Експерт із місцевого самоврядування: Кожній громаді в Україні зараз потрібен свій маленький Лі Кван Ю

Наприклад, галицинівська громада, де стоїть Миколаївський глиноземний, не маючи стимулів для розвитку, "як громада може померти від ожиріння".
Фото Очаківського порталу
3 серпня 201723:21

Вже скоро два роки, як сотні сел та десятки містечок в Україні пробують на собі нове життя — з більшими фінансовими можливостями та серйознішою відповідальністю. Адміністративно-територіальна реформа привела до створення понад 400 об’єднаних територіальних громад, і якщо раніше зазвичай там усе вирішувалось через вказівки ”згори” — тепер місцеві самі розпоряджаються мільйонами гривень. Тому на виборах дуже часто можна побачити картину, коли голова районної ОДА вже балотується в голови ОТГ.

Минулого року у Менській громаді на Чернігівщині вибори голови відбулись за участі дорогих політтехнологів: контролювати ласі ділянки родючих земель хотіли одразу кілька політиків-важковаговиків. А Візірська громада на Одещині тепер отримує дохід від розміщених на своїй території Южного морського торгового порту, кількох заводів та терміналів. Вона ”купається” в грошах і більше схожа на бізнес-проект. Більшість же інших громад спокійно й повільно вчаться керувати собою самостійно.

Михайло Золотухін знає про це чимало. Вже 20 років він керує громадською організацією ”Фонд розвитку міста Миколаєва”, яка зараз фокусується здебільшого на місцевих громадах. Він консультує більшість із 19 ОТГ Миколаївщини, і знає про стан справ у кожній із них. Про найбільш успішні кейси, типові проблеми та способи їх вирішення він поговорив із INSIDER.

 

Катер до Ольвії

— Одна з найцікавіших історій серед громад Миколаївщини — у Куцурубської. Вони одразу біля Очакова, відхопили в нього порт. Іще на території громади — руїни грецької колонії Ольвії, солончаки на косі, аграрне село з місцевими агроолігархами. Дуже повільно, але йде розробка стратегії розвитку. Вона очевидна: ставка на туризм. Громада вже організувала в себе "Свято карася", був день Івана Купала. ”Нібулон” ось пустив пасажирський катер з Миколаєва — якщо село Парутине зробить причал, він там, біля Ольвії, зупинятиметься. Зараз над цим працюють.

Це значно цікавіше й перспективніше, ніж типові проекти громад: провести дорогу, відремонтувати школу, утеплити дитсадок. Зрозуміло, що це теж потрібно — але фестивалі чи туристичні об’єкти дадуть можливість заробити і на це, й на інше.

Парутине - Національний заповідник "Ольвія". Фото з сайту Стежками України

І що цікаво у випадку з цією громадою: її формальний центр, Куцуруб — багате село з портом, де зарплати і по 8, і по 10 тисяч гривень. Там є будинок культури, Очаків під боком — це розслаблене село, їм і так добре. А інтелектуальним центром громади є сусідня Іванівка. Там активні староста, депутати, є громадська організація ”Вектор Іванівки”. Вони домоглись того, що з 5 мільйонів гривень, які пішли з бюджету на розвиток громади при її утворенні, левова частка відправилась на потреби Іванівки. Там провели воду, зробили освітлення. Раніше в місцевому клубі росли дерева — тепер він запрацював. Це цікавий приклад розвитку в рамках ОТГ периферійного села. Усе залежить від того, наскільки в них ”клацнуло” в голові, що вони мають бути активними у процесі.

Дуже добре ”клацнуло” у випадку Вознесенська, і я всім наводжу цей приклад. Це, правда, не об’єднана громада, а місто обласного підпорядкування — але по суті там усе дуже подібне, просто почалось раніше. 12 років тому до Вознесенська приєднали село Пряме.

 

Після приєднання стандарти освітлення, водопостачання, комунальних послуг мали для мешканців Прямого стати такими ж, як і для Вознесенська. Спершу ”старе” місто в це вкладало — а потім охололо й переключилось на вирішення своїх питань. І був занепад, доки у Прямому не взяли справи в свої руки. Там створили громадську організацію ”Перлина гаю”, яку очолив молодий хлопець, випускнику миколаївського вузу. Ми допомогли налагодити їхню діяльність — давали мікрогранти, потім вони ще отримували їх із державного бюджету, з місцевих фондів.

І потроху вирішували свої проблеми. Легітимізували кладовище, врятували місцевий клуб, пробили свердловину — отримали смачну, аж солодку воду. Двоє представників мікрорайону стали представниками міськради, і вони активно спільно діяли. За участі й тиску жителів Прямого тисли на мерію: ”Нема грошей у бюджеті? А ми перевіримо”. Проводили моніторинг, досягли прозорості витрат. Зараз вони працюють над будівництвом короткої дороги до основного міста, щоб замість 12 кілометрів шлях займав два. Така активна робота і дає результат. Та й загалом громада Вознесенська показує успіхи, темпи зростання економіки там вищі, ніж у Миколаєві.

Прямому вдалось вирішити проблему, типову для українських сел. За Радянського союзу механічно об’єднували в райони села, які між собою взагалі ніяк не спілкувались. Хіба що на танці один до одного їздили й билися там. А зараз села в об’єднаних громадах мають стати одним організмом, однією спільнотою. Тоді потреби всіх буде почуто, усім буде добре.

Кадри таки вирішують усе

Третій успішний приклад ілюструє ключову проблему об’єднаних громад — кадровий голод. Почну з позитиву, Воскресенської громади під Миколаєвом. Там молодий, дуже перспективний мер Олександр Шаповалов, із Львівщини приїхав. Йому щось під 25 років — і команду він зібрав таку ж, із молодих. Дуже активні — вбирають усе, наче губка. Теж на туризм орієнтуються, фестивалі проводять, міст відремонтували недавно. Збираються прокласти водогін. Ми допомагаємо їм розробити довгострокову стратегію. І Воскресенці пощастило, що в ній є активні та розумні, а от у багатьох інших селах кадрів бракує. У тому ж Куцурубі молоді хлопці масово йдуть в армію, бо в сусідньому Очакові купа військових частин. Жінки теж у місто їздять працювати. Відтак найкращі, найрозумніші, залишають село. У підсумку там навіть у порту, де високі зарплати, купа вакансій.

 Панорама Воскресенки й міст через Інгул.

Більшість активних людей по селах зараз — без вищої освіти, тому що ті, хто її отримав, робив це у великому місті, де зазвичай і лишався. У тих об’єднаних громадах, де центром є місто, ситуація краща. Наприклад, у нас є Баштанка, яка паралельно райцентр. Колишній голова райадміністрації Іван Рубський — тепер староста Баштанської ОТГ. У нього все працює, як годинник, тому що ще на минулій посаді він перед селами району поставив умову: гроші на проекти будуть лише тоді, коли село самостійно напише проект і знайде співфінансування. Вони й навчились, проектна культура там на дуже високому рівні. Там у кожному селі є своя громадська організація, вони беруть участь у всіх конкурсах, у всіх можливих грантових програмах. Це результат роботи, яка почалась ще десяток років тому.

Рубському вдалось зібрати в себе сильну команду. Але в райцентрах також є свої проблеми. Зарплата в керівництва об’єднаної громади вдвічі нижча, ніж у райадміністрації. Причому в РДА зараз треба хіба що контрольні листи писати зі звітами проте, хто що в районі зробив. А в ОТГ — власне роблять, там ”пахати” треба, чого не всім хочеться.

Кожній громаді в Україні зараз потрібен свій маленький Лі Кван Ю. Вони, як колись Сингапур, подались зараз у вільне плавання, і мають два варіанти: або, проївши гроші, потонути — або розквітнути. Це не найкращий приклад — але за часів колективізації в села відправляли молоді кадри, які налагоджували там процес. Зараз подібні спеціалісти, хай навіть просто даючи поради щодо самостійного життя, зіграли б свою корисну роль. Та головний ресурс у цій справі — ресурс хотіння, бажання щось робити. От, наприклад, у Куцурубі голова громади, Інна Копійка, фельдшерка за освітою. У неї горять очі, вона по природі розумна — а нестачу управлінських знань компенсує тим, що призначає собі компетентних заступників.

 

Специфічною на тлі Миколаївщини є Коблівська громада. Вона одна з найбагатших і вже вміє на себе заробляти. На території Коблева — і зона відпочинку, й велике господарство. Із загальним населенням у сім тисяч людей, на думку Золотухіна, коблівцям забезпечене життя в достатку.

Лякати й спокушати

Колись безтурботний Очаків зараз опинився в кільці територіальних громад. Куцуруби на сході ”забрали” в нього порт, Чорноморська громада з заходу ”відкусила” бази відпочинку. Але місто й далі нормально житиме на військових базах, бізнес матиме дохід із порту також. А його роль як райцентру лишається важливою: він має стати префектурою з функціями контролю та координації регіонального розвитку, масштабних проектів.

Контроль особливо важливий, тому що наразі об’єднані громади насолоджуються станом безкарності. Вони — наче діти без вихователів, чи як підлітки, яким дали цигарки й спиртне — і лишили без контролю. Вони нерозбірливі в бажаннях, і відповідно витрачають виділені їм мільйони. Більшість проектів громад в Україні стосуються інфраструктури — доріг, шкіл. І це можна зрозуміти, бо ж вони роками без цього потерпали. І, наче змарнілі від голоду люди, звикли жити одним днем. Хоч потім вони можуть лишитись із дорогою, та без великих перспектив. І цією дорогою з громади виїжджатиме молодь і амбітні старші люди.

 

Галицинівська громада — теж специфічний випадок, на її території розміщено Миколаївський глиноземний завод. Виробничий гігант давно й щедро піклується про галицинівців, де всього дві з лишком тисячі мешканців. Із вказаними на мапі прилеглими селами населення громади становить 8 тисяч осіб. За словами Золотухіна, галицинівці, не маючи стимулів для розвитку, "як громада можуть померти від ожиріння".

У мене на цей випадок є тактика ”налякати й спокусити”. Насамперед, звичайно, треба встановити контакт, бо сільські громади дуже закриті. Це в Миколаєві ми одразу про все говоримо — а там бруд із хати не виносять, фейсбуків не ведуть. Коли приїжджаєш до них у гості — поводяться, наче школярі під час перевірки. Це вже потім вони горласті, бо в селах тихо не говорять — але спершу похмуро з усім погоджуються. Щоб почати діалог у тому ж Куцурубі, я приїжджав до них на ”Свято карася”, допомагав різати цибулю. Тоді на ”Ольвії-фесті” теж цибулю різав. Ну й пити із ними треба, і закушувати. Розділяти всі свята й несвята.

А тоді казати: слухайте, ви думаєте, хтось переживатиме, якщо ваше село зникне? Якщо так, то ви глибоко помиляєтесь. Не буде села — сюди приїдуть люди в комбінезонах і організують нормальне господарство. Посіють пшеничку, оброблять її, потім приїдуть і зберуть. І нащо їм ваші школи й діти? Працюватимуть на цих полях містяни — адже технології стають усе більш індустріальними. І, якщо вам цього не хочеться — дійте, бо інакше вас тут не буде.

А далі я спокушаю. Кажу, що якщо робити все по рецепту — то виходить смачно. Що тут може бути клондайк, куди не лише їхні діти з онуками приїжджатимуть — а й туристи, молодь. На ці помідорки натуральні, на це м’ясо, подихати цим чистим повітрям. Якщо до цього раю провести дорогу й інтернет — чимало програмістів замість Миколаєва житимуть у цьому селі. Бо їм так набагато краще. Та і я спокійно продам квартиру в місті й переїду сюди — якщо тільки тут будуть умови для цивілізованого життя. Коли ”важкі підлітки”, якими зараз є більшість територіальних громад, перетворяться на те, що тепер модно називати ”креативною молоддю”. Тоді можна буде сказати, що в них усе вийшло.

Записав Антон Семиженко. Фото з Facebook Михайла Золотухіна, samoorg.com.ua, gromada.info, Google Maps та Panoramio.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

31.08.2017, 18:44
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 20 жовтня 2017

    Нездоланий “Карфаген”: чого чекати далі від єврооптимістів і Саакашвілі

    Всі сторони сходяться на тому, що тепер треба чекати, хто кого пересидить, або влаштовувати провокації і сутички з Нацгвардією, щоб акція набула нових обертів і отримала інші приводи

     
    • 20 жовтня 2017

    "Гарні часи" настали

    Чому варто дивитися новий фільм з Паттінсоном

     
    • 18 жовтня 2017

    Моніка Маковей: “Найгірше — коли топовий чиновник розмінюється на дрібні хабарі”

    Засновниця румунської антикорупції — про засади своєї роботи, нелюбов політиків та враження від візиту до НАБУ

     
    • 17 жовтня 2017

    Октоберфест Саакашвілі під Радою

    Частина учасників акції обурилась діями хлопців Семенченка, а Авакова на ніч викликали на Банкову

     
Система Orphus