Чому в Україні такі бідні медіа

Великим компаніям цікаві великі іграшки, а маленьким - маленькі.
16 жовтня 201510:00

Днями мав цікаву дискусію про залежність ЗМІ в Україні від олігархічної моделі української економіки.

Мені здається, тут все дуже просто і прозаїчно приховано в культурі і побуті.

Українські ЗМІ мають значно дорожчі і потужніші телепроекти, ніж польські, словацькі чи чеські разом узяті. У той самий час тут практично відсутня освітня складова, відсутні нішові і вузькоспеціалізовані ЗМІ, за виключенням тих, які лежать тягарем на різних профспілках ще з часів совка. Вони з'являються в дуже великих муках і потугах.

А все дуже просто - немає ринку, немає попиту. Немає нових друкованих видань про музику, немає музичних каналів, немає видань про книжки, на провідних телеканалах немає книжкових передач… Навіть про подорожі існують виключно розважальні шоу, відсутні освітні і пізнавальні.

У випадку з державними каналами - потрібно взагалі задуматись над доцільністю їх існування. Держава має платити виключно за освітні, суспільні, наукові і культурні проекти.

На державних каналах - обласних, міських чи Першому національному взагалі немає бути політичних шоу і проектів. Суспільство перенасичене політичними проектами, що існують на усіх інших телеканалах.

В такому разі держава відмовляється від спокуси - від ЗМІїного каменя - зникає маніпуляційне поле, що використовується як адмінресурс під кожні вибори. Уникнути маніпуляцій неможливо, інакше - вони з'являються навіть "знизу" - директори каналів зазвичай призначені безпосередньо керівниками області, країни чи міста, відповідно, бояться "змін" і прагнуть стабільності, а тому завжди будуть показувати свого "господаря" у рожевому світлі.

У суспільства немає жодних важелів впливу на приватні телеканали чи друковані ЗМІ. Жодна профспілка чи напівдохла спілка письменників не має права давити на приватне медіа з наполегливими пропозиціями зі збільшення кількості сторінок культури, науки, освіти замість таблоїду, чорних хронік і політичних інтриг. Ниття громадянського суспільства про відсутність нішевих ЗМІ і проектів в рамках існуючих медіа - це здебільшого претензії без підґрунтя.

Справжня сутність криється у олігархізації усього медіа-простору. Тривожна відсутність малого і середнього бізнесу, та й загалом культури малого бізнесу, б'є по суспільних процесах, в тому числі, очікувано, по рекламному ринку. Здебільшого дрібні і середні підприємці можуть спонсорувати малі нішеві проекти.

Можна нескінченно нити про відсутність соціальної відповідальності транснаціональних компаній, але слід розуміти, що великим компаніям цікаві великі іграшки, а маленьким - маленькі.

Закостенілий симбіоз бюрократії з корупцією б'є по бізнесу. Тут можна нескінченно говорити про те, як складно відкрити кав'ярню-книгарню, як важко перетворити бібліотеки на публічні простори і чому дитячі книжки мають отримувати довідку з санепідемстанції.
Ви собі уявляєте - випуск кожної дитячої книги обтяжений витратами на отримання довідки про те, що книга безпечна для дітей?

Видавці, книгарні, кав'ярні - це ті, хто у першу чергу зацікавлений у, приміром, книжковому медіа-проекті. Але вони досі обтяжені довідками, дозволами, нерозумними податками і темними схемами.

На полі, де ЗМІ частково існують як ліфти для політичної кар'єри, а частково як продажні майданчики для політиків-кар'єристів, дуже важко завести комерційно успішні медіа з моделлю, що не зав'язана на політичних дивідендах. Маленьким нішевим шоу важко змагатися з тими, в які закинуті дурні корупційні гроші кар'єристів з великої політики. І нові ЗМІ може синтезувати виключно малий і середній бізнес.

Культура дрібного, культура маленьких змін і перемог, культура маленьких справ і мікро-проектів, маленького бізнесу, мікро-кафе з щедрими порціями - це те, що прийде на зміну тим, хто міряється гаманцями і автомобілями, розмірами маєтків і статків.

Ця культура вже відчувається в центральних районах кількох українських міст, де маленькі бізнесмени-хіпстери почали виживати мережеві супермаркети, аптеки, ресторани і корупційні схеми.

Це відчувається у кількох дворах, де сусіди навчились взаємодіяти, об'єднуватись і приймати спільні рішення заради спільного добробуту.

Це ще, напевно, не скоро станеться з українською авіацією чи машинобудуванням, але вже сталося з турагенціями і міні-готелями. Запит на позаінституційну освіту і культуру зростає і вже скоро перетвориться на справжній ринок із серйозними гравцями. Незабаром це станеться і зі ЗМІ.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 16:34
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 12 червня 2019

    КСУ вирішує чи є указ про розпуск Ради конституційним. Можливі наслідки

    Як проходило слухання щодо указу президента та коли очікувати рішення

     
    • 9 червня 2019

    Абітурієнтам з ОРДЛО і Криму: як вступити в український університет без паспорта і ЗНО (Інструкція)

    В МОН наголошують: імена всіх абітурієнтів, які користуються центрами, зашифровані. Це потрібно для їх безпеки та безпеки їх батьків.

     
    • 7 червня 2019

    Тижневий огляд Ради: закон про імпічмент, непідтверджені відставки, виборчий кодекс

    Громадянство іноземним добровольцям та покарання за незаконне носіння держнагород

     
    • 6 червня 2019

    П’ятьом учасникам нападу на Катерину Гандзюк винесли вироки

    Всі 5 засуджених пішли на угоду зі слідством

     
Система Orphus