Спатиму на білій простині в АТО?

Просто вони разом щоранку згадують, що тут заради нашої свободи
Фото з архіву: Віктор Гурняк/INSIDER
22 вересня 201510:00

Перемир’я не перемир’я, "режим тиші" чи ні, але АТО не закінчується.

Цього разу, коли їздили по секторах було тихо, навіть собаки не гавкали. Користуючись такою нагодою, ми поїхали поближче до лінії війни.

Купа блокпостів, перевірки, заміноване мілке Азовське море і непривітні місцеві мешканці в Маріуполі.

Марік, як називають його лагідно військові, - величезне місто. За населенням, як два Луцька. Дуже зелене, якщо враховувати, що тільки "Азовсталь" займає 15х15 км.

Хоча ми очікували, як у телевізорі показували, що Маріуполь дуже патріотичний, ледь не як Львів. А ні, не тут то було. Все місто в синьо-жовтих прапорах, розмальоване петриківським розписом, але геть не українське. Місцеві читають Бузину, можуть плюнути в бік військового і нізащо на світі не посміхнуться людині в формі.

Звісно, не всі!

Є ті, хто годують хлопців, возять воду і пліч-о-пліч із військовими копають окопи, але далеко не всі.

Чесно, це було моє розчарування, але нам є куди рости!

Кожна дорога на АТО подібна. Байдуже, куди ти їдеш, сектор А чи М. Дорога для нас, киян, дуже довга і що ближче до пункту призначення, то більше розбита. Але нам, українцям, не звикати до ям.

Та байдуже на ватне населення, байдуже на дороги і погану погоду, ми ж їдемо до хлопців.

Перша зупинка - "Азов", 2-га сотня. Високі, красиві, бородаті й такі рідні бійці. Страшенно їх люблю, не тільки тому, що ми були друзями ще до війни, а й тому що вони дуже скромні.

- Ми їдемо в ваші краї, що вам привезти? – спілкуємося напередодні.

- Та ти що, маленька, нічого не треба. Хоча стій, тільки якщо є зайве, шоколадне печиво, то ми не відмовимося.

- І все? Шоколадне печиво? А де стандартні замовлення на десятки тисяч?

- Та ну, комусь може потрібніше, ми і самі собі купимо. Нам тільки печиво, і то якщо є, нічого спеціально не купуй! О, і оболонський "Лимонад", бо в нас ще його не завозять, найближче тільки в Запоріжжі є.

Ми так і не зустрілися нормально під час їх крайньої ротації. Зате хоч у Маріку змогли поговорити.

У формі, автомати за спинами. Не так, як раніше, коли ми зустрічалися на футболі чи в університеті.

Про бойові виходи і про життя під обстрілами, про місцеве ватне населення розказують із посмішкою. Навчила нас війна дивитися на буденні речі іншими очима.

 Фото автора

Коли відірвалися від спілкування з "Азовом", минуло вже півдня, але, незважаючи на втому і виснаженість дорогою, вирішили їхати далі до морської піхоти.

Бо для бійців ми везли не лише персональні подарунки від проекту "Благодійний аукціон побачень для бійців АТО" (вони забили нашу машину під стелю, по-дівчачому склавши кожен подаруночок в окрему коробку!), але й сюрприз - машину. До цього у хлопців був лише "Урал" і далеко на ньому не заїдеш.

Добрі люди руцями розмалювали символікою ВМС ящик імбирного печива, і поки ми вивантажували машину і складали все, щоб сфотографувати для звіту, печива вже не було.

- Хлопці, а де печиво? Там був цілий ящик печива розмальованого вручну.

Виносять ящик, в якому на дні лежить чотири печивка.

- А де інші? Там же був повний ящик!?

- Нічого не знаю, Кет, ти стільки і привезла. Може, розсипалось десь? - відповідали мені замурзані глазур’ю бійці.

Подаровані дівчатами розмальовані вручну футболки, чашки, листівки, одяг, лимони - все знайшло свого власника. Їм, воїнам, дуже важливо знати, що вони потрібні і не забуті на мирній землі.

- Зараз легко заховати голову в пісок і переживати про свою маленьку заробітню платню, не думати про війну, бо вона не біля твоєї стріхи, а десь там, далеко, - говорить один із бійців.

Бійці оглядають подаровану їм машину

Години розмов із бійцями - безцінні. Говориться тут про велике через мале.

Про найблохастіше кошеня і одинадцять цуценят, які недавно народилися і живуть з ними. Одне з них вони успішно хотіли віддати мені.

Про те, як різали ковбасу, а порізали пальця (Ендрю, якщо ти зараз це читаєш - знай, я почуваюся винною, що привезла не нарізану).

Про родину. Кохану дружину, яка чекає вдома. Сина, який зараз вчиться читати, а тато пропускає цей важливий період. Улюбленого онука, який так чекає свого діда додому.

Про все на світі.

Саме в цей момент ці люди стають тобі такими рідними, як брати. Ніби ви вже купу років знайомі. Ніби ви одна родина.

 

Ночувати ми їхали до танкістів полку "Азов".

Для мене вони дуже пам’ятні, бо з них почалося волонтерство в Mil.in.ua. Тоді бійці попросили купити їм перескопи і планшети для артилерії. Ми ніколи не бачилися, вони лише скидали фотозвіти і дзвонили, щоб подякувати. Я так сильно була рада нарешті з ними познайомитися.

Танкісти - активні користувачі нашого форуму, тому з хлопцями в них була купа тем для розмов.

Наш волонтер і водій Олексій рік служив у 24-й бригаді, умови війни знає напевне, і яким же було його здивування, коли бійці видали нам білу постіль.

- Я спатиму на білій простині в АТО? - довго не міг він повірити своєму щастю.

Дуже смачна вечеря, привітні працівники кухні, чудові умови і дуже привітні військові - такі реалії "Азову". І, до речі, жодного слова про фашизм, нацизм і все інше, що приписують цьому полку.

Уранці хлопці збираються на шикування і читають вранішню "молитву", як вони її називають. Це найкраща мотивація, яку я бачила в житті. Коли всі твої побратими стоять пліч-о-пліч з тобою і в один голос щоранку ви говорите про вірність українському народу і Батьківщині.

Немає цього "рівняйсь і струнко", просто вони разом щоранку згадують, що тут заради нашої свободи.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

17.11.2018, 01:13
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus