Що чекає на учнів в окупованому Донбасі

У минулому навчальному році на окупованих територіях діти ходили до шкіл сяк-так.

1 вересня переносили декілька разів через загострення військової ситуації. Весь рік школярі вчились у форматі 1х4: один день на тиждень приходили у класи, в інші чотири освоювали знання вдома.

Але "республіка росте" і має виховувати чергову хвилю правовірних посіпак. Тож цього навчального року до 1 вересня серйозно готувалися.

Ось тільки вчити в окупованому Донецьку майже нікого та нікому. Частину шкіл закрили. В тих, що працюють, кількість дітей доходить до смішного. За даними знайомих, у класі одного із закладів залишилося п’ять осіб. Загальна ж кількість школярів зменшилася приблизно на три чверті. Класи об'єднують, аби вони виглядали чисельнішими.

Що стосується вчителів, то половина з них звільнилася та виїхала. Та й не затребувані зараз ці кадри в порожньому місті, яке колись, у минулому житті, було мільйонником. Також у "ДНР" існує негласне правило: вчителів на роботу не приймати, бо для додаткових кадрів немає ні місць, ані зарплат.

На околицях Донецька, де війна заповзла в кожні двері, відкритих шкіл немає взагалі.

Суттєво змінились і навчальні програми. Їх оприлюднили у відкритому доступі на сайті так званого "міністерства освіти ДНР". У програмах жодного слова про Україну. Навіть мапи з класів вимагають викинути, поки не надрукують нові, на яких неодмінно бачать усю Донецьку область під чорно-блакитно-червоним прапором.

Замість історії України тепер викладають предмет із фанатично-патріотично-радянською назвою "история Отечества". Ледь не на кожній сторінці навчальних планів спливає Росія у вигляді чи то імперії, чи то великої держави.

У курсі для 9-го класу, як зазначають автори програми, насамперед передбачається звернення до регіональних матеріалів, але загалом ідеться про багаторівневий розгляд історії Російської держави. Всюди прозоро та відкрито натякають, що Донецьк завжди був і є частиною РФ.

Одна з місцевих учительок розповідає, що оцінки СРСР тепер стали м’якішими, Голодомор у цій новій історії - біла пляма, об’єктивний аналіз діяльності Сталіна теж відсутній.

Підручники, надіслані з ворожої "каратєльної" сусідки, – табу, але інших, складених за новою програмою, немає і не буде. Вчителям просто надають список сайтів. З інформації на них вони й повинні ліпити історичні розповіді про Донецький край, який так довго йшов до своєї "незалежності".

Звичайно, царицею середньої освіти стала російська мова. Українську залишили, але грає роль вона якоїсь служниці. Вона запльована, облаяна, нею можуть знехтувати, на неї "фукають". У рамках шкільної оптимізації таких письменників, як Сосюра чи Костенко, взагалі викинули. До речі, підручників з української мови та літератури немає, тож можна лише уявити, якого рівня буде навчання.

Оцінку знань у "ДНР" ще минулого року моментально замінили на радянську 5-бальну. Існує одне негласне правило: вчителям натякнули, аби двійок було якнайменше. Показники "республіки" мають відповідати її величній меті.

Є і аспекти, які, мабуть, не зміняться на Донбасі ніколи: як і за часів Партії регіонів, учителів використовують як найкращий матеріал для мітингів. Бюджетники були наймасовішим контингентом на нещодавніх акціях проти ОБСЄ.

Із вищою освітою в "ДНР-ЛНР" ще складніше. Як відомо, Донецькі та Луганські виші наразі перебувають в екзилі. Найбільші навчальні заклади переїхали на українську територію та відкрили там навіть не філії, а повноцінні університети. На окупованих територіях від ВНЗ залишилася похмура тінь - будівлі, корпуси та факультети, в стінах яких пропагують релігію сепаратизму.  

Хоч вступна кампанія вже завершилася, напередодні 1 вересня на сайті так званого "Донецького національного університету" повідомляють, що виш "готовий прийняти у сім’ю студентів-першокурсників". Абітурієнтам обіцяють найкращі знання та дипломи, які "дають безліч можливостей".

При цьому на сайті замовчують факт, що частина викладачів, яка перейшла до лав сепаратистів, вже не є такою знаною та поважною, як раніше. Наприклад, "виконувача обов’язків ректора ДонНУ" Світлану Беспалову Міністерство освіти та науки України позбавило звань.

Таку високу посаду в "молодій республіці" вона отримала в березні 2015 року та замінила на ній Сергія Баришнікова - здавна відомого в Донецьку прихильника "руського міра". Ще до війни, у 2013-му, його впіймали на хабарі та звільнили з посади доцента кафедри політології істфаку. Тож стосунки із ДонНУ у Баришнікова не складаються за будь-якої влади. Куди нині зник екс-ректор – невідомо. Не повідомляють у "ДНР" і причини, чому він потрапив у немилість, адже був одним з апологетів створення "республіки". 

До речі, сам ДонНУ - той, що український, відмовився від учених-сепаратистів ще в листопаді 2014 року. У чорний список тоді вписали не лише Беспалову, але й вісім проректорів, деканів чотирьох факультетів, декількох завідувачів кафедрами, голову профкому. Всього - близько 20 донеччан.

У цьому питанні Міносвіти України поки виглядає менш радикальним. На підставі рішення колегії МОН від 30 червня 2015 року визначено лише 12 осіб, яких залишили без вчених звань.

У міністерстві повідомили, що мали для цього достатньо підстав, бо професори та доктори наук надто тривалий час співпрацюють із керівництвом "ДНР"-"ЛНР", не визнають українську владу та "легалізують" діяльність терористичних організацій.

Зважаючи на ледь не повальну "л-днризацію" у вишах Донбасу, список МОН виглядає дуже бідно. Тобто всі інші, крім цих 12-ти, ще не перейшли часову межу у співпраці з бойовиками. Ще не настало оте "надто довго".

Згідно з рішенням міністерства, "ректор ДонНУ" Світлана Беспалова позбулася ступенів доктора фізико-математичних наук і професора. Раніше вона ще й мала відзнаку "За наукові досягнення". Виходить, заради ідей "республіки" Беспалова поклала на плаху всі свої досягнення та перетворилася на звичайного викладача нижчого ешелону. Крім неї, "були панами, а стали Іванами" "міністри освіти ДНР-ЛНР" та "ректори" інших вишів у Донецьку та Луганську. Деякі з них мали ступінь академіків і заслужених освітян.

До речі, тих, хто фігурує у наказі Міносвіти, це рішення обурило. Вони назвали позбавлення звань фікцією та почали прикриватися розмовами про високе: мовляв, папірець "укропів" не може відібрати у викладача знань, умінь, професіоналізму та любові до студентів. Та який сенс здіймати бучу постфактум, до того ж, якщо самі винуваті.

Незважаючи на ці реалії, і школярі, і студенти, і викладачі стали в Донецьку дуже політкоректними та мовчазними. Всюди - страх.

Адміністрація навчальних закладів поводиться неначе польові командири. За словами знайомих, усі директори та ректори - у списках СБУ, тож відчувають себе поважними сепаратистами і дозволяють собі багато. Фраза "нам би свого Сталіна" стала у храмах науки майже гаслом. Усе тут швидко та цілеспрямовано рухається до аналогу СРСР. До його карикатурної та спотвореної пародії.