію та, в перспективі, Білорусь.”

Є й економічна мотивація. Ґедимінас Кіркілас згадує про міжнародний залізничний маршрут “Вікінг”, про інвестиції литовських бізнесменів в Україну. “Ми сподіваємось, що, коли наші інвестори заходитимуть в Україну, наш політичний внесок належно оцінять”, — каже екс-прем’єр.

Однак передовсім, за словами литовського політичного оглядача Вітаутаса Бруверіса, даний план є особистим проектом Андріуса Кубілюса. “Він — зі “справжніх буйних”, із тих політиків, яким не спиться ночами, які марять новими проектами. І він дійсно вболіває за Україну. Якось я організував у нашій Національній бібліотеці виставку знімків фотографа з батальйону “Донбас” Юрія Величка — то Кубілюс прийшов, просто так виступив із промовою, — каже Бруверіс. — Коли стало видно, що ситуацію в Україні “підвішено”, що все зупинилось — він зібрав людей, посадив за стіл і спитав: “Маємо проблему. Як можемо її вирішити? Дайте мені цифри…” Наскільки його план реалістичний? Чи отримає Україна ці 50 мільярдів? Звичайно, Кремль робитиме все, щоб це перебити, і вся його шмара по всій Європі “хрестом лягатиме” для цього. Можливо, це й дійсно надто наївно і європейський істеблішмент під цим планом не підпишеться. Хтозна. Але питання України Кубілюс постійно піднімає і не дає забути.”

Про реалістичність ідеї свідчить іще один факт: литовський лобіст України має міцні зв’язки з Республіканською партією США. “Точніше, з її “старою гвардією”, республіканцями рейганівського зразка, — каже Бруверіс. — Тими, які, якщо побачать, що десь лізе якийсь комуніст — відразу дають йому по макітрі. Словом, мислять так, як і треба мислити в цій ситуації. Тому ідея Кубілюса, безумовно, узгоджена у Вашингтоні й отримала “добро” від, принаймні, певної частини республіканського істеблішменту.”

Андріус Кубіліс. Фото delfi.lt

Антон Семиженко, INSIDER. Поїздка автора до Литви відбулась у рамках проекту “Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа”, який втілює польський Фонд міжнародної солідарності у співпраці з українськими ГО “Інтерньюз-Україна” й “Товариство Лева”.