Чому ми ставимо в першу чергу питання заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності?
Бо це рівність для всіх!
Міжнародні стандарти з прав людини необхідно виконувати в будь-якому випадку. Без прив’язки до безвізового режиму з Європейським Союзом.
Сьогодні Верховна Рада примає закони, що зроблять нас ближчими до ЄС. Мав би серед них розглядатися і проект №1658 "Положення про заборону дискримінації у трудових правовідносинах відповідно до міжнародних зобов'язань України щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС", однак депутати вирішили знизити градус і саме сьогодні в парламенті зареєстрували окремий проект №3442 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)". Це означає, що у старий кодекс планують внести зміну, якої вимагає ЄС, а новий буде напрацьовуватися вже потім.
Беручи до уваги, що все робиться в режимі "з коліна", коли тексти не підготовлені, технічно не пропрацьовано деталі, відбуваються якісь кулуарні домовленості, норма щодо дискримінації прописана куцо. Наразі це фактично декоративна заборона, бо самого механізму протидії дискримінації немає, його ніхто не пропонував приймати і тому виконати цю норму буде дуже складно.
Проте зараз має відбутися політичний крок, і це вже добре.
Подальшим кроком має бути створення в законодавстві самого механізму. Тобто в нас є базовий антидискримінаційний закон, але він не містить жодних статей щодо адміністративного чи кримінального покарань за дискримінацію.
Згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу України, "умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками" караються штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
Ця стаття є, але наразі вона не дієва. До суду за 2014 рік дійшло тільки 5 кримінальних справ, що вкрай мало.
Попереду в нас буде дуже складна процедура створення механізму, який дозволить статті 161 діяти.
Наступні декілька років ми будемо боротися за його імплементацію, щоб з'явився головний орган, який розглядатиме скарги з приводу дискримінації.
Наразі є задум, щоб функції цього органу виконував уповноважений із прав людини, але це дуже політизований орган. Є речі, на які омбудсмен із політичних міркувань не реагує взагалі, а так бути не повинно.
В усіх і європейських і в більшості пострадянських країнах є такі органи. Немає в Росії, Білорусі та Україні.
Наприклад, у Молдові це окремий орган, який складається із 5 осіб, що їх обирає парламент, вони розглядають скарги стосовно дискримінації і можуть накладати адміністративні штрафи.
Є країни, в яких ці функції покладено на поліцію чи на міністерство юстиції. Кожна країна шукала свій варіант.
Паралельно має відбуватися процес усвідомлення суспільством проблеми дискримінації. Якщо ми будемо реально реформувати країну, то це питання вирішиться з часом.
Наразі навіть прогресивна частина українців-євроінтеграторів не до кінця усвідомлює проблему дискримінації.
Яскравий приклад: під час координації акції щодо прийняття Верховною Радою законопроектів для безвізового режиму (а заборона дискримінації за сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю один із них) ЛГБТ-активістів попросили прийти без веселкової атрибутики. Точніше так: заборонили приходити з веселковими стягами. Бо "не нагнітайте" та "І не треба показувати, що ви є!".
Матеріали розділу "Голоси" є колонками, тобто відображають винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться, та може не збігатися із позицією редакції INSIDER.
