І кораблик пливе: як голосувала Нова Каховка

Репортаж про життя індустріального міста і його вибір
29 жовтня 201517:07

Місто на Херсонщині, як завжди, обрало стабільність. Змін тут бояться навіть більше, ніж наступу російських танків.

"Совість України" орендує під виборчий штаб кімнату в колишнього заводу "Сокіл". Три столи, принтер, фіалка на підвіконні. На столі лежить агітка "Опозиційного блоку": партійці аналізують конкурентів. На стіні – прапор партії: вітрильник і хрест на синьо-жовтому тлі. У день тиші у штабі спокійно й малолюдно. Лідерка партії Парасковія Джуманіязова від ранку в турі монастирями Херсонщини. Набиралася духовних сил і енергії, аби злі помисли пішли – пояснює, з’явившись у штабі, перш ніж вирушити до наступного святого міста. Вона рішуче налаштована стати мером Нової Каховки, п’ятдесятитисячного міста в Херсонській області.

Місто врятує жінка

– Думаю, шанси в мене непогані, – впевнено говорить Джуманіязова, дивлячись у камеру. – І не думаю, що я відстаю від Коваленка. Бо я справжня і щира. Мені вірять як жінці.

Володимир Коваленко очолює Нову Каховку з 2006 року. Вигравав вибори, балотуючись від "Нашої України" та Партії регіонів. Цього разу він - самовисуванець, хоча й намагався заручитися підтримкою президентської "Солідарності".

– Місто врятує жінка, я вам точно кажу, – озирнувшись на бухгалтера, додає Парасковія. –  Не зараз, але в майбутньому. Рік-два, і врятує.

Парасковія

У кав’ярні неподалік подають чай у білосніжній порцеляні. Довкола шкіряні дивани й вазони зі штучними пальмами. Андрій Пилипович, місцевий активіст, розповідає, чому мер Коваленко так довго тримається крісла: йому належить газета "Нова Каховка", що формує громадську думку в місті. А ще опозиція не висунула спільного кандидата. Ось тільки тут, у кафе зі шкіряними диванами, про політику говорити не дозволено. Почувши прізвище мера, адміністраторка на повну гучність вмикає музику. Аж так, що дзвенять порцелянові чашки.

– Мне не подходит тема вашого разговора. Не собираюсь здесь о политике слушать. Музыка мне больше нравится, – різко відповідає на мовчазне запитання й відвертається, пританцьовуючи під хіп-хоп.

Нехай буде кораблик

– Все говорят, что политика – это грязь, – обурюється Андрій. Він їздить на старій дев’ятці з наліпленою вишивкою на капоті. –  Я им говорю: ну что значит "грязь"? Выделить деньги на детский садик – это что, грязь? Отремонтировать дороги в городе – грязь? Это ж политика, так ведь?  – він іде в депутати міської ради.

Неподалік, посеред проспекту Перемоги, височіють шестиметрові серп і молот. Монумент труду, пояснює Андрій. Він проти знесення символів епохи, що минула.

 

– Покуда не будет на месте памятника Ленину воздвигнут другой памятник, то и остальные монументы советской эпохи, будьте добры, не трогайте. Но я против памятников Небесной сотне или героям войны на Донбассе, – Андрій думає, що трактування історії зміниться, й нинішні герої стануть антигероями. – На месте Ленина пусть будет, например, казак на пушке или кораблик – мы же всё-таки на Днепре находимся. Но без политики.

Рука не може жити окремо

Нова Каховка почалася з гідроелектростанції. Місто звели на початку 1950-х на місці села Ключового поблизу будівництва нової ГЕС на Дніпрі. Тепер кожного, хто їде до міста, зустрічає світло сотень її прожекторів.

– ГЭС стоит, а город тёмный, – задумливо каже водій автобуса, проводжаючи станцію поглядом. Троє військових з автоматами патрулюють дорогу: Каховська ГЕС – стратегічний об’єкт. Перед в’їздом до міста на трасі закинутий блокпост. Його звели мешканці міста, готуючись зустрічати російські танки.

 

Наступ на Нову Каховку з окупованого Криму був цілком імовірним. Окрім гідроелектростанції, тут бере початок Північнокримський канал, який постачав водою півострів. Тепер української води в Криму немає.

– Бояться нам нечего, – із запалом заперечує Олександр Пилипенко. Він власник місцевої друкарні й возить військовим на Донбас карти й посібники. – Да, мы живём рядом с российскими войсками, но нам спокойно. Потому что разрушить этот нервный узел для крымчан было бы верхом глупости. Нельзя отрезать руку от тела и заставить эту руку жить отдельно. И нас невозможно захватить с помощью авиации или артиллерии. Ну, бросят несколько бомб, ГЭС смоет, электричество кончится. Ну, а дальше что? Крым через две недели загнётся. Даже у самого конченого сепаратиста и фашиста есть здравый смысл.

 

У друкарні між технікою й стосами паперів розкидані військові шеврони, гільзи й інші привіти з війни. Під портретом Путіна, в який на дозвіллі кидають дротики, стоїть коробка з артефактами Другої світової: кулеметна стрічка, німецька бляшанка, саперна лопатка, кулі. На стіні висить посипана блискітками стрічка переможниці конкурсу "Міс бікіні". Друкують і таке.

Захекана, до друкарні забігає жінка в рожевому костюмі. Це дружина Пилипенка: друкарня – їхній сімейний бізнес.

– Саш, ну вот, сумочку несчастную купила – триста гривен. За что, Саш, триста гривен? – показує пакет, із якого випадає вершкове масло.

– Луиза Владимировна, пойди к депутату – он тебе даст.

Луїза

– Не пускают меня к депутату! – кидає жінка у відповідь і тікає в іншу кімнату, до дзеркала. Там вона ще довго фарбує губи малиновою помадою. Збирається йти на вибори спостерігачем. – Я все пронаблюдаю и отслежу правду! – вигукує з-за стіни.

Янукович од Бога

Розалія Степанівна ні до депутата, ні до мера не ходила. Вона взагалі нічого не сподівається ні від влади, ні від виборів. Їй сімдесят, на голові хустка з вицвілими маками. Вона сидить на лавці біля приладобудівного технікуму й думає, чи не продали їй гнилих овочів. Дістає з сумки пакет із картоплею, дрібною, як сливи. Там менш ніж кілограм. 

– Одчиститься половина, а на скільки це мені хвате? Не піду голосувать совсєм. Потому шо нема таких людей, шоб можна було голосувать. Я за Януковича голосувала і плакала, коли по телевізору дивилася, як він сходив на престол. Плакала, ридала прям у хаті! Думала, може, це од Бога?! – голос тремтить, очі мокріють. –  А воно бачите, як получілось. 

– Мені Ляшко нравиться, – замріяно згадує, звівши очі до неба. – Такий справедливий чоловік. За людьми руку тяне, не боїться влади.

Але Ляшко до ради Нової Каховки не йде. Тому Розалії Степанівни на виборах не буде.

Розалія Степанівна

 

Ну, краде

– Может, за этого деда, который пьяный идёт, проголосовать? – сміючись, підморгує Ольга Іванівна в бік волоцюги. Вона порається біля будинку: рівняє кущі й підкопує квіти. В червоній шапці і кольорових гумаках жінка скидається на столичного хіпстера.

– Я так глянула списки, так я бы уже Коваленко оставила, – насупилась, коли волоцюга, проходячи повз, плюнув у хризантеми. – По крайней мере, уже знаешь его. Ну, да, ворует. Можно подумать, кто-то новый будет лучше. Когда дочь старшая у меня погибла, он мне очень помог. У неё за квартиру такие долги были сумасшедшие, а Коваленко помог списать. Четверо детей осталось. Шла ко мне – на переезде машина сбила. Позвонила, а через пятнадцать минут не стало её. Десять лет уже прошло.

Для Ольги Іванівни найкраще залишилось у минулому: коли під її вікнами на другому поверсі був сад, росли квіти, смородина, духмяні трави. На дереві була гойдалка. Навіть тин сплела: можна було випускати чотирьох онуків бавитися надвір і не боятись. А потім прийшли комунальники й сказали, що все це псує вигляд міста. А за посаджені квіти потрібно платити, бо це додаткова вода для поливу. Сусідські ділянки поступово перетворювалися на пустирі, але Ольга Іванівна квіти залишила. Тільки тин знесла.

 Ольга Іванівна

Жінка підрізає смородиновий кущ і виймає з-під нього дірявий пакет із молоком та підгнилою цибулею. Певно, хтось із безхатьків забув. Вони тут регулярні гості. О і зараз через дорогу двоє копирсаються у смітниках, на всю вулицю співаючи українських колядок.

 

Доставка бажань

У шинку в центрі Нової Каховки напівтемрява. На столах штучні квіти й розлите пиво. За шинквасом стоїть жінка з дев’яностих: висока зачіска з червоними пасмами, золоті зуби. У закладі лише один клієнт – Саня, кремезний чоловік у засмальцьованому светрі. Він не відводить очей від екрану: на російському "Шансон-ТВ" транслюють концерт. На сцену виходить напівоголена дівчина з синіми повіками. З надривом співає про любов.

-  Да, она, конечно, получше тебя будет, – недбало кидає Саня продавчині. Та, не вагаючись, відповідає:

- А я получше твоей жены. Она сейчас придет, п**ды тебе даст.

Продавчиня

Про вибори Саня чув. А от голосувати не піде. Каже, нема за кого. Б’є себе в груди, запевняючи, що краще захищатиме рідну землю, коли прийде ворог і зайде в хату. А вибори – не його діло. Він має справи серйозніші: на порозі шинку з’являється дружина у строгому костюмі й елегантному шалику.

– Доброго дня, шановне панство, – вітається жінка, поки Саня задкує до рекламної вивіски кур’єрської служби "Доставка бажань". Дружина налітає на нього з криками і, однією рукою тримаючи за вухо, іншою лупцює по обличчю. За волосся витягає надвір. "Вся правда Шансона", – резюмує ведуча на екрані. 

За стабільність

У день виборів на вулиці натовп людей. Це черга по яблука. Люди розштовхують натовп ліктями, аби дістатися ближче до ящиків. Пенсіонери, які щойно проголосували, долучаються до процесу. Над імпровізованим ринком – білборд із написом "Наша Люда" на білому тлі.

 

На вході в місцевий технікум сивовусий чоловік розквітає, побачивши молодих дівчат. Він - член виборчої комісії. Контролює процес ззовні. "Тобто швейцаром працюю", –  сміється, прочиняє двері і, вклоняючись, запрошує виконати громадянський обов’язок.

Усередині з десяток літніх виборців. Над столом секретаря – фотографії загиблих на Донбасі військових, український прапор і підпис "Дякуємо, наші герої!".

– А  вообще у нас тут все патриоты. У нас целый город патриотов, – розповідає спостерігачка, яка ходить між скриньками й фіксує порушення. Це Луїза, її помада все така ж малинова й блискуча. – Видите, даже детям не всё равно, пришли поучаствовать, – показує на двох парубків із посвідченнями спостерігачів від ПМС. Так називається партія, яка підтримує чинного мера. Хлопці довго не можуть згадати, як це розшифровується: на посвідченнях написано нерозбірливо.

"Швейцар" дякує виборцям, що проголосували "за стабільність", відходить на кілька кроків і сідає на нову лавочку. Її встановили за кілька тижнів до виборів. На спинці у вигляді заскленої панорами міста з написом "міська рада Нової Каховки", чорним маркером дописано: "жизнь – смерть".

 

 

Вибори в Новій Каховці минули спокійно. Дільниці розпочали роботу вчасно й бюлетені знайшли своїх виборців. Із результатом 53% мером утретє став Володимир Коваленко. Поки що жінка місто не врятувала. 

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

19.09.2017, 11:48
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 17 листопада 2017

    Ваше дело Труба: кому и зачем отдали ДБР

    Казалось бы, Матиос может праздновать досрочную победу, но во вторник вечером на стратегическом совете на Банковой выбрали нового директора для ГБР

     
    • 16 листопада 2017

    За «межею»: на що ходити чи не ходити в кіно наступного тижня

     
    • 15 листопада 2017

    Ситник VS Корчак – верхівка айсбергу великої війни

    З хронології виходить, що Ситник завів справу після протоколу, а заява Соломатіної сталась після викиду в інтернет офрекордзу директора НАБУ

     
    • 14 листопада 2017

    Допомога з півночі: що і хто стоїть за прагненням Литви знайти для України 50 мільярдів євро

    Литовський лобіст України має міцні зв’язки з Республіканською партією США

     
Система Orphus